3. Самофінансування підприємств.

Самофінансування є основним внутрішнім джерелом фінансування. Воно повязано з реінвестуванням прибутку. Цю операцію розглядають як тезаврацію прибутку у відкритій чи прихованій формі.

Амортизація відрахування не відносяться до самофінансування. Самофінансування повязано з отриманням чистого прибутку і процесом його розподілу і використання. Розподіл прибутку передбачає його використання в операційній чи інвестиційній діяльності.

Класифікація самофінансування:

В залежності від способу відображення прибутку у звітності виділяють:

- приховане самофінансування - передбачає формування на підприємстві прихованих резервів та відстрочку сплати податків і виплати дивідендів. Приховані резерви – це частина ВК підприємства, яка не знайшла відображення в балансі. Приховані резерви створюються шляхом:

- недооцінки активів, які є на балансі підприємства;

- переоцінки зобовязань підприємства.

Величина прихованих резервів розраховується як різниця між балансовою вартістю певних активів і їх ринковою вартістю.

Мобілізація прихованих резервів може здійснюватись 2-ма методами:

1 - шляхом індексації балансової вартості майнових обєктів, які неможливо реалізувати без порушення нормального виробничого циклу (цей метод не повязаний з реальним поліпшенням платоспроможності, однак безпосередньо впливає на підвищення кредитоспроможності підприємства);

2 - реалізація майна підприємства, його ЦП (платоспроможність підприємства значно покращується).

Недоліком прихованого самофінансування є порушення принципу достовірності при складанні звітності та підвищення рівня асиметрії в інформаційному забезпечені її зовнішніх користувачів;

- відкрите самофінансування - збільшення ВК в результаті тезаврації прибутку позначається як відкрите самофінансування.

Тезаврація прибутку – це спрямування його на формування ВК підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності.

Для визначення рівня самофінансування розраховують коефіцієнт самофінансування як відношення тезаврованого прибутку до чистого.

.

Тезаврований прибуток відображається в балансі за такими позиціями:

- у пасиві за статтями: нерозподілений прибуток; резервний капітал; статутний капітал. При тезаврації прибутку, як правило, підвищується курс корпоративних прав підприємства;

- в активі він може бути спрямований на фінансування будь-яких майнових об’єктів: оборотних і необоротних; короткострокових і довгострокових.

Переваги відкритого самофінансування:

- залучені кошти не потрібно повертати та сплачувати відсотки;

- відсутність затрат при мобілізації коштів;

- не потрібно надавати кредитне забезпечення;

- підвищується фінансова незалежність та кредитоспроможність підприємства.

Недоліки:

- використання чистого прибутку збільшує вартість фінансування;

- знижені вимоги щодо контролю за ефективним використанням цих коштів;

- можливі прорахунки щодо рентабельності реінвестицій.

Це зумовлює необхідність дослідження альтернативних варіантів використання чистого прибутку.

Критерії прийняття рішень щодо самофінансування.

Рішення на користь реінвестицій власниками приймаються в тому разі, якщо рентабельність вкладень в дане підприємство буде вищою, ніж прибутковість можливих зовнішніх альтернатив. При прийнятті рішень щодо доцільності самофінансування слід врахувати також вплив податкового фактору на розподіл і використання прибутку підприємства. Згідно з законодавством України суми грошових коштів або вартість майна що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестиції або реінвестицій в корпоративних права, емітовані таким платником податку, в т.ч. грошові або майнові внески, відповідно до договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи на тер України не включаються до складу валового доходу.