Otруєння отруйними грибами

Найбільш небезпечними є бліда поганка, мyхомор, сморж.

Основні клінічні ознаки отруєння. Отруєння, які виникають через 0,5 —2— 3 год після вживання в їжу отруйних грибів менш небезпечні, ніж ті, що настають після прихованого періоду в 6— 12 — 24 год.

Початковими симптомами отруєння найчастіше є блювання, пронос, який супроводжується болем в животі, зневодненням організму, гіпохлоремією i гіпокаліемією, нерідко явищами колапсу.

При отруєнні мухомором можуть виникати симптоми збудження, слинотеча, потовиділення, міоз, брадикардія, інколи мідріаз. Особливо небезпечні отруєння блідою поганкою, які ведуть до тяжкого ураження печінки, нирок тд інших внутрішніх органів, Летальна доза складає 50 — 60 г свіжих грибів.

При отруєнні виникають глибокі порушення гомеостазу на всіх рівнях.

Бліда поганка містить жаростійкі водорозчинні дуже токсичні циклопептиди (фалоїдин, фалоїн), а також ще більш отруйні амініти, які є гепато- токсичними алкалоїдами, які пригнічують ЦНС, викликають параліч капілярів, дистрофічні ураження печінки нирок та внутрішніхшніх органів. Після «відносного поліпшення» здгального стану на 2— 3 день появляються ознаки недостатності печінки; печінка збільшyється, виникає жовтяниця. Через 24 год цей стан може перейти в гостру дистрофію печінки, розвивається коліт, гепатаргія. Можливий розвиток недостатності нирок (анурія, азотемія, уремія), ураження міокарда (гостра недостатність кровообігу).

Невідкладна допомога i лікування

1. Отруєння блідою поганкою: промивання шлунка через зонд, сольове проносне i активоване вугілля всередину.

2. Гемодіаліз в першу добу після отруєння, детоксикаційна гемосорбція.

3. Преднізолон — 100 — 200 мг/добу, ліпоєва кислота по 20 — 30 мг/кг внутрішньовенно на добу, атропіну сульфат 0,1 %— 1 ли підшкірно.

4. Хлорид натрію до 1000 мл на добу внутрішньовенно. При повторному блюванні i проносі — поліглюкін 400 мл внутрішньовенно краплинно повторно. Антибіотики - пеніцилін до 10 млн Од. на добу.

Отруєння чадниm газом

Чадний газ - кров'яна отрута, токсична дія якої пов'язана 3 nорушенням транспортування кисню з вираженою гіnоксією тканин. 3устрічається часто, де проходить неnовне згортання органічних речовин при недостатньому доступі кисню.

Основні клінічні ознаки. Психоневрологічні розлади: головний біль, запаморочення, нудота, блювання, різка м'язова слабість, втрата свідомості, кома.

Легка форма отруєння — головний біль, запаморочення, в'ялість, шум у вухах, нудота, інколи блювання.

Середня тяжкість - короткочасна втрата свідомості, тахікардія, гіперемія обличчя, судома.

Отруєння тяжкої форми — коматозний стан, клоніко-тонічні судоми, розвиток гострої серцевої недостатності.

У деяких хворих мають місце субарахноідальний крововилив, порушення пам'яті 3 дезоріентацією, зорові i слухові марення. Гіпертермія є однією із ранніх ознак токсичного набряку мозку.

Порушення функції зонішнього дихання: задишка центрального походження, кашель із харкотинням. В легенях вислуховуються різнокаліберні хрипи.

Ураження серцево-судинної системи. Часто спостерігається гіпертонічний синдром із вираженою тахікардією, на ЕКГ — ознаки гіпоксії міокарда і порушення коронарного кровообігу, зниження R у всіх відведеннях, інтервал ST нижче ізоелектричної лінії, зубець Т двофазний або від'ємний. У тяжких випадках на ЕКГ з'являються зміни, які нагадують інфаркт міокарда.

При вдиханні окису вуглецю у високій концентрації може настати миттєва смерть внаслідок зупинки дихання i первинного токсичного колапсу.

Невідкладна допомога i лікування

1. Винести потерпілого із зони 3 підвищеною концентрацією окису вуглецю.

2. Інгаляція кисню протягом 2— 3 год.

3. При отруєнні середнього i тяжкого ступенів — гіпербарична оксигенація під тиском в камері 2— 3 атм впродовж 50 — 60 хв. При надзвичайно тяжкому отруєнні гіпербаричну оксигенацію можна проводити протягом 4 год;

1. Симптоматичну терапію слід починати на догоспітальнопry етапі i направляти перш за все на відновлення адекватної функції зовнішнього дихания, тобто на відновлення вільної прохідності верхніх дикальних шляхів.

4. Для профілактики i лікування набряку легень вводять сечогінні (лазикс).

6. При набряку мозку — люмбальні пункції 3 видаленням 10 — 15 мл ліквору при його підвищеномy тиску, краніоцеребральна гіпотермія (аплікації льоду або апарат «Холод»).

7. При збудженні — промедол 1 % — 1 мл підшкірно, аміназин 2,5 % — 2 мл в/м, при корчах — діазепам 0,5 %— 2 мл або барбаміл 10 %— 5 мл в/в.

8. При пошкодженні веркніх дихальних шляків - лікувальна діагностична трахеобронхоскопія, санація.

9. Профілактика легеневих ускладнень: антибіотики, гепарин (до 5000 од./ добу в/м).

8. При вираженій дихальній недостатності — штучне апаратне дихання, еуфілін 2,4 %— 10 мл в/в, аскорбінова кислота 5% — 10 — 20 тгл 3 5 % розч.3ном глюкози — 500 мл.

9. Антидотна терапія; цитохром - 15 — 60 мг в/в.

10. Для відновлення енергетичних затрат організмy — глюкоза 20 %, до 2 л, інсулін — 12 од., вітаміни В₁, В6, С.