Міністерство освіти і науки України

Криворізький технічний університет

Кафедра екології

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ВИКОНАННЯ

ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

З ГЕОБОТАНІКИ

для студентів спеціальності

«Екологія та охорона

навколишнього середовища»

денної та заочної форми навчання

Кривий Ріг

2010

УКЛАДАЧ: Нестор О.О. , старший викладач

ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЗА ВИПУСК: Бондаренко А.М. д.м.н., доцент

РЕЦЕНЗЕНТ: Панова С.М., к.т.н., доцент

Методичні вказівки складено відповідно до навчальної програми з геоботаніки.

1. Матеріали дидактично та методично зорієнтовані на допомогу студентам у виконанні лабораторних робіт, в ході яких студенти повинні навчитися практично визначати загальні|спільні| закономірності дії екологічних чинників|факторів| на рослинні організми та екологічні групи і життєві форми.

Розглянуто на засіданні| Схвалено

кафедри екології| на вченій раді

геолого-екологічного|

факультету

Протокол № 1 Протокол № 1

від 02. 09. 2010 р. від 27. 09. 2010 р.

Лабораторна робота № 1

Тема: фітоценоз та його властивості.

Мета: ознайомитись з просторово-часовими характеристиками фітоценозу.

Обладнання: описи рослинних угруповань, база даних, калькулятор.

Будь-який фітоценоз має певний просторовий і часовий виміри. Просторовий його вимір є тримірним; він має чітко виявлені три параметри: довжину, ширину і висоту. За першими двома параметрами визначається площа фітоценозу.

1. Визначення площі фітоценозу.

У різних фітоценозів вона нерівнозначна. Зважаючи на розвиток природних фітоценозів, їх площа виявлення не зали­шається сталою, а постійно змінюється і у зв'язку з цим колива­ється від кількох м² до десятків і навіть сотен гектарів. Отже, площа фітоценозів може розширюватися або зменшуватися. Помітно змінюється площа фітоценозу під впливом природних або антропогенних факторів. В результаті обміління водойм розростаються очеретяні та осокові прибережні угруповання, а при тимчасовому періодичному підсиханні боліт поступово затухає болотоутворюючий процес і помітно зменшується площа гідрофільних осоково-сфагнових і осоково-гіпнових болотних угруповань.

Площа, яка служить виявленню основних ознак фітоценозу, називається мінімальною. Вона може досягати на луках 4-16 м², а в лісі – 250-1600 м². Мінімальну площу можна визначити, помноживши на п'ять середню висоту домінантних видів, які складають основу фітоценозу, а потім одержану лінійну величину (довжину) помножити на таку саму

ширину, щоб одержати мінімальну площу в квадраті.

Наприклад, якщо середня висота домінантних видів лучного фітоценозу становить 0,8 м, то мінімальна площа його вияву дорівнюватиме: 16м²(0,8м х 5 = 4,0м² х 4,0 м² = 16м²).

2. Визначення меж фітоценозу.

Під час геоботанічних досліджень вивчають не тільки видовий склад, покриття та інші особливості фітоценозу, а і його межі та межі контурного

3

окреслення фітоценозу й прилеглих до нього інших природних та культурних рослинних угруповань.

За контурним окресленням розрізняють такі межі фітоценозу:

• прямолінійні суцільні;

• каймисті;

• дифузні;

• мозаїчні.

Прямолінійні суцільні межі фітоценозу часто можна спос­терігати на стику річок та їх приток, у підніжжях гір, по скелястих виступах, урвищах, ярах. Подібні межі мають зарості осок, рогози. Такі межі фітоценозу чітко співвідносяться з поширенням певного типу ґрунту, водного дзеркала, потужністю водного шару тощо. По­дібне прямолінійне окреслення мають культурні угіддя. Що­правда, межі останніх визначає людина, вичленовуючи в структурі землекористування ділянки під плантації виноградників, поля пше­ниці, кукурудзи, лучні угіддя, грядки для вирощування городини тощо.

Каймистими називаються межі такого фітоценозу, який виявляється у вигляді кайми або смужки і що сформувався між двома різними фітоценозами. Наприклад, смуга (кайма) пухівково-сфагнового гідрофільного фітоценозу між лісоболотним сос­ново-сфагновим і злаково-різнотравним лучним фітоценозом. У заплаві річки нерідко можна побачити піщану косу або смугу (кайму), що відділяє гідрофільні осокові болотисті угруповання від більш ксерофільних злаково-різнотравних.

Дифузні межі мають болотні, степові та лісові фітоценози. Тут одні фітоценози проникають на територію інших. Причиною цього є геоморфологічні, едафічні, гідрологічні та інші екологічні фактори, які обумовлюють, з одного боку, розвиток і проникнення окремих видів на суміжні території ценозів, а з другого – розростання та поширення фітоценозів на суміжні території або їхніх фрагментів. Прикладом цього можуть бути вільхові ліси, які по видолинках проникають на низинні болота, часто в чагарникові чи відкриті трав'янисті фітоценози.

Мозаїчні межі формуються внаслідок проникнення окремих фрагментів якогось фітоценозу на територію сусідніх фітоценозів. Такі межі мають острівний характер взаємопроникнення. Наприклад, суцільна межа поширення ялинових лісів проходить по території Білорусії північніше р. Прип’ять, але невеликими острів­цями вони трапляються за її межами на Українському Поліссі, часто на заболочених ґрунтах або болотах, утворюючи мозаїчне вкраплення ялинників серед соснових та вільхових лісів.

4