2. Інші форми вивільнення капіталу:

- дезінвестиції;

- раціоналізація.

Дослідження внутрішніх джерел фінансування передбачає, насамперед, дослідження операційної діяльності підприємства, оскільки саме вона є основним способом для більшості підприємств отримання фінансових ресурсів.

2. Характеристика внутрішніх джерел фінансування за використання касового підходу та методу нарахування.

Характеристика внутрішніх джерел фінансування за використанням косового підходу.

Основним внутрішнім джерелом у цьому разі є самофінансування, яке пов’язане з реінвестуванням (тезаврацією) прибутку у відкритій чи прихованій формі. Рішення власників підприємства про обсяги самофінансування є одночасно і рішенням про розмір дивідендів, які підлягають виплаті. У світовій економічній літературі залежно від способу відображення прибутку у звітності, зокрема в балансі, виділяють:

а) приховане самофінансування (пов’язане із використанням прихованого прибутку), який виникає внаслідок формування прихованих резервів;

б) відкрите самофінансування (тезаврація офіційного прибутку).

Звертаємо увагу на те, що амортизаційні відрахування не належать до джерел самофінансування (як це досить часто можна зустріти у вітчизняній економічній літературі). Ефект фінансування завдяки амортизації виникає у результаті специфічного виду реструктуризації активів: заморожені в необоротних активах фінансові ресурси вивільняються і залишаються на поточному рахунку підприємства у вигляді відповідної частини виручки від реалізації. У результаті спрямування амортизаційних відрахувань на фінансування реальних інвестицій проявляється так званий ефект розширення потужностей, або ефект Ломана-Ружді. Згаданий ефект є наслідком незбігу періоду вивільнення капіталу, авансованого в необоротні активи, що амортизуються, з періодом вибуття зношених активів із виробничого процесу. Здебільшого авансований капітал повертається на підприємство швидше, ніж виникає потреба в оновленні засобів.

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. (п. 14.1.3 ПКУ).

Амортизації підлягають витрати на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

- капітальні поліпшення землі, не пов’язані з будівництвом а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Важливо усвідомити, що ПКУ закладає перехід від групового до пооб'єктного обліку ОЗ, тому і нарахування амортизації буде здійснюватися щомісячно (сума амортизації за розрахунковий квартал відповідає добутку місячної суми амортизаційних відрахувань на три місяці) та пооб'єктно.

Далі розглянемо об'єкти, що підлягають і не підлягають амортизації. В цьому нам допоможе ст. 144 ПКУ і таблиця, що наведена нижче.

Таблиця 1

Амортизації підлягають (п. 144.1 ПКУ)	Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період такі витрати платника податку (п. 144.2 ПКУ)	Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування (п. 144.3 ПКУ)
Витрати на придбання ОЗ, НА та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.	Витрати на утримання ОЗ, що знаходяться на консервації.	Витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів.
Витрати на самостійне виготовлення ОЗ вирощування довгострокових біологічних активів для використання в госпдіяльності, в т.ч. витрати на оплату зарплати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких ОЗ.	Витрати на ліквідацію ОЗ.	Витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування.
Витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення ОЗ, що перевищують 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОЗ, що підлягають амортизації, на початок звітного року.	Витрати на придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тис. грн. театрально-видовищними підприємствами - платниками податку.	Витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів.
Витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме: іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі.	Витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.	Вартість гудвілу.
Капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (ОЗ, НА) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень пп. 137.2.1 ПКУ.		Витрати на придбання (самостійне виготовлення) та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих ОЗ. (невиробничі ОЗ -  необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку ).
Сума переоцінки вартості ОЗ, проведеної відповідно до п. 146.21 ПКУ. Слід зазначити, що платники податку всіх форм власності мають право проводити переоцінку об'єктів ОЗ, застосовуючи щорічну індексацію вартості ОЗ, що амортизується, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою: Кі = [І(а-1) – 10] : 100, де І(а-1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться. Збільшення вартості об'єктів ОЗ, що амортизується, здійснюється станом на кінець року (дату балансу), за результатами якого проводиться переоцінка та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року
Вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Примітка! Якщо ОЗ або НА придбані у фізичних осіб – платників єдиного податку, то в податковому обліку витрати, понесені на їх придбання, НЕ амортизується і НЕ включаються до витрат (п. 139.1.12 ПКУ).

