Переохолодження та замерзання

Виникають вони від впливу низьких температур довкілля на організм, причому не тільки тоді, коли температура нижча 0 °С. Ці стани можуть розвинутись при більш високих температурах за умов вологості i збільшення руху повітря, фізичному перевтомленні, різноманітхих стресових ситуаціях, пораненні, крововтраті тощо.

3вуження кровоносних судин шкіри, підшкірної клітковини, підвищення теплопродукції як компенсаторної реакції стримує переохолодження i замерзання лише на короткий час.

Порушення нервово-гуморальних механізмів терморегуляції i судинні розлади з розвитком мікросудинного тромбозу є провідними в патогенезі переохолодження i замерзання. Цьому сприяють підвищений викид у кров катехоламінів, глюкокортикоїдів, прискорення розпаду глікогену, гіперглікемія, гіпоксія, угруднена передача кисню тканинам.

Розрізняють три ступені замерзання: легкий, середній, тяжкий.

Для легкого (адинамічного) ступеня характерні загальмованість, задишка, тахікардія, тремтіння м'язів, спазм периферичних судин, блідість шкіри, зниження температури в прямій кишці до 35 — 33 °С.

При середньому (ступорозному) ступені відмічаються ступор, загальне задубіння, адинамія, озноб, пониження ректальної температури до 32 — 31 °С. Шкіра холодна, синюшна 3 мармуровим малюнком, блідість або акроціаноз дистальних відділів кінцівок. Дихання рідке, поверхневе, частота пульсу — 50-30 за 1 хв, артеріальний тиск знижений.

При тяжкому (судомному) ступені — свідомість втрачена, судоми, блювання, виражене задубіння шкіри, тризм, обмерзання кінцівок, різка брадикардія, фібриляція шлуночків, артеріальний тиск не визначається, тони серця глухі, дихання типу Чейна — Стокса, ректальна температура не перевищує 30 °С. Настає клінічна смерть.

Невідкладна допомога i лікування (протокол № 24)

1. Реанімаційні закоди спрямовані, перш за все, на оживлення потерпілого i запобігання подальшій втраті тепла. Проводиться штучне дихання «рот до рота». Не можна проводити непрямий масаж серця. Потерпілий занурюється у ванну 3 водою температурою 37 °С. Після відновлення дихання проводять інгаляцію кисню через маску.

2. Тремтіння м'язів i судоми усувають ін'єкціями сибазону, натрію оксибутирату, аміназину, димедролу в загальноприйнятих дозах.

3. Наступна інтенсивна терапія спрямована на запобігання i боротьбу 3 набряком легень, мозку, інфекції, підтримку життєво важливих функцій організму, відновлення кровообігу, водно-електролітного балансу.

Електротравма

Електротравма - пошкодження організму електричним струмом. Виникає при порушенні правил i техніки безпеки, зокрема використанні несправних електроприладів, ненадійній ізоляції, ураженні блискавкою. Ступінь електротравми значною мірою залежить від напруги, частоти, сили й експозиції електроструму, а також від стану організму в момент ураження, віку потерпілого. Діти, люди похилого віку й особи, які страждають від хронічних захворювань, особливо чутливі до електроструму. Вирішальне значення має електропровідність шкіри, що визначається цілісністю, вологістю, товщиною, кількістю потових залоз, васкуляризацією. Найбільш уразливою є шкіра обличчя, долонь, зона промежини, найменшою мірою поперекова ділянка, ділянка надп'ятково-гомілкового суглоба. Суха шкіра чинить значний опір, тому не пошкоджується струмом напругою 60 В, при 200 В пошкодження можливе, але не завжди. При напрузі більше 500 В опір шкіри значення не має, бо в місці контакту виникає розрив.

Струм силою 0,1 А небезпечний для людей, а більше 0,1 - 0,5 А- смертельний.

Поряд 3 цим велике значення мають шляхи проходження електроструму через тіло людини, так звані петлі струму. Найбільш небезпечними вважають верхні петлі (рука-рука, рука-голова, рука-нога, голова-ноги) i повна петля (дві руки-дві ноги).

Електрострум проявляє на організм специфічну i неспецифічну дію. Специфічний вплив виражається в електрохімічному, тепловому, механічному ефектах.

У зв'язку 3 пошкодженням нервових клітин може втрачатися свідомість, знижуватись температура тіла, виникати зупинка дихання, глибоке пригнічення серцевої діяльності, параліч тощо. Шкіра бліда, зіниці розширені, не реагують на світло. При легких ураженнях загальні явища можуть проявитися у вигляді непритомності, запаморочення, загальної слабості.

При тривалій дії електроструму, навіть без порушення дихання, серцевої діяльності, можливі розрив кровоносних судин, вогнищеві некрози внутрішніх органів.

Уражаючими факторами блискавки є електрострум, світлова i звукова енергія, ударна хвиля. Вплив їі на організм не відрізняється від дії електроструму високої напруги.

Невідкладна допомога i лікування

1. Перш за все, проводяться рятувальні заходи для зупинки подальшого проходження електрострумy через потерпілого шляхом відключення джерела енергії, дотримуючись правил особистої безпеки i винесення потерпілого із небезпечної зони.

1. Негайно визначається наявність ознак життя. При їх відсутності проводиться штучна вентиляція легень за допомогою портативних дихальних апаратів або об'ємних респіраторів.

2. При наявності головного болю, загальної слабості потерпілому дають амідопірин, парацетамол чи анальгін, показані заспокійливі засоби — настій валеріани, каплі 3еленіна та ін. Потерпілий негайно доставляється в лікувальну установу, бо стан може погіршуватися, можуть виникнути стенокардія, інфаркт міокарда, прояви вторинного шоку тощо.

3. При тяжких ураженнях електрострумом, які проявляються розладом або зупинкою дихання, розвитком стану «уявної смерті», проводиться штучне дихання 3 введенням серцево-судинних засобів (кордіамін, ефедрин). Після появи притомності потерпілого потрібно напоїти чаєм, компотом чи водою. Алкогольні напої чи кава протипоказані.

4. При зупинці серця негайно проводиться штучне дихання з зовнішнім масажем серця i введенням серцево-судинних препаратів (кордіаміну, кофеїну, адреналіну). При наявності фібриляції шлуночків серця, як i параксизмальних порушень ритму, показана дефібриляція. Після відновлення серцевої діяльності проводиться інтенсивна терапія порушень газообміну i кровообігу, кислотно- основного стану, водно-електролітного балансу тощо.