Лікарська (медикаментозна) алергія

Медикаментозна алергія(MA) - патологічна реакців на медикаментозні засоби, в основі якої лежать імунологічні механізми.

МА може бути обумовлена будь-яким лікарським препаратом, крім фізіологічного розчину i глюкози. Сироватки, гормони, білкові препарати мають антигенні властивості. В розвитку медикаментозної алергії можуть брати участь всі 4 типи алергічних реакцій.

Клінічні прояви. Клінічна картина характеризується розвитком алергічних реакцій негайного i сповільненого типу. Синдроми медикаментозної алергії досить різноманітні. Теоретично майже всі ліки можуть викликати будь-який синдром, однак практичні спостереження показують, що певні синдроми найчастіше викликаються певними ліками. Клінічні синдроми, які мають найбільше практичне значення, перебігають тяжко i небезпечні для житгя.

1. Анафілактичний шок.

2. Реакції типу сироваткової хвороби. Найбільш часто зустрічаються реакції на пеніцилін, цефалоспорини, сульфаніламіди, гідралізин (апресин, апресолін), бутадіон, інсулін, АКТГ, барбітурати, похідні нітрофурану.

3. Кропив'янка i набряк Квінке.

4. Медикаментозні висипання (свербіж шкіри, еритематозні висипання, скарлатиноподібні й екзематозні).

5. Дерматити (алергічні дерматити, фотодерматити, фіксовані дерматити, які виникають при повторних призначеннях «винних» ліків на одних i тих же місцях) .

5. Алергічні васкуліти - нерідко важкі, інколи з летальним кінцем. Висипання з'являються на ногах i можуть бути еритематозними, макулопапульозними i у вигляді пурпури. Можуть бути лихоманка, слабість, міалгії, артрити, задишка, головний біль, периферичні неврити.

6. Медикаментозна лихоманка, еозинофілія.

5. Синдром системного червоного вовчака: загальна слабість, лихоманка, артрити, пошкодження серозних о6олонок, шкіри, лімфаденопатія, гепато- i спленомегалія. Мають місце збільшення ШОЕ, лейкопенія, LE-клітини i позитивна реакція на антинуклеарні антитіла. Проходить через 1- 2 тижні після відміни препарату.

6. Синдром бронхоспазму, медикаментозна алергічна бронхіальна астма.

5. Медикаментозний гепатит.

5. Ураження нирок: лихоманка, висипання на шкірі, еозинофілія. В сечі - еритроцити, білок, лейкоцити. Якщо препарат не відмінити, зростає азотемія i може настати смерть.

5. Ураження органів травлення: алергічний стоматит, гастрит, який проявляеться різким болем в епігастральній ділянці, нудотою, блювання. Набряки тканин кишечника нерідко 3 болем i симптомами кишкової непрохідності.

6. Токсичне ураження кістково-мозкового кровотворення (апластична анемія, агранулоцитоз, тромбоцитопені).

Невідкладна допомога i лікування

Відміна препарату, який викликав алергію.

У випадках, коли для відміни деяких препаратів виникають житгеві протипоказання (наприклад, інсулін при цукровому діабеті, антибіотики при тяжкій пневмонії), лікування продовжують під прикритгям кортикостероїдів i антигістамінних препаратів.

Лікування не відрізняеться від такого при відповідних синдромах іншого походження (анафілактичного шоку, сироваткової хворо6и, гострої кропив'янки i набряку Квінке, дерматиту, бронхіальної астми та ін.).

У тяжких випадках показана дезінтоксикаційна терапія, гемосорбція, плазмаферез, імуносорбція, екстракорпоральна імунофармакотерапія з діуцифаном, інгібітори протеїназ (контрикал, трасилол, амінокапронова кислота), які здатні зв'язувати циркулюючі імунні комплекси.

При медикаментозних алергозах, які розвиваються повільно i хронічно перебігають, методом вибору є специфічна імунотерапія (флакон із різними розведеннями алергену) перші три розведення 2 рази на тиждень, починаючи 3 0,1 мл, кожна наступна доза збільшується в арифметичній прогресії: 0,2; 0,4; 0,8 мл, потім подальші розведення. Курс специфічної імунотерапії вважаеться закінченим при від'емних реакціях на тизкневу ін'єкцію нерозведеного алергену (1:1) , починаючи з 0,1 мл до 0, 4- 0,5 мл.

У випадках тяжких реакцій на препарати пеніцилінового ряду рекомендовано в/м введення 1 млн од. пеніцилінази. Слід пам'ятати про натрієві солі метициліну, оксациліну i диклоксациліну, які до пеніцилінази нечутливі. Якщо реакція викликана препаратом фенотіозинового ряду (аміназин, тизерцин, пропазин, френолон; трифтазин та ін.) не можна вводити піпольфен.

При тяжких ураженнях шкіри, окремих органів із добрим ефектом використовують кортикостероїди. Недостатній ефект відмічено при медикаментозних нефритах i гепатитах.

Якщо алергічна реакція викликана препаратами фенотіазинового ряду (аміназином, пропазином чи ін.), не варто як антигістамінний засіб використовувати дипразин (піпольфен).