Укуси отруйних змій

Характерною особливістю отруйних змій є наявність у них отрутопродукуючих залоз, отрутоносного апарату i отрутопровідних зубів, що сформувались у процесі пристосування до умов зовнішнього середовища Для захисту від ворогів i полювання, які забезпечують їм продовження життя.

Отрута, що виділяється отруйними зміями, має здатність проникати через тканинний бар'єр i викликати інтоксикацію організму. Відомо близько 40 видів змій, укус яких небезпечний для життя людей. Сюди належать степова i лісова гадюки, щитомордник, кобра, гюрза, ефа та інші. Найотрутнішою 3 них є гюрза.

До складу зміїної отрути входять гемолізини, цитолізини та інші речовини. Крім місцевої реакції тканин, укус змій супроводжується явищами підвищеної проникності капілярів, гемолізом крові, зниженням їі згортання, порушенням функції центральної нервової системи, розвитком ниркової i печінкової недостатності, септичними ускладненнями та рядом інших розладів.

Тяжкість інтоксикації залежить від виду змії, кількості отрути, віку хворого, часу надання першої допомоги після укусу, розвитку вторинної інтоксикації. Найбільш небезпечними вважають укуси в ділянку голови. Після укусу в лоб розвивається колапс i настає смерть.

Основними симптомами отруєння зміїною отрутою є сильний i тривалий біль на місці укусу та інтенсивний набряк. На місці укусу видно слід від зубів. Порушується чутливість поблизу місця укусу, з'являються крововиливи, мікури, ділянки змертвіння тканин, тромбоз вен i м'яких тканин, а також регіональний лімфангіїт i лімфаденіт.

Поряд iз місцевими змінами наростають ознаки резорбтивної дії змінної отрути. До загальних проявів отруєння належать задишка, серцебиття, запаморочення, головний біль, м'язова слабкість, спрага, пригнічення i неспокій,. нудота, блювання.

Порушується акт ковтання, знижується артеріальний тиск. У хворих може розвинутись колапс у вигляді анафілактичного шоку. Смерть настає при наростаючому колапсі i паралічі дихання в різні терміни — від 20 — 30 хв до 1 i більше діб.

У роті змії містяться патогенні мікроорганізми, тому іноді перебіг інтоксикації ускладнюється розвитком правця, газової гангрени та інших септичних процесів.

Діагноз отруєння при укусах змій не викликає жодних утруднень, якщо потерпілий вказує місце укусу i виявлені прояви інтоксикації, пов'язані з ним. Але при швидкій появі симптомів їх причина може стати незрозумілою, особливо в тих випадках, коли укус залишився непоміченим.

Невідкладна допомога i лікування

1. При укусі змій треба терміново накласти джгут вище місця укусу i енергійно проводити витискування перших крапель крові з ранки. Можна проводити відсмоктування отрути ротом при відсутності пошкоджень слизової оболонки ротової порожнини. Рану обробляють дезінфікуючим розчином i накладають асептичну пов'язку. Хворому дають гарячий чай, каву, молоко, теплу воду 3 фруктовим соком.

2. Проводять іммобілізацію кінцівки, рану промивають 1 % розчином перманганату калію. Місце укусу обколюють 1 мл 0,1 % розчину адреналіну. Місцево — холод. Вище місця укусу проводять циркулярну новокаїнову блокаду 0,5 % розчином. В/м вводять 2 мл 1% розчину промедолу; гідрокортизон — 300 мг/до6у, антибіотики, протиправцеву сироватку (вводити за Безредком); в/в краплинно 10 мл 10 % розчину хлориду кальцію, 300 мл 30 % розчину глюкози, 10 ОД інсуліну, 15 000 ОД гепарину.

3. Найефективнішим методом лікування при укусі змій є своєчасне введення специфічної моно- або полівалентної протизміїної сироватки, підшкірно в міжлопаткову ділянку. Доза сироватки залежить від тяжкості отруєння: при дегкому ступені — 500 —1000 АО, при отруєнні середнього ступеня — 1500 АО, прп тяжкому отруєнні — 2000 — 2500, ЗООО АО. При тяжкому отруєнні найбільш ефективне в/в введення сироватки. Вводити її слід повільно після проведення проби за Безредком. Для попередження алергічної реакції одночасно дають 5 —10 мг преднізолону.