В наступній таблиці (див. табл. 2) наводимо класифікацію ОЗ та інших необоротних активів за групами, а також мінімально допустимі строки їх амортизації відповідно до п. 145.1 ПКУ.

Таблиця 2

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом	15
група 3 - будівлі,	20
споруди,	15
передавальні пристрої	10
група 4 - машини та обладнання	5
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові біологічні активи	7

З цієї таблиці стає зрозуміло, що класифікація ОЗ в податковому обліку тепер передбачає 16 груп замість звичних нам 4-х. Підмічаємо, що мінімальний строк корисного використання будівель становить 20 років, а транспортних засобів – 5 років.

Звичніше для нас виглядає класифікація нематеріальних активів.

Таблиця 3

Строки нарахування амортизації нематеріальних активів

Групи	Строк дії права користування
група 1 - права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище);	відповідно до правовстановлюючого документа
група 2 - права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);	відповідно до правовстановлюючого документа
група 3 - права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;	відповідно до правовстановлюючого документа
група 4 - права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;	відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 5 років
група 5 - авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;	відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 2 роки
група 6 - інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо)	відповідно до правовстановлюючого документа

Відмічаємо, що амортизація по НА нараховується за будь-яким з методів, викладених у пп. 145.1.5 ПКУ. Облік вартості, яка амортизується, таких активів ведеться за кожним з об'єктів, що входить до складу окремої групи (п. 145.1.1 ПКУ).

Методи нарахування амортизації

Вже немає традиційного-звичного податкового методу. Тепер відповідно до ПКУ в податковому обліку методи нарахування амортизації повністю відповідають бухгалтерським методам, що перелічені в п. 26 П(С)БО 7 "Основні засоби".

П. 145.1.5 ПКУ визначає такі методи нарахування амортизації ОЗ.

Таблиця 4

Метод нарахування	Формула розрахунку річної суми амортизації
Прямолінійний	Ділення вартості, що амортизується, на строк корисного використання
Зменшення залишкової вартості	Добуток залишкової вартості на початок звітного року (або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації) на річну норму амортизації. Річна норма амортизації (%) = 1- n√(ліквідаційна вартість / первісна вартість) n – кількість років експлуатації.
Прискорене зменшення залишкової вартості (застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів ОЗ, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби))	Добуток залишкової вартості на початок звітного року (або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації) на річну норму амортизації. Річна норма амортизації обчислюється відповідно до строку корисного використання і подвоюється.
Кумулятивний	Добуток вартості, що амортизується, на кумулятивний коефіцієнт. Кумулятивний коефіцієнт = відношення кількості років, що залишаються до кінця строку використання, до суми чисел років його корисного використання
Виробничий	МІСЯЧНА сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) на виробничу ставку. Виробнича ставка = відношення вартості, що амортизується, до загального обсягу продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Зверніть увагу! ОЗ та інші необоротні активи групи 9, 12, 14, 15, що наведені в таблиці 4, амортизуються прямолінійним та виробничим методами (п. 145.1.6 ПКУ).

На ОЗ груп 1 та 13 амортизація НЕ нараховується (п.145.1.7 ПКУ).

Малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди (групи 10 та 11) бухгалтер може амортизувати на свій розсуд одним з цих методів:

• у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50% вартості, яка амортизується, та решта 50% - у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом,

• або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100% його вартості (п. 145.1.6 ПКУ).

До вашої уваги таблиця з переліком груп ОЗ та інших необоротних активів та методи амортизації, що можна до них застосувати.

