Отруєння сірководнем
Сірководень (H2S) — тяжкий безколірний газ із характерним запахом тухлих яєць.
Гострі i тяжкі отруєння зі смертельними наслідками спостерігаються при очистці i ремонті каналізаційної системи, вигрібних ям, шахт.
Сірководень потрапляє в організм через органи дихання. При гострих легких отруєннях переважають явища подразнення слизових оболонок очей та верхніх дихальних шляхів. 3'являються світлобоязнь, блефароспазм, сльозотеча та симптоми ураження верхніх дихальних шляхів (кашель, відчуття дертя в горлі i стискання в грудях).
Об'єктивно: гіперемія кон'юнктиви повік i очних яблук. В легенях вислуховуються сухі хрипи (бронхіти).
При гострих отруєннях середньої тяжкості на перший план виступають ознаки ураження центральної нервової системи, головний біль, загальна слабість, блювання, атаксія. Одночасно розвивається гострий дифузний бронхіт, часто збільшується печінка.
Тяжкі форми гострого отруєння можуть перебігати різко, Найбільш небезпечна блискавична форма, при якій під впливом високої концентрації сірководню виникає параліч дихання i серця, швидко настає смерть. В інших випадках розвиваються явища асфіксії внаслідок паралічу дихання, але протягом деякого часу зберігається серцева діяльність. Смерть i в цих випадках настає дуже швидко, якщо не вжити термінових заходів для відновлення дихання.
У
тяжких випадках гострого отруєння
сірководнем звичайно виникає коматозний
стан. При пробудженні хворі деякий час
залишаються апатичними.
Можуть виявлятися зміни в центральній
нервовій системі (енцефалопатії,
геміпарези).
Нерідко розвивається токсичний набряк легень (рис. 35).
Невідкладна допомога i лікування
При легкому подразненні очей необхідно промити їх теплою водою i потім закапати вазеліновою, мигдальною, персиковою олією.
2.При більш виражених ураженнях очей сірководнем повторне закапування олією, прохолодні примочки із води, спокій при закритих очах або в затемненому приміщенні, на вулиці слід носити окуляри-консерви. При значному болю закапати в очі 1- 2 краплі 0,5 % розчину дикаїну або новокаїну додаванням 8- 10 крапель розчину адреналіну 1:1000 на 10 мл розчину.
3.При гострому отруєнні застосовують кисень, серцеві, внутрішньовенне введення 0,25-0,5 % метиленового синього по 10 мл разом із глюкозою, за умов втрати свідомості - штучне дихання, ін'єкції лоблеїну, цититону та інших засобів, які збуджують дихальний центр. При уражені легень призначають антибіотики, сульфаніламідні препарати.
Отруєння otpуйними рослинами
Гострі отруєння отруйними рослинами є розповсюдженим видом «хімічних» хвороб. Серед 300 тисяч видів рослин, які ростуть на земній кулі, більше 700 можуть викликати гострі отруєння. У нашій країні їх нараховують понад 400.
Ці отруєння виникають переважно в теплу пору року - навесні, влітку або восени у туристів, які вживають в їжу незнайомі рослини, а також у дітей, яких приваблює красивий i яскравий вигляд багатьох ягід i рослин, непридатних для їжі. Гострі отруєння часто мають масовий характер i нерідко закінчуються смертю.
Причини i меканізми. Причиною гострих інтоксикацій роглинними отрутами може бути самолікування - самостійне вживання настоїв i відварів із трав або за рекомендацією осіб без медичної освіти.
Розрізняють власне отруйні рослини, які містять хімічні речовини, токсичні для людини, i культурні рослини, отруєння якими можливе внаслідок змін їх хімічного складу або зараження грибками при неправильному зберіганні, як, наприклад, буває з зерном або картоплею, які перезимували в полі.
Діючою токсичною основою отруйних речовин є різні кімічні сполуки, які переважно належать до алхалоїдів, глікозидів, рослинних мил (сапоніни), кислот (синильна, щавлева), смол, вуглеводнів i т. ін.
Найбільш розповсюджені отруйні рослини
І. Рослини, які викликають переважне ураження нервової системи:
Аконіт (борець, голубий жовтець, іссик-кульський корінець).
Блекота.
Беладона.
Крушина.
Молочай.
Дурман.
Індійські коноплі.
Мак снодійний.
Тютюн.
Чина посівна.
Чистотіл.
Блювотний горіх.
ІІ. Рослини, які викликають переважне ураження ШКТ:
Вовче лико.
Рицина (турецькі коноплі).
Крушина.
Молочай.
Паслін.
ІІІ. Рослини, які викликають переважне ураження серця:
Конвалія.
Наперстянка.
Чемериця.
IV. Рослини, які викликають переважне ураження печінки:
Геліотроп.
Гірчак рожевий.
Хрестовик.
V. Рослини, які викликають переважне ураження шкіри:
Борщівник
Кропива.
Клінічні прояви. В клінічній практиці переважають ознаки порушення функцій ЦНС з розвитком холінолітичного (атропіноподібного — блекота, беладона) або нікотиноподібного (хвощ, болиголов та ін.) синдромів. При цьому психічні розлади комбінуються 3 явищами різкого психомоторного збудження, які переходять у стан приглушення i коми.
При отруєннях чиною посівною відмічають переважне ураження спинного мозку 3 проявами спастичного паралічу нижніх кінцівок.
При вживанні в їжу муки із зерна, що містить домішки бур'янів, — триходесми сірої розвивається триходесмотоксикоз, який спостерігається в основному в Узбекистані й увійшов в історію під назвою «джайлантарський енцефаліт». Відмінною рисою цього захворювання є ураження пірамідної системи мозку 3 розвитком гемо- i тетрапарезів.
Ряд рослин містять «печінкові отрути», які порушують функцію печінки (геліотроп, хрестовик). При отруєннях ними у хворих спостерігається збільшення печінки, жовтяниця, геморагічні висипи на шкірі. Особливе місце серед отруйних рослин займають гриби, а саме бліда поганка, отруення якою викликає ураження печінки та нирок i має масовий характер.
Гостре отруєння рослинами, що викликають в основному ураження шкіри, типовим представником яких є кропива, вирізняється нетяжким перебігом токсичного дерматиту, за винятком окремих випадків підвищеної чутливості.
Невідкладна допомога i лікування
При пероральному отруєнні на долікарняному етапі основне значення має промивання шлунка через зонд i введення в шлунок 80 — 100 г водної суспензії активованого вугілля, яке має значну сорбційну здатність відносно більшості рослинних отрут.
В порядку само- i взаємодопомоги хворому пропонують випити 1— 2 склянки теплої води 3 харчовою сіллю (1 /2 чайної ложки на склянку води) i викликають блювання. Цю процедуру повторюють 3— 4 рази, як сорбент можна застосовувати 80 —100 г чорних сухарів або таблетований сорбент — карболен (4 — 5 таблеток) . Пізніше можна дати проносні засоби — 30 г магнію сульфату всередину.
При отруєнні серцевими отрутами, ускладненими появою вираженого порушення ритму i провідності серця, результативним у клінічній практиці є метод гемосорбції в поєднанні 3 електростимулювальною терапією.
Метод гемосорбції застосовується також для лікування тяжких отруєнь блідою поганкою, причому його застосування у 1— 2-гу добу після отруєння дозволяє уникнути розвитку у хворих печінково-ниркової недостатності.
Теоретично метод гемосорбції показаний при тяжких отруєннях будь- якою рослинною отрутою, оскільки вони належать до категорії високо- або середньомолекулярних сполук, які добре піддаються вилученню 3 біологічних середовищ за допомогою сорбенту.
Спеціальна антидотна терапія, за рідким винятком, коли можливе використання фармакологічних антагоністів (фізостигміну) при холінолітичному синдромі, атропіну (при різкій брадикардії), розроблена недостатньо, щоб мати самостійне клінічне значення.
Для боротьби зi зневодненням — інфузійна терапія (3 — 5 л на добу),
Гепатопротектори — ліпоєва кислота, вітамін Е, есенціале.
Профілактика гострих отруєнь рослинними отрутами полягає у виконанні таких правил:
не використовувати в їжу незнайомих рослин i грибів;
не споживати розповсюджених культурних рослин (картопля, зернові, горох i т. д.), які неправильно зберігались чи зимували в полі;
не приймати всередину без погодження 3 лікарем приготованих в домашніх умовах настойок із лікарських трав;
не збільшувати самовільно дози ліків i приготованих в аптеці настойок призначених лікарем;
не дозволяти дітям, особливо маленьким, самостійно, без контролю 3 боку дорослих, збирати гриби, ягоди;
не довіряти своє життя i здоров'я особам без спеціальної медичної освіти, що пропонують для лікування хвороб «чудодійні» лікарські засоби, виготовлені 3 рослин.