Отруєння парацетамолом (ацетамінофеном)

Препарати: ефералган, панадол, тайленол.

Вибіркова токсична дія - гепатотропна i нейротропна - пов'язана 3 розвитком токсичної дистрофії печінки та нирок.

Клінічні прояви. Розрізняють три стадії гострого отруєння парацетамолом:

• І стадія розвивається через 2- 12 год після отруєння, коли виникають нудота, блювання, біль в животі, діарея;

• ІІ стадія - через 24 - 48 год після короткого періоду полегшення, відмічається збільшення печінки, підвищення рівня печінкових ферментів у сироватці крові та білірубіну;

• ІІІ стадія - відповідає розвитку печінкової недостатності (через 3-4 доби), коли розвиваються гепатит i явища гепатаргії, ро яких приєднуються ознаки печінкової недостатності (олігурія, азотемія).

Невідкладна допомога i лікування

1. Промивання шлунка, ентеросорбція, сольові проносні. Форсований діурез з олуженням крові. В тяжких випадках - гемосорбція, гемодіаліз.

2. Як специфічну фармакотерапію рекомендується використовуваги ацетилу цистеїн внутрішньо: 140 мг/кг 3 фруктовим соком, потім по 70 мг/кг 4 рази на добу протягом 1- 2 діб або в/в 20 % розчин 150 мг/кг з 5 % розчином глюкози, потім 50 мг/кг через 4 год на 1 л 5 % Розчину глюкози 4 рази на добу.

1. Лікування печінково-ниркової недостатності.

Отруєння трициклічними антидепресантами

Препарати: амітриптилін (триптизол), імізин (мепіпралтін, іміпралаін, тофраніл).

Вибіркова токсична дія: психотропна, нейро- та кардіотоксична - зумовлена стимуляцією адренергічних процесів у мозку, блокуванням холінорецепторів, прямим токсичним впливом на провідні шляхи міокарда.

Клінічні прояви. В легких випадках відмічається сухість у роті, порушення зору, психомоторне збудження, послаблення перистальтики киптечника, затримка сечі, м'язові скорочення та гіперкінези; при тяжких отруєннях (після приймання 1000 мг i більше) - порушення свідомості навіть до глибокої коми, напади клоніко-тонічних судом за типом епілептиформних. Розвиваються порушення серцевої діяльності (брадикардія, тахіаритмія внутрішньосерцева

блокада — розширення QRS, фібриляція шлуночків), гостра серцево-судинна недостатність (колапс). Можливі розвиток токсичної дистрофії печінки, гіперглікемія, парез кишечника.

Невідкладна допомога i лікування

1. Повторне промивання шлунка, ентеросорбція, кишковий лаваж, в тяжких випадках застосовують детоксикаційну гемосорбцію.

2. При тахіаритмії вводять 1 мл 0,05 % розчину прозерину внутрішньом'язово або 1 мл 0,05 % розчину фізостигміну підшкірно або внутрітшньовенно повторно через 1 год до сповільнення пульсу (60-70 /хв), 400 мл 5— 10 % розчину лактату натрію, 100 мг лідокаїну, 1— 5 мл 0,1 % розчину індералу внугрішньовенно. При розвитку кардіотоксичного ефекту застосовують токоферол, унітіол, глюкокортикоїди. При брадіаритмії — 1 ьи 0,1 % розчину атропіну підшкірно або внутрішньовенно повторно через 1 год. При судомах i збудженні вводять 5-10 мл діазепаму внутрішньовенно або внутрішньом'язово.