Таблиця 5

Група ОЗ та інших необоротних активів	Методи нарахування амортизації
	Прямо-лінійний	Зменшення залишкової вартості	Прискорене зменшення залишкової вартості	Кумуля-тивний	Вироб-ничий
1	-	-	-	-	-
2	+	+	-	+	+
3	+	+	-	+	+
4	+	+	+	+	+
5	+	+	+	+	+
6	+	+	-	+	+
7	+	+	-	+	+
8	+	+	-	+	+
9	+	-	-	-	+
10	Використовується один із методів, встановлених п. 145.1.6 ПКУ (див. вище)*
11
12	+	-	-	-	+
13	-	-	-	-	-
14	+	-	-	-	+
15	+	-	-	-	+
16	+	+	-	+	+

* Виходячи із зближення бухгалтерського і податкового обліку, ми схиляємося до думки, що податківці не заперечуватимуть проти застосування прямолінійного і виробничого методів до груп 10 та 11. Що ж до методів амортизації зменшення залишкової вартості та кумулятивного, то з пп. 145.1.6 ПКУ випливає, що їх використання формально теж можливе. Проте краще дочекатися офіційних роз'яснень контролюючих органів.

Порядок нарахування амортизації

Амортизація нараховується помісячно, починаючи з місяця, що настає за місяцем введення об'єкта ОЗ в експлуатацію, протягом строку корисного використання об'єкта, що встановлюється наказом по підприємству в момент визнання цього об'єкта активом (при зарахуванні його на баланс). А цей строк не повинен бути меншим, ніж визначено в п. 145.1 ПКУ (п. 146.2 ПКУ).

При визначенні строку корисного використання засобу слід враховувати наступні моменти:

• очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

• фізичний та моральний знос, що передбачається;

• правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори (п. 145.1.3 ПКУ).

Нарахування амортизації призупиняється на періоди виводу об'єкта з експлуатації – це може бути реконструкція, модернізація, добудова, дообладнання, консервація або інші причини. При цьому необхідні підтвердні документи, що засвідчують факт виведення цих об'єктів з експлуатації (п. 146.2 ПКУ).

Зауважте, що рішення щодо виведення ОЗ з експлуатації - за керівником підприємства (п. 146.18 ПКУ).

В разі зміни очікуваних економічних вигод від використання ОЗ, строк експлуатації доречно переглянути, але все ж із дотриманням вимог п. 145.1 ПКУ. І вже потім нараховувати амортизацію, виходячи з нового строку, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (це правило не діє при застосуванні виробничого методу нарахування амортизації) (п. 145.1.4 ПКУ).

Закінчується нараховуватися амортизація лише тоді, коли залишкова вартість засобу дорівнює його ліквідаційній вартості (умовно ліквідаційна вартість = 0) (п. 145.1.4 ПКУ).

Метод амортизації на підприємстві визначається наказом про облікову політику і може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації (п. 145.1.9 ПКУ).

Визначення вартості об'єктів амортизації

Згідно з п. 146.4 ПКУ придбані (самостійно виготовлені) ОЗ зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, що складається з таких витрат:

• суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт ОЗ;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) ОЗ (якщо вони не відшкодовуються платнику);

• витрати на страхування ризиків доставки ОЗ;

• витрати на транспортування, встановлення, монтаж, налагодження ОЗ;

• фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

• інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням ОЗ до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою (п. 146.5 ПКУ).

До внутрішніх джерел фінансування відносять також створювані з власної ініціативи підприємств забезпечення (резерви) для відшкодування майбутніх витрат, збитків, зобов’язань, величина яких є невизначеною. У складі забезпечень наступних витрат і платежів (розділ 2 пасиву балансу) відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі, величина яких може бути визначена тільки на основі прогнозних оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень.

Характеристика внутрішніх джерел фінансування за використанням методу нарахування.

Сучасна теорія корпоративних фінансів розглядає грошовий потік як стійку сукупність розподілених у часі фактів надходження або вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб’єктом підприємництва у результаті здійснення його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Таким чином, грошовий потік можна представити як сукупність послідовних подій, які пов’язані із відособленим та логічно завершеним фактом зміни власника грошових коштів з приводу виконання договірних зобов’язань між суб’єктами підприємництва, іншими економічними агентами (державою, домогосподарствами, міжнародними організаціями). З іншого боку, грошові потоки, генеровані суб’єктом господарювання протягом певного періоду, що аналізується, формують також грошовий потік, який називають сукупним грошовим потоком підприємства. Відповідно, виникнення та формування грошового потоку при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства є результатом цілеспрямованого прояву сукупності фінансово-економічних відносин та має певні ознаки, основними серед яких необхідно вважати такі:

1) рух грошових коштів відбувається у результаті виконання певної угоди між двома суб’єктами підприємництва, оформленої належним чином;

2) грошові потоки, що генеруються суб’єктом підприємництва, мають виключно фінансовий характер, адже їх результатом є формування, розподіл, перерозподіл чи споживання фондів грошових коштів;

3) грошові потоки визначають порядок та особливості реалізації інших фінансових відносин, що формують фінанси підприємства, у тому числі формування фінансових результатів, забезпечення ліквідності та платоспроможності і т.д.

