Тестові завдання з охорони праці напрям підготовки “правознавство”

1. Законодавство України про охорону праці не регламентується такими нормативними актами:

1. Законом України „Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення ” ;

2. Кодексом цивільного захисту України;

3. Законом України „Про охорону праці”;

4. Конституцією України;

5. Кодексом законів про працю;

2. Законодавство України про охорону праці складається з:

1. міжгалузевих та галузевих нормативних актів;

2. системи стандартів безпеки праці;

3. загальних законів України та спеціальних законодавчих актів;

4. законів України та підзаконних актів.

3.Закон України „Про колективні договори та угоди „ належить до:

1. державних нормативних актів про охорону праці;

2. загальних законів України;

3. міждержавних нормативних актів;

4. спеціальних нормативних актів.

4. НПАОП поділяються на:

1. міжгалузеві та галузеві;

2. державні та міждержавні;

3. спеціальні та галузеві ;

4. закони України та підзаконні акти.

5. Останні дві цифри в коді НПАОП означають:

1. вид нормативного документа;

2. рік затвердження;

3. порядковий номер;

4. галузь народного господарства.

6. Стандарти підсистеми 1 системи стандартів безпеки праці встановлюють:

1. організаційно-методичні основи стандартизації;

2. вимоги по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

3. вимоги безпеки до виробничого обладнання;

4. вимоги безпеки до виробничих процесів.

7. Стандарти підсистеми 2 системи стандартів безпеки праці встановлюють:

1. організаційно-методичні основи стандартизації;

2. вимоги по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

3. вимоги безпеки до виробничого обладнання;

4. вимоги безпеки до виробничих процесів.

8. Стандарти підсистеми 0 системи стандартів безпеки праці встановлюють:

1. організаційно-методичні основи стандартизації;

2. вимоги по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

3. вимоги безпеки до виробничого обладнання;

4. вимоги безпеки до виробничих процесів.

9. Стандарти підсистеми 3 системи стандартів безпеки праці встановлюють:

1. організаційно-методичні основи стандартизації;

2. вимоги по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

3. вимоги безпеки до виробничого обладнання;

4. вимоги безпеки до виробничих процесів.

10. Стандарти підсистеми 4 системи стандартів безпеки праці встановлюють:

1. організаційно-методичні основи стандартизації;

2. вимоги по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

3. вимоги безпеки до виробничого обладнання;

4. вимоги до окремих класів, видів та типів засобів захисту.

11. Стандарти підсистеми 5 системи стандартів безпеки праці встановлюють:

1. організаційно-методичні основи стандартизації;

2. вимоги по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

3. вимоги до будівель та споруд, які забезпечують безпеку людей, що працюють в них;

4. вимоги до окремих класів, видів та типів засобів захисту.

12. Перших дві цифри в кодуванні системи стандартів безпеки праці:

1. 10;

2. 11;

3. 12;

4. 13.

13. Нова редакція Закону України „Про охорону праці” була прийнята:

1. 14.10.1992 р.;

2. 1.01.2003 р.;

3. 21.11.2002 р.;

4. 25.08. 1999 р.

14.Повну відповідальність за створення належних, безпечних і здорових умов праці на підприємстві несе:

1. служба охорони праці;

2. керівники структурних підрозділів;

3. головні спеціалісти;

4. роботодавець.

15. Для підприємств різної форми власності та видів діяльності вимоги з охорони праці:

1. однакові;

2. відмінні.

16. Працівник не має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для:

1. його життя чи здоров’я;

2. людей,які його оточують;

3. виробничого обладнання;

4. довкілля.

17.Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, не мають право на:

1. оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення;

2. скорочення тривалості робочого часу;

3. безкоштовні проїзні білети;

4. пільгову пенсію.

18. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників або у разі їх смерті здійснює:

1. Фонд соціального страхування від нещасних випадків;

2. роботодавець;

3. служба охорони праці;

4. Фонд соціального страхування від тимчасової непрацездатності та безробіття.

19. З метою створення належних умов праці на підприємстві роботодавець не зобов’язаний:

1. створювати службу охорони праці;

2. проводити інструктажі з охорони праці;

3. розробляти за участю сторін колективний договір;

4. впроваджувати прогресивні технології;

5. забезпечувати належне утримання будівель і споруд;

6. організовувати проведення аудиту охорони праці.

20. Фінансування охорони праці на підприємстві здійснюється:

1. державою;

2. роботодавцем;

3. працівниками;

4. профспілками.

21.Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше:

1. 0,2 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік;

2. 1,5 відсотка від валових витрат;

3. 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік;

4. 0,4 відсотка прибутку підприємства.

22.На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються не менше: