Алергічні контактні дерматити

Алергічні контактні дерматити (АКД) являють собою екземо- noдiбнi захворювання, які формуються при безпосередньомуконтакті із шкірою речовин, здатних викликати алергічну реакцію сnовільненого muny.

Контактну сенсибілізацію викликають різні речовини, які зустрічаються як на виробництві, так i в побуті. Серед них можна виділити лікарські препарати: новокаїн, антибіотики (пеніциліни, стрептоыіцину сульфат), препарати ртуті, резорцин. Розповсюджені алергічні дерматити, що пов'язані 3 дією на шкіру солей хрому, цементу, пральних порошків, одягу, виготовленого із забарвленої тканини, незабарвлених синтетицних тканин, а також ефірних олій, які містяться в косметичних засо6ах, пахучих речовинах, які вводяться в склад туалетних мил, урослу (барвник хутра, яким користуготься жінки ,аля фарбування волосся, брів, вій), деяких сортів гуми, 3 яких виготовляють рукавички, напальчники, взуття, протигази та ін.

Алергічні фітодерматити можуть виникати при частих контактах шкіри 3 різними хімічними речовинами, які містяться в рослинах (хризантема, тюльпан, нарцис, соняшник, кориця, цитрцсові, морква, редиска, часник).

Шкірно-алергічні дерматити — типовий приклад алергічної реакції сповільненого типу. Сприяють сенсибілізації фактори, які полегшують потрапляння алергену в шкіру: тиск i тертя одягу i взуття, предметів професійної діяльності, перегрівання, посилене потовиділення, пошкодження одягу, обумовлене іншими шкірними захворюваннями,

Клінічні прояви. 3апальний процес проявляється еритемою i ексудативними явищами. На фоні еритеми i набряку виникають невеликі пухирці, при розкритті яких утворюються мікроерозії, які виділяють крапельки ексудату (мікровезикулярний алергічний дерматит нагадує екзему).

Алергічний контактний дерматит, нкий виникає при контакті 3 одягом, локалізується, головним чином, на місцях його тісного прилягання i підвищеного потовиділення (в пахвових ділянках, в ділянці ліктьових, променезап'ясткових i колінних суглобів, на потилиці i шиї, внутрішній поверхні стегон, статевих органах, в міжсідничній складці). Характерну картину мають інколи АКД, никликані рослинами: еритеми i міхурі, які нагадують на вигляд стебла, листки, пелюстки.

Невідкладна допомога i лікування

1. Основні зусилля повинні бути спрямовані на припинення контакту з алергеном. Гостра нетяжка форма ліквідується без лікування через тиждень після припинення контакту. Тяжкі форми потребують лікувальної терапії.

1. В гострий період при наявності везикуляції, великих міхурів місцеве застосування глюкокортикоїдів не доцільне, оскільки вони не проникають в шкіру, тому їх потрібно призначати перорально чи у формі ін'єкцій (преднізолон - 10— 100 мг/добу).

2. Місцево показані протизапальні дезінфікуючі засоби. Після стиханнн гострих явищ місцево-фторовані кортикостероїди (фторокарт, синалар, флуцинар, лакакортен та ін.) у формі мазей i кремів. Мазь наносять на уражені ділянки тонким шаром i втирають повільним легким масажем. Процедуру повторюють 6— 8 разів на добу чи застосовують аплікаційні пов'язки 3 компресним папером. Накладаючи ці пов'язки на декілька годин, покращують проникнення діючих речовин в шкіру.

1. Антигістамінні засоби, тіосульфат натрію, гістоглобуліни малоефективні, але незважаючи на це, вони знайшли свое застосування: лоратадин (кларисин), астемізол (гісталонг, гістанал), дипразин, тавегіл. Крім антигістамінного ефекту, вони мають i заспокійливу дію (протокол № 20).

РОЗДІЛ 9