Коротко зупинимося на дослідженні основних (базових) функціонально-організаційних характеристик грошових потоків, які генеруються суб’єктом підприємництва у результаті здійснення його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Так, грошовий потік представляється як комплексна категорія із власною структурною характеристикою, яка включає у себе сукупність окремих складових елементів.

Серед таких складових грошового потоку можна розглядати такі елементи, як:

1) причина формування грошового потоку – визначає як джерело формування грошового потоку (господарська операція суб’єкта підприємництва або їх сукупність, виконання якої пов’язано із відповідним формуван-ням руху грошових коштів), так і фактори формування грошового потоку;

2) форма узгодження грошового потоку – фінансово-математична процедура ідентифікації та структурування грошового потоку, забезпечення його співставності, а також групування та зведення грошових потоків з метою формування інформаційної бази для аналізу руху грошових коштів, наприклад розрахунку Cash Flow від основної діяльності, Free Cash Flow тощо;

3) напрямок руху грошових коштів – форма впливу грошового потоку на фінансове положення суб’єкта підприємництва та основні фінансові показники його діяльності, зокрема зменшення абсолютної величини грошових коштів та їх еквівалентів у розпорядженні, або ж їх збільшення;

4) кількісна оцінка грошового потоку передбачає ідентифікацію абсолютної величини руху грошових коштів у рамках як одного грошового потоку, так і сукупності грошових потоків, зокрема шляхом кількісної оцінки абсолютної величини сальдо руху грошових коштів.

Базовою формою структурування грошових потоків є виділення вхідних (CashInflows) та вихідних (CashOutflows) грошових потоків. Необхідність виокремлення як вхідного, так вихідного грошових потоків як окремого виду пояснюється, окрім функціонально-організаційних його особливостей, ще й методологічними потребами інформаційного забезпечення фінансового аналізу та управління грошовими потоками суб’єкта підприємництва.

Вхідний грошовий потік є складовою частиною сукупного грошового потоку суб’єкта підприємництва у результаті здійснення його основної, інвестиційної та фінансової діяльності. При цьому грошовий потік класифікується як вхідний за умови, коли рух коштів у рамках такого грошового потоку призводить до збільшення абсолютної величини грошових коштів та їх еквівалентів, що знаходяться у розпорядженні суб’єкта підприємництва на певний момент часу. У якості прикладу вхідних грошових потоків підприємства можна навести такі:

1) надходження виручки від реалізації товарів, робіт та послуг;

2) отримання банківського кредиту;

3) отримання безповоротної фінансової допомоги;

4) надходження від емісії корпоративних облігацій та інші.

Крім того, необхідно відмітити, що вхідний грошовий потік забезпечує виконання сукупності функцій, у тому числі:

– формування фінансових ресурсів суб’єкта підприємництва – грошових коштів;

– збільшення ліквідності та платоспроможності підприємства;

– фінансове забезпечення вихідних грошових потоків;

– виконання зобов’язань між суб’єктами підприємництва у рамках господарських договорів тощо.

У свою чергу, вихідний грошовий потік також є складовою частиною сукупного грошового потоку суб’єкта підприємництва у результаті здійснення його основної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Грошовий потік класифікується як вихідний за такою ознакою: рух коштів у рамках цього грошового потоку призводить до зменшення абсолютної величини грошових коштів та їх еквівалентів, які знаходяться у розпорядженні суб’єкта підприємництва на певний момент часу. Наприклад, оплата рахунків постачальників, погашення банківського кредиту, виплати дивідендів власникам корпоративних прав, викуп корпоративних облігацій, фінансування придбання основних засобів та інші. Вихідний грошовий потік забезпечує виконання сукупності функцій, у тому числі:

– фінансування потреби підприємства у капіталі на основі грошових коштів, сформованих у рамках вхідних грошових потоків;

– забезпечення виконання поточних зобов’язань підприємства;

– виконання зобов’язань між суб’єктами підприємництва у рамках господарських договорів тощо.

