Фосфороорганічні сполуки

Інтоксикація фосфороорганічними сполуками може виникнути внаслідок вдихання парів, потрапляння на шкіру й одяг, при заковтуванні 3 водою та їжею.

3а характером дії фосфороорганічні сполуки належать до поліензимних отрут, проте провідною у розвитку інтоксикації є пригнічувальна дія на холінестеразу. В крові та тканинах накопичується надлишкова кількість ацетилхоліну, що призводить до різкого порушення передачі нервових імпульсів у синапсах i збудження центральної нервової системи, спазму гладкої і попереково-смугастої мускулатури, судоми, Крім холінестерази, ці речовини діють на інші естерази — трипсин, ліпазу, естеразу печінки. Відбувається порушення метаболізмy обмінних процесів, підвищення вмісту цукру, молочної кислоти, фосфору, зниження рН крові, порушення проникності гематоенцефалічного бар'єру. Місцева дія на очі викликає різке звуження зіниці зниження зору й акомодації.

Легка форма гострої інтоксикації характеризується скаргами на головний біль, запаморочення, слабкість в кінцівках, сонливість, нудоту, підвищену слиноте^чу, нападоподібний біль у животі. 3'являється утруднене дихання, відчуття нестачі повітря, нападоподібний кашель. В легенях на фоні жорсrкого дихання вислуховуються сухі хрипи, спостерігається тахїкардія, підвищується артеріальний тиск. В крові відмічається зниження холістерази. 3ахворювання при легкій формі закінчується, як правило, видужанням.

При середньому ступені тяжкості - до перерахованих вище симптомів приєднуеться лихоманка, наростає збудження, що пізніше переходить в загальмованість та депресію. Спостерігається збільшення печінки. Можливий розвиток психозу 3 галюцинаціями або депресивного стану. До цих явищ приєднується нападоподібний біль у животі, нудота, блювання, частішання випорожнень з виділенням рідкого калу. Активність холінестерази знижується до 50 %.

Тяжка (коматозна) форма зустрічається рідко, іноді закінчується летально. У клініці тяжкої форми розрізняють три стадії: збудження, судомну, паралітичну.

У стадії збудження спостерігаються виражене слино- та потовиділення, нудота, блювання, порушення зору, бронхоспазм, розлади функції сфінктерів.

Судомна стадія характеризується тяжким станом, що нагадує набряк легень. Свідомість затьмарена. Періодично виникають напади клоніко-тонічних судом. Міофібриляції переходять в тремор голови, верхніх та хижніх кінцівок.

Паралітична стадія проявляється різким погіршенням загального станy, розвитком коми, появою дихання типу Чейна - Стокса, падінням артеріального тиску. Може виникнути колапс. Майже завжди розвивається набряк легень. У цій стадії інтоксикації настає майже повна інактивація холінестерази. Смерть настає в результаті асфіксії та недостатності серцевої діяльності на фоні ураження головного мозку.

Діагноз гострої інтоксикації встановлюють на підставі характерних симптомів, вказівки на контакт з отрутою.

Невідкладна допомога i лікування

1. Необхідно припинити контакт 3 отрутою. Потерпілого слід негайно вивести із зараженої зони, зняти 3 нього забруднену одежу. Шкірні покриви промивають водою 3 милом, обробляють 2% розчином гідрокарбонату натрію або 5% розчином аміаку. При попаданні отрути в очі їх промивають чистою водою i закапують 30 % розчином альбуциду,

2, У випадках потрапляння отрути в шлунково-кишковий тракт необхідно промити шлунок з наступним введенням ентеросорбентів (активованого вугілля). Доцільне призначення сольових проносних.

З. Патогенетична антидотна терапія зводиться до застосування холінолітиків i реактиваторів холінестерази. При легкій формі інтоксикації внутрішньом'язово вводять 1- 2 мл 0,1 % розчину атропіну. При середньому i тяжкому сгупені інтоксикації — одноразово внутрішньом'язово вводять 3- 5 мл 0,1 % розчину атропіну, а потім перееходять на підтримувальне введення атропіну. Ін'єкції повторюють кожні 5- 6 хв до появи ознак передозування атропіну (сухість слизових оболонок, розширення зіниць).

4. Разом з атропіном вводять тропоцин, понтофен, прозерин, які мають добрі М- та Н-холінелітичні властивості.

5. Одночасно 3 холінолітиками застосовують реактиватори холінестерази - в/м вводять 1 мл 15 % дипіроксину, повторно ін'єкцію проводять через 1- 2 год. Як реактиватор використовують 40 % розчин ізонітрозину по 3 мл в/м.

6. Проводиться також симптоматична терапія.