Харчова алергія

Харчова алергія — непереносимість їжі у вигляді різних синдромів i від легких шкірних i шлунково-кишкових проявів до раптпової смерті.

Клінічні прояви. Алергія до харчових продуктів проявляється симптомами пошкодження харчового апарату, шкіри, нервової системи, серцево-судинної - в 2,2 %, дихальної - в 2,1 %.

Алергічне запалення може локалізуватись в будь-якому відділі травної системи. Характерне спільне ураження шлунка i кишечника; знижений апетит, зв'язок приймання їжі 3 появою нудоти, блювання, болем в животі, проносами. Як прояв харчової алергії можуть спостерігатись стоматити, хейліти, виразковий коліт.

При високопry ступені сенсибілізації opганізмy перші ознаки з'являються

через декілька хвилин після вживаннн «винуватого» продукту: свербіння в роті, в глотці, потім швидко приєднутоться блювання i пронос. Шкіра червоніє, мають місце свербіж їі, 6агато пухирцевих висипань, набряк обличчя типу Квінке. Можливе падіння АТ аж до втрати свідомості.

Шкірні прояви у вигляді гострої кропив'янки i набряку Квінке. Описаний тяжкий геморагічний васкуліт типy Шенлейна — Геноха. Харчова алергія може бути причиною алергічний риніту i астми.

3 харчовою алергією пов'язують системні васкуліти, пароксизмальну тахікардію, алергічній міокардит, алергічний риніт, бронхіальну астму.

Невідкладна допомога i лікування

1. При гострих проянах харчової алергії необхідне промивання шлунка i кишечника.

2. Специфічна терапія полягає у вилученні 3 дієти алергенів. Імyнотерапія харчовими алергенами практично в останні роки не використовується.

3. При гострих шлунково-кишкових симптомах всі препарати вводяться парентерально. При хронічних шлунково-кишкових, шкірних проявах, нкщо не вдається контролювати стан хворого елімінаційною дієтою, рекомендуеться лікування інталом перорально, разова доза — 150 — 200 мг за 1 год до їди.

4. Якщо харчова алергія перебігає за типом анафілактичної реакції, призначатоть всі середники, які використовуються при лікуванні анафілактичного шоку.

5. У випадках, коли харчова алергія розвивається за типом сповільненої гіперчутливості, призначаються кортикостероїди й імунодепресанти.

6. Спонтанне вилікування в більшості дітей i3 шкірними проявами харчових алергій до 5— 6 років, незалежно від лікування.

Синдром лайєлла

Синдром Лайєлла (токсичний елідермальний некроз) — дерматоз алергічного генезу який гостро розвивається, характеризується генералізованим некрозом елідермісу 3 наступним його відшаровуванням від дерми і тяжким ураженням внутрішніх органів. Втрата рідини i приєднання інфекції становляrпь загрозу для життя.

Синдром Лайєлла виникає в результаті сенсибілізації організму до медикаментозних алергенів. У дітей він може бути спричинений інфекцією золотистого стафілокока. Нерідко захворювання розвивається при застосуванні сульфаніламідів, особливо пролонгованої дії, антибіотиків (із групи тетрациклінів i пеніцилінів), а також барбітуратів, резерпіну, аспірину, піразолінових препаратів i солей золота.

Основний меканізм розвитку синдрому Лайєлла — формування алергічного васкуліту, при якому проходить гостре внутрішньоклітинне пошкодження 3 раптовим вивільненням великої кількості лізосомальних протеолітичних ферментів. Основні патологічні процеси спочатку розвиваються в базальних клітинах шкіри, тому епідерміс відшаровується від дерми. Внаслідок васкуліту у внутрішніх органах проходять дистрофічні процеси, здатність генералізації автомікрофлори нерідко завершyється формyванням ендотоксичного або септичного шоку.

Клінічні прояви. 3ахворювання розвивається гостро. Через декілька годин або діб після початку приймання медикаменту-алергену самопочуття різко погіршується: підвищується температура, виникають головний біль, запаморочення, сонливість, свербіж шкіри, кропив'янка, темно-червоне висипання шкіри. Характерне також захворювання як ураженої, так i здорової на вигляд шкіри. Одночасно виникає ураження слизової оболонки очей, порожнини рота, носа, глотки, статевих органів.

Приблизно через 12 год розвиваються еритеми шкіри i слизових, проходить швидке розшарування епідермісу 3 формуванням пухирців, після цього епідерміс відшаровується i утворюються широкі ерозії. 3агальний стан хворого різко погіршується через виражену інтоксикацію. Розвиваються порушення діяльності серцево-судинної системи, функцій нирок, печінки. Може настати кома.

Невідкладна допомога i лікування

1. Парентеральне призначення глюкокортикоїдів у середніх дозах (30 — 90 мг преднізолону або 150 — 500 мг гідрокортизону на добу) . Вважають, що на стадії еритеми вони можуть призупинити процес, припинити розвиток вираженої симптоматики.

2. Призначають антиферментні препарати (контрикал п0 20 — 40 тис. ОД, пантрипін по 120 ОД 2 рази на добу в/в в перші 3— 4 дні захворювання) для подальшої активності циркулюючин протеолітичних мікросомальних ферментів.

3. Парентерально вводять антигістамінні препарати (димедрол, дипразин, піпольфен) i гіпосенсибілізувальні (препарати кальцію, натрію тіосульфат, магнію сульфат) засоби.

4. Патогенетична терапія спрямована на підтримку життєво важливих функцій (серцевої діяльності, дихання, водно-електролітного i білкового 6алансу).

5. Для профілактики сепсису приймають антибіотики (xeoбxiднo пам'ятати, що тетрацикліни i пеніциліни при синдромі Лайєлла не рекомендують).

6. Активне місцеве лікування, бажано мати стерильну палату 3 бактерицидними лампами, ліжко для лікування опікових хворих. Потрі6но забезпечити 2— 3 разову заміну особистої та ліжкової білизни на до6у. Використовувати лише стерильну білизну.

7. Уражені частини зрошують глюкокортикоїдними аерозолями, ерозії змащують водними розчинами анілінових барвників, використовують примочки з дезінфікуючими розчинами.

8. Порожнину рота та інші ураження слизових промивають настоем ромашки, розчином борної кислоти, бури, фурациліну, перманганату калію, змащують каратоліном, олією шипшини.

4. 3овнішньо застосовують також епітелізуючі (солкосерил), кортикостероїдні й антибактеріальні (для профілактики інфікування) мазі.