10

Тема: Школа як відкрита|відчинена| соціально-педагогічна система

1. Поняття про школу як «відкриту соціально-педагогічну систему».

2. Соціально-педагогічний центр.

3. Соціально-педагогічний комплекс.

4. Територіальна соціально-педагогічна служба.

5. Психологічна і медико-валеологічна служби.

6. Принципи діяльності соціально-педагогічної служби.

7. Основні функції соціально-педагогічної служби.

1. Поняття про школу як «відкриту соціально-педагогічну систему».

Формування гуманних відносин в соціумі — мета|ціль| і духовно-етична основа соціально-педагогічної діяльності. Гуманістична орієнтація є|з'являється,являється| відмінною рисою сучасних концепцій соціалізації особи|особистості|: педагогічна концепція холистической| (цілісної) школи (Німеччина|Германія|), концепція інтегрованого розвитку компетентності (Швеція, США), концепція соціального виховання — «Школа—мікрорайон» (Росія) і ін. У більшості сучасних концепцій школа представляється як відкрита|відчинена| гуманна система.

Відкрита|відчинена| школа має багатофункціональний характер|вдачу|, тобто орієнтована на роботу з|із| учнями, мають різні переконання, на діалог, розвиток міжособового і міжгрупового спілкування; відкрита|відчинена| у прямому розумінні цілий день і для дітей, і для дорослих — вони можуть приходити сюди у будь-який час.

У відкритій|відчиненій| школі переважають тенденції до розширення і зміцнення її взаємодії з|із| життям, всіма соціальними інститутами — сім'єю, підприємствами, культурно-просвітницькими|освітніми| установами, громадськими організаціями, місцевими властями і т.д. І головне — у відкритій|відчиненій| школі центр тяжіння в навчанні|вченні| і вихованні переноситься на творчі напрями|направлення| людської діяльності: школа створює всі необхідні умови для особового розвитку дитини|дитяти|.

У структурі відкритої|відчиненої| школи з'являються|появляються| нові вихователі — соціальні педагоги, чия діяльність грунтується на принципі причетності особи|особистості| і сім'ї до будь-яких суспільних|громадських| інститутів. Соціальний педагог забезпечує допустиме і доцільне втручання в процес соціалізації дітей, підлітків і молоді

виконує роль «третьої особи»,, посередника, сполучної ланки між особою|особистістю| і суспільством|товариством|.

Розроблені численні|багаточисельні| варіанти відкритої|відчиненої| школи, для якої головними є|з'являються,являються| підвищення педагогічної письменності і культури батьків з використанням можливостей|спроможностей| соціуму, організація суспільно корисної і культурно-досуговой| спільної діяльності дітей і батьків з|із| включенням|приєднанням| в ці процеси суспільних|громадських| формувань.

Діяльність відкритої|відчиненої| гуманної школи будується на наступних|слідуючих| принципах: збагачення дитинства; відсутність всякого|усякого| .насилия і тиск|тиснення| на дитину|дитяти| (ніякої|жодної| селекції, кількісних оцінок, стресових ситуацій); партнерство, демократичний стиль людських відносин; свобода вибору дітей; безконфліктність відносин між вчителем|учителем| і що вчаться; оптимістичний настрій, радість, терпимість, взаємодопомога; тісні контакти з|із| родите^-лями і соціальним середовищем|середою|, самоврядування|самоуправління| учнів, самовиховання, виховання у дусі спільності і соціальної відповідальності; великий набір програм по профорієнтації і соціальній адаптації і т.д.

В зв'язку з цим представляє|уявляє| безперечний інтерес проект «цілісної школи», розроблений німецькими педагогами. Пріоритетне завдання|задача| полягає в тому, щоб внести істотні|суттєві| зміни в повсякденне життя школи, гуманізувати її середовище|середу| і весь учбово-виховний процес. Школа повинна стати місцем радості для дітей, миром|світом| спокою, терпимості і співпраці|співробітництва|. Весь її духовний і соціальний клімат повинен створювати умови для самореалізації особи|особистості|, формувати її готовність в майбутньому сприяти створенню|створінню| волелюбного і демократичного суспільства|товариства|, зміцненню миру|світу| і екологічного захисту планети.

Як головну мету|ціль| концепція «цілісної школи» передбачає виховання у дусі широкої соціальної комунікабельності, інтелігентного і відповідального відношення|ставлення|, кожного до самому себе, навколишнім|довколишнім| людям і природі, формування розвиненої, вільної і позитивно настроєної|налагодженої| особи|особистості|.

