Пам’ятний знак Полтавській галушці

На Соборній площі, напроти садиби І. П. Котляревського, в 2006 р. встановлено унікальний, єдиний в світі пам'ятник полтавській галушці. Авторами масивної споруди з каменю є народний художник України Анатолій Чернощьоков і скульптор Микола Цись.

Як би ілюструючи слова «ось які, полтавські галушки» із знаменитої пісні «Полтавські галушки», пам'ятник символізує достаток і благополуччя української родини. Композиція являє собою встановлену на постаменті гігантську глибоку тарілку (миску), доверху наповнену апетитними галушками, що так і просяться до рота. Поряд з тарілкою на українському рушнику лежить і ложка. І здається, що сам І. П. Котляревський поглядає в віконце свого будинку і теж радіє увічненню в камені унікальної української страви, яку оспівав у своїй безсмертній «Енеїді».

У Полтаві проводиться щорічне свято галушки, де всі бажаючі можуть продегустувати 12 видів українського кулінарного шедевра, який став «їстівною» візитною карткою нашого міста.

Біля пам'ятника люблять фотографуватися молодята, програмуючи своє сімейне життя на достаток.

Парк «перемога»

Парк «Перемога» – найстаріший парк у місті. Розташований поблизу Першотравневого проспекту. Заснований з ініціативи полтавського генерал-губернатора князя О. Б. Куракіна. Він купив у майора Криловського ділянку землі і подарував її місту. Потім звернувся до полтавського мецената С. М. Кочубея з проханням подарувати місту його чудовий гай, який був розташований поруч, для влаштування міського саду. Для розширення території саду було придбано також леваду графа Л. К. Розумовського. У 1803 р. сад обнесено огорожею. За проектом і під керівництвом губернського архітектора М. А. Амвросімова влаштовувалися альтанки, були збудовані оранжереї, розбиті квітники. У 1818-1892 рр. територія саду значно розширилася за рахунок ділянок, придбаних на міські кошти. У 1820 р. на території саду була заснована Полтавська школа садівництва, яка проіснувала до 1841 р. Ділянку саду та приміщення школи передали Полтавському інституту шляхетних дівчат, який містився поруч, на колишній садибі С. М. Кочубея. У середині ХІХ ст. сад було віддано на відкуп садівникові І. М. Гуссону з доплатою йому з міьких сум по 200 крб. щорічно. У 1852 р. у Полтавському міському саду споруджено приміщення другого Полтавського міського театру, який діяв тут до початку ХХ ст. Сад займав величезну територію, де були парк з віковими дубами, бузковими гаями, тінистими алеями, розаріями. Існували навіть каміни, де могли обігрітися ті, хто гуляв взимку. У 1859 р. шанувальники Т. Г. Шевченка заочно вшанували Кобзаря. Вступну промову зробив приятель Т. Г. Шевченка і колишній член Кирило-Мефодіївського товариства Д. П. Пильчиков, звучали виступи українською, російською, польською, чеською мовами. В 1861 р. полтавські шанувальники і друзі поета в цьому саду посадили дуб на пам'ять про Т. Г. Шевченка. Під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр., коли до Полтави дійшла звістка про визволення російськими військами Тирново (нині Велико-Тирново), 29 липня 1877 р. в міському саду влаштували багатолюдне гуляння з платним входом до саду. За вечір було зібрано 1150 крб., які передали у фонд визволення болгарського народу від п'ятивікового османського іга. Крім того, театр передав у цей фонд зібрані того вечора від благодійного спектаклю 250 крб. У 1917 р. тут відбувалися масові мітинги, збори громадськості міста. У довоєнні роки колишній міський сад, територія якого значно зменшилася, мав назву – парк ім. І. Я. Франка. На початку 30-х рр. ХХ ст. ще раз вшанували тут пам'ять Т. Г. Шевченка. 29 серпня 1936 р. в одному з куточків парку поблизу садиби, де багато років жив у Полтаві російський письменник, публіцист В. Г. Короленко, із Старого міського кладовища було перезахоронено його прах. Поруч у 1940 р. поховали й дружину В. Г. Короленка. Під час окупації 1941-1943 рр. гітлерівці знищили багато дерев та чагарників парку. У 1944-1945 рр. жителі Полтави на недільниках, суботниках насаджували дерева, кущі, розчищали ставки, розбивали квітники, споруджували атракціони. Парк відродили і назвали його парком «Перемога». З 1978 р. проводилася його реконструкція. З 1970 р. парк – пам'ятка садово-паркового мистецтва. У парку знаходиться Співоче поле ім. Марусі Чурай, атракціони.