Отруєння лікарськими препаратами отруєння барбітуратами

У сучасній медицині застосовується велика кількість барбітуратів як заспокійливі, снодійні, протисудомні засоби та засоби для наркозу (барбаміл, бар6італ, фенобарбітал, бутобарбітал, етамінал, генсепол, бензонал). Барбітурати полегшують засинання, швидко всмоктуються в шлунково-кишковому тракті та проникають через гематоенцефалічний бар'єр. Токсична дія цих препаратів пов'язана з пригнічyвальним впливом на ЦНС. Смертельна доза фенобарбіталу складає 0,1 г на 1 кг маси тіла.

Основні ознаки при отруєнні барбітуратами (фенобарбітал, веронал, мединал, бар6лтіл, нембутал): гли6окий сон, в перші години без порушення дихання i кровообігу, 3 подальшим ураженням останніх. Різке обмеження діурезу, підвищення бронхіальної секреції, небезпека блокади дихальних шляхів, тахікардія, гіпотонія, приглушеність тонів серця, систолічний шум. ЕКГ - синосува тахікардія, збільшення електричної систоли, зміна кінцевої частини шлуночкового комплексу, зниження ST, від'ємний зубець Т.

Для отруєння барбітуратами характерна певна стадійність, коли послідовно розвиваються явища оглушення i сопорозного глибокого сну (І стадія, легке отруєння), поверхнева кома 3 підвищенням або зниженням сукожилкових рефлексів i реакції зіниць на світло (ІІ стадія), глибока кома з арефлексією i відсутністю реакцій на больовий подразник (ІІІ стадія) 3 вираженими порушеннями функції дихання i кровообігу. У посткоматозному стані спостерігаються такі ускладнення: пневмонія, трофічні розлади на шкірі тулуба та інших кінцівках, емоційна лабільність, депресія.

Невідкладна допомога i лікування

1. Промивання шлунка (у хворих в комі — після попередньої інтубації), повторно через 3— 4 год до відновлення свідомості, водно-лужне навантаження, форсований діурез сукупності з олуженням крові.

2. У ІІ стадії (поверхнвва кома 3 ускладненнями) i ІІІ стадії (глибока кома) — раннє застосування гемодіалізу при отруєнні барбітуратами тривалої дії (фенобарбітал), детоксикаційна гемосорбція — при отруєнні барбітуратами короткої дії (нембутал або при змішаних отруєннях).

1. В Іv стадії (посткоматозний період) водно-електролітне навантаження, діуретики — в стадії ускладненої коми вводять камфору 20 %, кофеїн, ефедрин 5%, кордіамін по 2— 3 мл підшкірно через 3— 4 год. Інтенсивна інфузійна терапія. Поліглюкін, гемодез. В/м вітаміни В₁ та Вб по 6-8 мл, 13₁₂ - 500 мкг (вітаміни групи В не вводити одночасно), аскорбінова кислота 5 % — 5— 10 мл, АТФ 10 °/о — 6 мл за добу. При низькому артеріальному тиску — норадреналін 0,2 іо в сукупності 3 допаміном 0,5 % по 1 мл в/в краплинно в 400 мл поліглюкіну. Серцеві глікозиди (строфантин 0,05 % — 0,5 мл, корглікон 0,06 % - 1 мл в/в повільно).

1. Оксигенотерапія.

3. Ранне призначення антибіотиків.

Otpуєння похідними фенотіазину

Препарати: аміназин, пропазин, алімемазин, метеразин, трифтазин, магнептил,неулептил.

Аміназин (aminazinum) — це нейролептик. Він належить до основних нейролептиків, виявляє виражену седативну дію, у великих дозах викликає сон, має протиблювотну дію, зменшyє проникність судин, знімає почуття страху, тривоги, напруження у хворих та психози i неврози. Призначають для лікування безсоння, сверблячих дерматозів, при епілепсії i деяких психічних захворюваннях. Смертельна доза — 5 г. Смерть виникає від паралічу,дихального центру i порушення гемодинаміки.Однією з важливих особливостей дії аміназину на ЦНС є пригнічення умовнорефлекторної діяльності.

Основні клінічні ознаки: різка слабість, запаморочення, сухість у носі, нудота. Можливі корчі, втрата свідомості. Коматозний стан неглибокий, сухожильні рефлекси підвищені, зіниці звужені. Тахікардія, зниження АТ без ціанозу. Шкірні алергічні реакції. При виході 3 коми можливі явища паркінсонізму. Гіперемія i набряк слизової оболонки рота здебільшого виявляють ознаки ураження печінки. Смерть виникає від паралічу дихального центру i порушення гемодинаміки.

Невідкладна допомога i лікування

1. Промивання шлунка.

1. Сольові проносні (сульфат натрію — 15 — 30 г на одне приймання або сіль карловарська — 1 столова ложка, або магнію сульфат — 10 — 30 г на півсклянки води натще).

3. Форсований діурез (манітол 15-20 %— 1-1,5 г/кг. добова доза не більше 180 г; сечовини 30 % розчин — 1-1,5 г/кг без олужнення плазми, то6то без внутрішньовенного введення бікар6онату натрію.

3. Перитонеальний діаліз.

4. Гемосорбція.

6, При гіпотонії - кофеїн 10 % — 1-3 мл, ефедрин 5 % — 2 мл п/ш. Вітамін В₁ 6 % — 4 лсл в/м. При паркінсонізмі-депаркін, меліпромін по 50- 70 мг/добу всередину. При розвитку серцевої недостатності — строфантин 0,05 % — 0,5 мл або корглікон 0,06 % 1 мл в/в.

7. Плазмозамінні розчини до нормалізації АТ (поліглюкін, реополіглюкін).

7. При неглибокій комі та відсутності ознак гіпоксії вводять бемегрид (10 ли 0,5 % розчину) в/в.

8. При виникненні аритмій — антиаритмічні препарати.

7. При порушенні функції дихання — інтубація, штучна вентиляція легень.