Конкретні освітні завдання|задачі| включають: якнайповніший розвиток суб'єкта пізнання, любові до істини, гнучкості мислення, озброєння знаннями, уміннями і навиками|навичками| з позицій принципу цілісності, відбитої в мисленні, відчуттях|почуттях| і діях; турботу про зміцнення духовно-душевного і фізичного здоров'я людини; гармонійний розвиток спортивних, ремісничих, соціальних, художніх, інтелектуальних і етичних здібностей; формування життєстверджуючої соціальної відвертості, відповідальності і готовності до участі в створенні|створінні| вільного демократичного ладу|строю,буд|; підготовку до життя в гармонії з|із| природою, розвиток активності, самодіяльності в проведенні розумного дозвілля і т.д. Особливо підкреслюється, що запорукою успіху при реалізації вказаних завдань|задач| є|з'являється,являється| культивування в школі духу творчості, стабільності порядку|ладу|, внутрішнього спокою для учнів. Без цього навіть найкращі методи будуть обмежені в своїй дії.

Як найважливіший компонент педагогічного процесу розглядається|розглядується| прагнення самого учня до зростання|зросту| і розвитку. Школі належить допомогти довести цю тенденцію всіма природними засобами|коштами| до оптимального її виразу|вираження|. Сформована в таких умовах особа|особистість| зможе краще охопити внутрішню і зовнішню цілісність миру|світу| і відобразити|відбити| її в своєму мисленні, відчуттях|почуттях| і діях. І завдяки цьому особа|особистість| буде краще підготовлена до життя у дусі сучасних вимог і у згоді з природою.

На думку прихильників|прибічників| «цілісної школи», ліквідація страху, агресивного настрою, можливість|спроможність| вільного розумового розвитку є|з'являються,являються| ключем|джерелом| до того, щоб подолати|здолати| існуючі|наявні| в звичайних|звичних| школах суперечності|протиріччя| між цільовими установками, орієнтованими на високу якість навчання|вчення|, і потребою зробити школу для дітей гуманнішої і привабливішої. Школа, де через розвиток креативности| без особливої напруги|напруження| поліпшується|покращується| навчання, дає дітям радість переживання|вболівання| успіху, що, у свою чергу|своєю чергою|, стимулює розвиток творчості і підвищення якостей знань. В результаті учбово-виховний процес набуває гуманного характеру, полегшує всім учням заняття, що індивідуалізувалися|індивідуалізували|, при збереженні|зберіганні| цілісних взаємозв'язків в учбовому матеріалі.

Що стосується змісту|вмісту,утримання| освіти|утворення|, то «цілісна школа» не відмовляється від державних рекомендацій в цьому відношенні, але|та| ставить свої особливі акценти. Вона хоче надати таким, що вчиться можливість|спроможність| одержати|отримати| подвійну кваліфікацію на старшому ступені|рівні| навчання|вчення| (окрім|крім| загальноосвітньої підготовки, також ремісничо-технічну). У учбові програми включається найбільш актуальна соціально-політична тематика, що стосується таких питань, як збереження|зберігання| миру|світу| на Землі|грунті|, екологічні проблеми, здоров'я людини як майбутнього члена суспільства|товариства| і т.д. До організаційних форм учбового процесу і методів навчання|вчення| автори відносять проектне навчання|вчення| як що найбільш відповідає принципу цілісності, інтегровані шкільні дисципліни, диференційований підхід до учнів відповідно до їх індивідуальних потреб, поєднання активності і відпочинку і інші методи, стимулюючі жадання пізнань і переживання|вболівання| успіху.

Велика роль в реалізації проекту відводиться вчителю|учителю|. Від нього потрібні такі якості, як професійна майстерність, різносторонні здібності, любов до своєї справи|речі| і дітям, педагогічний такт, терпіння і багато що інше. У функції педагога входить також уміння конструктивно організувати шкільне життя і позашкільну діяльність, партнерство в школі, класі, на організацію шкільного життя з урахуванням|з врахуванням| традицій різних культур через такі форми роботи, як проведення свят, торжеств|урочистостей|, поїздок, спільну творчу діяльність.

Прообразами відкритих|відчинених| шкіл за кордоном стали громадські школи, які виникли в Англії і США ще в 20-х років нашого сторіччя|століття| і використовувалися для самореалізації і виразу|вираження| інтересів соціально незахищених верств населення.

До загальних|спільних| ознак громадської школи можна віднести наступні|слідуючі|: взаємну підтримку відносин між школою і общиною; розподіл між ними засобів|коштів|; залучення членів общини в ухвалення|прийняття,приймання| рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| і управління школою і інші ознаки.

Російська концепція соціального виховання «Школа — мікрорайон» (В.Г. Бочарова) реалізується в різних видах шкіл-комплексів і територіальних соціально-педагогічних і культурних центрів.