Отруєння дихлоретаном

Дихлоретан використовують у промисловості (як розчинник жирів, воску) i в хімічних лабораторіях.

Пара дихлоретану проникає в організм через дихальні шляхи, у рідкому стані може проникати в організм через неушкоджену шкіру.

Оснонні ознаки. Психоневрологічні розлади проявляються здпамороченням, нестійкою ходою, загальмованістю, адинамією або, навпаки, ейфорією, психомоторним збудженням, слуховими i зоровими мареннями, можливі клонічні та тонічні судоми.

При прийманні більше 50 мг дихлоретану може розвинутись кома з розширенням зіниць, зниженням зіничних i корнеальних рефлексів гіпереміею склер, підвищенням м'язового тонусу кінцівок i сухожилкових рефлексів або гіпотоніею м'язів i зниженням сухожилкових рефлексів. Ураження зовнішнього дихання проявляється обтураційно-аспіраційним симптоптом, який пов'язаний з підвищеною салівацією i бронхореєю, аспірацією, западанням язика.

Ураження серцево-судинної системи проявляється тахікардією, підвищенням АТ.

При екзотоксичному шоці АТ падає 3 відсутністю пульсу на периферичних артеріях, що супроводжується ціанозом видимих слизових оболонок, акроціанозом, мармуровістю шкіри, задишкою, тахікардією. Маса циркулюючої крові знижується до (35,68- 3,17) мл/кг, норма На ЕКГ порушення провідності (сповільнення передсердно-шлуночкової провідності аж до внутрішньошлуночкової блокади), зниження сегмента ST на 2-6 мм i амплітуди зубця Т до 1 мм. В деяких випадках з'являються ознаки вогнищевих змін міокарда. Токсична гепатопатія проявляється збільшенням печінки, болючістю їі при пальпації, жовтушністю склер i шкіри. Шлунково-кишкові розлади проявляються нудотою, блюванням.

Невідкладна допомога i лікування

1. Промивання шлунка в максимально ранні терміни (15 — 20 л води 3 наступним уведенням вазелінової або рицинової олі:і (150 — 200 мл). Ця процедура повинна проводитись 2-3 рази 3 інтервалом 1— 2 год.

2. У зв'язку з тим, що дихлоретан має високу жиророзчинність зі швидким депонуванням в жировій тканині сальника i передньої черевної стінки, ефективним є перитонеальний діаліз, детоксикаційна гелюсорбція, гемодіаліз. При вираженій клініці отруєння i високій концентрації дихлоретану в крові показано комплексне застосування гемосорбції, потім гемодіалізу і перитонеального діалізу.

3. Введення антиоксидантів — вітаміну Е 10 % по 1— 2 мл i розчину унітіолу 5 % — 5 мл 3— 4 рази на добу внутрішньом'язово. Внутрішньовенно вводять ацетилцистеїн 5 % в першу добу до 500 мг/кг, на другу добу — до 300 мг/кг.

4. Особлива увага зосереджується на профілактиці i лікуванні екзотоксичиого шоку. 3астосовують інфузію поліглюкіну, гемодезу, гіпертонічного розчину (10 — 15 %) глюкози 3 інсуліном, гідрокарбонату натрію 4-8 % до 10 —12 л/добу. Призначають преднізолон до 1000 мг/добу.

5. Лікування токсичної коагулопатії — гепарин 5000 од./добу підшкірно

1— 2 дні при легкому отруєнні; при середній тяжкості - 5-10 тис. од./добу підшкірно 3-4 дні; при тяжкомy отруєнні — 20 — 40 тис. од./добу внутрішньовенно 2 — 3 дні.

6. Введення протеолітичних ферментів — трасилолу, контрикалу в дозі 20 — 50 тис. од\добу в/в покращує гемодинаміку, зменшує жирову дистрофію печінки, гепатонекроз.

7. Рекомендується введення гепатопротекторів. Використовують вітаміни В₁, В6, В12, глюкозу, лідокаїн, кокарбоксилазу (100— 150 мг), ліпоєву кислоту 20 — 30 мг/кг за добу, глтотамінову кислоту (1 % розчин по 400 — 800 лvл/до6у) , есенціале в/в 1000 — 2000 мг/добу i всередину 1000 мг/добу. Тривалість терапії визначається тяжкістю гепатопатії. При глибокій комі — інтубація, штучне апаратне дихання.