Шлуночкова пароксизмальна тахікардія
Шлуночкова пароксизмальна тахікардія (ШПТ) є наслідком підвищеної активності ектопічного вогнища, розміщеного в одному із шлуночків, з частотою імлульсів 120-220 за 1 хв.
Основні ознаки:
серцебиття з раптовим початком i кінцем;
адинамія, що гостро виникає;
відчуття важкості в серцевій ділянці i болю типу стенокардії, інколи 3 типовим антинозним станом.
Симптоми з боку мозку: слабість, запаморочення, синкопе, афазія, парези, тремтіння, корчі.
Ознаки шоку: тяжкий загальний стан, профузні поти, низький артеріальний тиск, похолодіння i блідність шкіри, корчі, олігурія.
Напади синдрому Морганьї - Едемса - Стокса.
Явища декомпенсації серця: задишка, кашель, біль у правому підребер'ї, олігурія.
шлунково-кишкові прояви: нудота, блювання, метеоризм, біль у черевній ділянці.
Об'єктивні ознаки:
прискорення серцевої діяльності (120 — 220 за 1 хв) ;
частота не змінюється при фізичному навантаженні i при подразненні блукаючого нерва;
ритм правильний;
підсилення першого тону;
виражене розщеплення І та ІІ тонів біля верхівки серця;
коливання систолічного артеріального тиску i різниця в наповненні артеріального пульсу (серцеві скорочення, які обумовлюють більш низький АТ, відповідають слабшому наповненню пульсу i навпаки);
яремні вени пульсують із частотою, меншою від частоти артеріального пульсу;
подразнення блукаючого нерва не купірує нападу. Електрокардіографічні зміни (рис. 17):
інтервали R-R різко вкорочені. Частота скорочень шлуночків найчастіше 150— 200 за 1 хв;
ритм правильний або нерідко неправильний (R-R від 0,02 до 0,03 с);
шлуночкові комплекси деформовані, поширені, подібні до шлуночкових екстрасистол;
хвилі Р повністю незалежні від шлуночкових комплексів, 3 меншою частотою. Передсердні хвилі розміщені на різній відстані перед або за шлуночковими комплексами або зливаються 3 ними.
Таким чином, ШПТ характеризується наявністю трьох електрокардіографічних ознак:
виявленням передсердно-шлуночкової дисоціації;
появою комплексів, так званих шлуночкових захватів (або) комбінованих скорочень шлуночків;
наявністю перед (або) після нападу шлуночкових екстрасистол, форма яких така ж, як форма шлуночкових комплексів під час шлуночкової тахікардії.
Невідкладна допомога i лікування (протокол № 9)
Різкий удар стиснутим кулаком в нижній третині груднини.
Основним антиаритмічним середником є лідокаїну 2 % розчин, який вводять в/в струминно в дозі 1 мг на 1 кг маси тіла хворого (в середньому 70 — 100 мг) протягом 3— 4 хв. якщо ефект не настав, то через 10 — 15 хв повторно вводять препарат в тій же дозі. Потім через кожні З год вводять внутрішньом'язово по 20 — 40 мг (2 — 4 мл 10 % розчину).
При резистентності до лідокаїну призначають:
ритмілен — за 5— 10 хв В/В вводять 3 амп. по 5 мл (150 мг);
етмозин - в/в 6 мл 2,5 % розчину (150 мг) В 14 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;
орнід — в/м 0,5-1 мл 5 % розчину (25-50 мг).
Поляризуюча суміш (200 мл 10 % розчину глюкози + 20 мл 4 % калію хлориду, 20 мл панангіну, 10 од. інсуліну).
Якщо шлуночкова тахікардія супроводжується падінням артеріального тиску, його слід підняти до 100-110 мм рт.ст. в/в краплинним введенням 2 мл норадреналінy 0,2 % + 200 мл 0,9 % розчину натрію хлориду.
При відсутності ефекту i при підвищеному або при нормальному АТ призначають один із таких препаратів:
а) новокаїнаміду 10 % розчин — 10 мл в 10 мл ізотонічного розчину хлориду натрію В/В Струминно протягом 4— 5 хв. При високому АТ дозу новокаїнаміду збільшують до 15 — 20 мл.
6) обзидану 0,1 % розчин - 1 мл в 10 мл ізотонічного розчину хлориду натрію в/в струминно кожні 5 хв до 5 мл.
в) кордарону 5% розчин — 3 мл (150 мг) в 10 мл ізотонічного розчину хлориду натрію в/в струминно.
При гострій серцевій недостатності 3 кардіогенним шоком найбільш ефективною i безпечною є електроімпульсна терапія (ЕІТ).
Після застосування ЕІТ в/в струминно вводять: 80 — 100 мг лідокаїну, 10 — 20 мл. панангіну або 30 — 60 мл 3% калію хлориду.
ЕІТ повторюють до зняття тахікардії i відновлення синусового ритму або ж до стійкої асистолії.
У хворих 3 нападами тахікардії, які часто повторюються, особливо при гострому інфаркті міокарда i гіпотонії, серцевій недостатності, а також у хворих із синоатріальним або атріовентрикулярним блоком, які не піддаються медикаментозному лікуванню, використовують трансвенозне введення електрода для забезпечення штучної стимуляції передсердь або шлуночків, а при необхідності i нав'язування штучного ритму.
При відновленні синусового ритмy велике значення набуває лікування основного захворювання. 3 медикаментів призначають той препарат, за допомогою якого вдалося усунути шлуночкову пароксизмальну тахікардію.
лідокаїну 10 % розчину — 2 мл в/м кожні 4 год протягом 2-х діб;
індералу по 20 мг кожних 6 год;
кордарону по 200 мг кожних 8 год;
новокаїнаміду 0,5 мл кожних 6 год;
корекція калію при його дефіциті.