Виділяють два напрями кількісної оцінки грошового потоку:

1) оцінка грошового потоку як одиничного факту руху грошових коштів;

2) узагальнююча оцінка грошових потоків – руху грошових коштів, об’єднаних спільною функціонально-організаційною характеристикою.

Абсолютна величина грошового потоку як одиничного факту руху грошових коштів має незначне практичне застосування, однак і особливих складнощів щодо її кількісної оцінки не виникає: достатньо проаналізувати первинний документ, який засвідчує проведення фінансово-господарської операції та, відповідно, містить усю необхідну інформацію. Основне її призначення – це інформаційне забезпечення управлінського фінансового обліку, а також формування основи розрахунку часткових та узагальнюючих показників руху грошових коштів з метою їх наступного аналізу.

Значно більше інформаційне навантаження несуть узагальнюючі показники руху грошових коштів суб’єкта підприємництва шляхом формування зведених показників грошових потоків (напри-клад, грошовий потік від основної діяльності, Free Cash Flow та інші), кількісна оцінка таких показників реалізується як аналіз структури сукупності грошових потоків підприємства за таким алгоритмом:

1) узгодження грошових потоків суб’єкта підприємництва, що передбачає проведення, перш за все, вибірки необхідних для подальшої оцінки грошових потоків за обраним критерієм групування;

2) визначення абсолютної величини окремих грошових потоків;

3) ідентифікація форми впливу грошового потоку на фінансовий стан суб’єкта підприємництва, перш за все, класифікація грошового потоку як вхідного або вихідного;

4) математичний розрахунок кількісної оцінки абсолютної величини грошового потоку.

У П(С)БО виділяють три види діяльності, відповідно до яких формуються грошові потоки: операційна діяльність (operating activity), інвестиційна діяльність (investing activity), фінансова діяльність (financing activity).

Грошовий потік від операційної діяльності суб’єкта підприємництва розглядається як основне джерело фінансового забезпечення його господарської діяльності у наступні періоди. Тому однією із ключових характеристик ефективно функціонуючого підприємства є наявність протягом тривалого періоду часу позитивного операційного грошового потоку (Operating Cash Flow) із відносно стабільною абсолютною величиною, при цьому високий рівень абсолютної величини операційного Cash Flow розглядається як позитивне явище.

Інвестиційна діяльність суб’єкта підприємництва не є основним джерелом формування його фінансових ресурсів. Тому її розглядають як обслуговуючу відносно передбаченої статутними документами діяльності. Абсолютна величина інвестиційного грошового потоку (Investing Cashflow), як правило, незначна. У випадку ж реалізації підприємством певного проекту (наприклад, модернізації обладнання) формується значний негативний інвестиційний Cash Flow.

Величини фінансового грошового потоку (financе Cash Flow) є основою для розрахунку як сукупного грошового потоку суб’єкта підприємництва, так і більшості фінансових показників та коефіцієнтів, що використовуються при управління грошовими потоками суб’єкта підприємництва. Грошовий потік від фінансової діяльності суб’єкта підприємництва розглядають як корегуючий механізм формування фінансового забезпечення потреби підприємства у капіталі для фінансування операційної та інвестиційної діяльності. При цьому у якості сигналу щодо формування передумов потенційної фінансової кризи на підприємстві можна розглядати наявність значного за абсолютною величиною позитивного фінансового Cash Flow протягом відносно тривалого періоду часу - загроза втрати платоспроможності суб’єкта підприємництва Так, перманентність формування позитивного фінансового Cash Flow свідчить про значну частку зовнішнього (перш за все, позикового) фінансування, що ставить питання про спроможність підприємства забезпечити формування у майбутньому необхідної абсолютної величини операційного грошового потоку - забезпечити джерело погашення таких фінансових зобов’язань.