Отруєння амлодипіном

Препарати: норваск, верапаміл.

Вибіркова токсична дія: загальний токсичний ефект - серцево-судинний. Амлодипін та інші препарати цієї групи являють собою інгібітори потрапляння іонів кальцію через мембрану в гладкомyскулатурні клітини міокарда i кров'яних судин, викликаючи розслаблення периферичних артерій i зниження загального периферичного опору.

Клінічні прояви. Відмінними ознаками отруєння є різке зниження артеріального тиску за рахунок падіння периферичного судинного опору — первинний токсикогенний колапс. Розвиваються синусова брадикардія, порушення внутрішньошлуночкової провідності, можлива зупинка серця. Одночасно відмічаються сопорозний стан, судоми, кома 3 зупинкою дихання. Іноді розвиваються парез кишечника й олігурія.

Невідкладна допомога та лікування

1. Промивання шлунка, ентеросорбція, кишковий лаваж. Гіпохлорид натрію: 0,06 % розчин 400 мл в/в, гемосорбція, плазмаферез — при колапсі.

1. Глюконат або хлорид кальцію 10 % 10 мл в/в повторно через 20 — 30 хв до підвищення артеріального тиску.

2. Лікування токсичного колапсу — допамін за схемою, норадреналін, глюкагон в/в краплинно, добутамін — при порушенні провідності серця. Введення атропіну малоефективне.

Отруєння клофеліном

Препарати: гемітон, катапресан, клонідин.

Токсинокінетина. Швидко всмоктується в ШКТ, окислюється в печінці, виводиться 3 сечею. Об'єм розподілу — 3-3,6 л/кг. Токсична доза — близько 0,5 мг.

Вибіркова токсична дія — психотропна i кардіотоксична — обумовлена впливом на адренореактивні системи.

Клінічні прояви. 3апаморочення, слабкість, приглушення із розладами орієнтації i пам'яті. 3ниження артеріального тиску, виражена брадикардія. Розвивається колапс i кома.

Свідомість відсутня, шкіра волога, блідо-рожева; зіниці звужені, на світло не реагують. Пульс рідкий, аритмічний, АТ знижений. Дихання гучне, рідке, аритмічне. діурез знижений. Сухожильні рефлекси викликаються.

Невідкладна допомога i лікування

1. Промивання шлунка ізотоніцним розчином натрію хлориду в обсязі 8- 10 л порціями по 200 ліл.

1. Після промивання в шлунок через зонд вводять суспензію 30 г активованого вугілля в 200 мл кип'яченої теплої води.

2. Форсований діурез:

• маніт 15 %— 500 мл в/в струминно за 15 хв;

• реополіглюкін — 400 мл в/в краплинно;

• фуросемiд 1 — 4 мл в/в струминно;

• катетеризація сечового мухура.

4. Для зменшення брадикардії — атропін 0,1 % по 1 мл п/пг до відновлення частоти скорочення серця до 60 уд./хв;

5. Призначення серцево-судинних засобів (дофамін 4 % — 5 мл на 400 мл 5 % розчину глюкози в/в краплинно під контролем АТ та ін.)

Otруєння оцтовою есенцією

Оцет та оцтова есенція використовують в харчовій промисловості та в побуті для приготування їжі.

10 - 20 г оцтової есенції або 200 - 300 мл оцту — це сметрельна доза. Діє на кров i нирки. Після приймання оцтової есенції всерединy уражається верхня частина травного каналу, з'являються криваве блювання, пронос, гемолітична анемія, гемоглобінурія, анурія та уремія.

При гострих агруєннях оцтовою есенцією (OE) розвиваються хімічні опіки внаслідок місцевої припікальної дії. Пошкодження тканин при контакті 3 ОЕ зулювлено порушенням клітинних мем6ран внаслідок розчинення ліпідів. Дія ОЕ приводить до плазморагії i гемоконцентрації, а також до розвитку мeтаболічного ацидозу i гемолізу, гемоглобулінурії i гострої ниркової недостатності.

Клінічні прояви. Хімічні опіки харчового тракту: біль у порожнині рота, горлі i стравоході. Біль часто віддає в спину i підсилюється при кожному ковтальномy або блювальному русі.

Під час блювання може бути аспірація блювотних мас.

Опік шлунка викликає біль в епігастральній ділянці. Глибокий опік шлунка супроводжується реактивним перитонітом без перфорації.

Гастроскопія: при легкомy ступені опіку в гострому періоді виявляють набряклість i гіперемію слизової оболонки, рідину i слиз.

При опіках середньої тяжкості - різка гіперемія, набряк складок, багато слизу, рідини, складки місцями покриті фібрином, множинні крововиливи.

При тяжкому опіку - вогнища некрозу i масивних крововиливів на різко набряклій i гіперемованій, 3 великою кількістю слизу, фібрину i гною, слизовій оболонці.

Екзотоксичний опіковий шок супроводжується психомоторним збудженням, яке змінюється сплутаністю свідомості, блідістю i похолоданням шкіри. АТ підвищується за рахунок систолічного, потім прогресивно знижується. Відмічаються тахікардія, задишка, ціаноз, зменшення діурезу.

Спостерігається токсична коагулопатія. Гемоліз - одна i3 найбільш характерних ознак отруєнь ОЕ.

При легкому i середньої тхжкості отруєнні спостерігається схильність до гіперкоагуляції, при тяжких отруєннях - гіпокоагуляція.

Нерідко розвиваються токсична нефропатія i гепатопатія, ураження органів дихання (гнійний трахеобронхіт, пневмонії).

Невідкладна допомога i лікування

На догоспітальному етапі промивають шлунок за допомогою товстого зонда, змащеного вазеліновим маслом, 8- 10 л холодної води. Перед промиванням шлунка підшкірно вводять промедол 2 % - 1 лтл, папаверин 2 % -