2 Мл, атропін 0,1 % - 1 мл (для зменшення болю, зняття спазмy) в сукупності

3 антигістамінними препаратапти (димедрол 1 % - 2 мл, супрастин - 2 % - 2 мл), вводять фентаніл 0,005 % - 2- 3 мл (можна 3 2- 3 мл 0,25 % розчину дроперидолу).

Лікування больового синдрому включає введення:

1. Наркотичних середників: морфін гідрохлорид 1 % - 1 мл п/ш; промедол 2 % - 1 мл в/м; омнопон 2 % - 1 мл підшкірно 3- 4 рази на добу.

2. Холінолітиків: атропіну сульфат 0,1 % - 1 мл; папаверину гідрохлорид 2 % - 2 мл; платифіліну гідротартрат 0,2 %- 2 мл підшкірно 6- 8 разів на добу.

1. Глюкозо-новокаїнову суміш: 500 мл 5% розчину глюкози; 50 мл 2% розчину новокаїну в/в 2- 3 рази на добу. Новокаїн пролонгує дію наркотичних засобів. Виражений седативний ефект дає внутрішньовенне введення розчину галоперидолу 0,5 %- 1 мл в сукупності з наркотиками (омнопон або промедол) або нейролептаналгезія - 0,1 мг фентанілу i 5 мг дроперидолу 2- 3 рази на добу в/в на розчині глюкози. Всередину дають альмагель А(з анестезином, дозові ложки, 6- 8 разів).

Лікування опіків шлунково-кишкового тракту включає:

1. Призначення антибіотиків, кортикостероїдних гормонів (120 мг преднізолону 2- 3 рази на добу), спазмолітиків (атропіну сульфат 0,1 % - 1 мл, платифіліну гідротартрат, папаверин гідрохлорид по 1- 2 мл 4-6 разів на добу).

1. для місцевого лікування дають всередину мікстуру (200 мл 10 % емульсії олії, 2 г левоміцетину, 2 г анестезину) по 20 мл щогодини й альмагель. Тривалість лікування залежить від тяжкості опіків - від 7 до 20 днів.

Лікування екзотоксичного шоку

1. У вену вводять колоїдні плазмозамінюючі розчини: поліглюкін, реополіглгокін, а також гіпертонічний (10 - 15 %) розчин глюкози (до 2,5 - 3,0 л) 3 інсуліном, які сприяють підвищенню колоїдного осмотичного внутрішньо-судинного тиску i запобігають виходу рідини.

2. Виражена гіпотонія ліквідовується введенням глюкокортикоїдів (преднізолон - 1,5 г/добу).

1. Для корекції ацидозу використовують гідрокарбонат натрію 4% під контролем кислотно-лужного стану (400 - 800 мл протягом перших 4-5 год, повторюючи введення до зниження гемоглобінурії).

3. При лікуванні гемолізу використовують гіпертонічний (10 - 20 %) розчин глюкози i 4 % розчин гідрокар6онату натрію.

4. Для виведення вільного гемоглобіну призначається форсований діурез із використанням сечовини 40 %- 30 г, манітолу 15 % - 1-2 г/кг або лазиксу (при легкому гемолізі - 60 - 80 мг, при середній тяжкості - 100 - 120 мг, при тяжкому - більше 200 мг одноразово).

5. При стравохідно-шлункових кровотечах найкращий місцевий гемостатичний ефект дає локальна гіпотермія стравоходу i шлунка з обігріванням хворого. Крім того, проводиться звичайна гемостатична терапія (порційне переливання крові, плазми, фібриногену, введення в/в хлориду кальцію 10 %- 10 - 20 мл, вікасолу 1 % - 2-3 мл підшкірно) .

6. Лікування токсичної коагулопатії проводиться призначенням антикоагулянту прямої дії - гепарину. При легкому отруєнні гепарин вводять підшкірно по 5000 од./добу 1-2 дні, при середній тяжкості - 10 000 од./добу 4-5 днів, при тяжких - 10 - 40 000 од. /добу протягом 4-6 днів.

7. При олігурії діурез стимулюють введенням еуфіліну 2,4 % 10 - 20 мл в/ в i папаверину 2% - 5 мл в/м, а також діуретиків: манітолу 10 - 20 % (1 г/кг) або лазиксу до 250 мг в/в. При прогресуванні процесу, наростанні азотемії призначають гемодіаліз.

2. При синдромі «механічної асфіксії» показана трахеостомія, необхідна рання профілактика пневмонії (антибіотики), печінкової недостатності (преднізолон по 180 - 240 мг/добу, вітаміни групи В, аскорбінова кислота до 1 г.

1. При ознаках серцевої недостатності - серцеві глікозиди (строфантин 0,05 %- 0,5 або корглікон 0,06 %- 1 мл в/в, рибоксин 2 % - 10,0 в/в, кокарбоксилаза - 100 мг).