
- •Загальні принципи надання невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі
- •Захворювання серця і судин ішемічна хвороба серця
- •Стенокардія
- •Гострі коронарні синдроми (гкс)
- •Гострий інфаркт міокарда
- •1. Зняття гострого болю на догоспітальному етапі:
- •Порушення серцевого ритму (аритмії)
- •Синусова тахікардія
- •Одночасне порушення функції автоматизму і провідності Тріпотіння передсердь, тахісистолічна форма миготливої аритмії
- •Шлуночкова пароксизмальна тахікардія
- •Надшлуночкова пароксизмальна тахікардія
- •Гостра серцева недостатність
- •Раптова смерть
- •Гостра судинна недостатність Непритомність
- •Гіпертензивний криз
- •Тромбози та емболії великих артеріальних судин Гостра розшаровуюча аневризма аорти
- •Емболія біфуркації аорти
- •Тромбоз селезінкової артерії
- •Тромбоз I емболія мезентеріальних судин
- •Тромбоз ниркових артерій
- •Тромбоемболія артерій нижнік кінцівок
- •Гострий тромбофлебіт
- •Гострий флеботромбоз
- •Хвороби органів дихання
- •Бронхообструктивний синдром
- •Бронхіальна астма, астматичний стан (тяжке загострення бронхіальної астми)
- •Гемоторакс (внутрішньоплевральна кровотеча)
- •Дихальна недостатність
- •Сухий та ексудативний плеврит
- •Інфекційно-токсичний шок
- •Кровохаркання і легенева кровотеча
- •Медіастинальний синдром
- •Пневмонія
- •Респіраторний дистрес-синдром
- •Cпoнtaнний пневмоторакс
- •Тромбоемболія легеневої артерії
- •Респіраторна кома
- •Набряк легень
- •Гострий гастрит
- •Гострий холецистит
- •Гострий панкреатит
- •Гострий апендицит
- •Гостра кишкова непрохідність
- •Гострий ентерит
- •Гостра інтестинальна ішемія
- •Діарея, метеоризм
- •Перфоративна виразка
- •Перитоніт
- •Жовчна коліка
- •Гострі шлунково-кишкові кровотечі
- •Голодна кома (аліментарна дистрофія, безбілковий набряк)
- •3Ахворювання сечової системи анурія
- •Гостра затримка сечовипускання
- •Гостра ниркова, недостатність
- •Дизурія
- •Ниркова еклампсія
- •Гострий уретрит
- •Гострий пієлонефрит
- •Гострий простатит
- •Гострий цистит
- •Ендокринні 3ахворювання
- •Гіпоталамо-гіпофізарна кома
- •Тиреотоксична кри3а
- •Гіпотиреоїдна кома
- •Гіперпаратиреоїдна кри3а
- •Гіпокальціємічна кри3а
- •Кетоацидотична кома
- •Гіперосмолярна кома
- •Гіперлактацидемічна кома
- •Гіпоглікемічна кома
- •Первиннo-церебральна кома
- •Алергія на інсулін
- •Феохромоцитомна кри3а
- •Клімактеричний синдром
- •Вегетативно-судинна кри3а (пароксизм)
- •Хвороби крові та судин агранулоцитоз
- •Апластична анемія
- •Гемолітичні анемії
- •Геморагічний синдром при геморагічному васкуліті
- •Амінокапронова кислота — 0,2 г/кг маси тіла кожні 4 год всередину (протипоказано при ниркових кровотечах).
- •Гостра кровотеча при тромбоцитопенії
- •Призначають вітаміни р, с(зміцнення судинної стінки), хлорид кальцію. Гемолітична кома
- •Дисеміноване bнутрішньосудинне згортання крові (двз-синдром)
- •Панмієлофтиз
- •Перніціозна кома
- •Посттрансфузійні ускладнення
- •Тромбогеморагічний синдром
- •Захворювання опорно-рухового апарату гострий алергічний артрит
- •Гострий подагричний артрит
- •Деформівний остеоартро3
- •Ревматоїдний артрит
- •Алергічні захворювання
- •Анафілактичний шок
- •Кропив'янка
- •Лікарська (медикаментозна) алергія
- •Набряк квінке
- •Сінна лихоманка
- •Сироваткова хвороба
- •Харчова алергія
- •Синдром лайєлла
- •Алергічні контактні дерматити
- •Гострі отруєння, інтоксикації
- •Загальні принципи надання невідкладної допомоги при гострих отруєннях
- •Отруєння лікарськими препаратами отруєння барбітуратами
- •Otpуєння похідними фенотіазину
- •Отруєння кофеїном
- •Отруєння атропіном (беладона, блекота, дурман)
- •Отруєння парацетамолом (ацетамінофеном)
- •Отруєння трициклічними антидепресантами
- •Отруєння амлодипіном
- •Отруєння клофеліном
- •Otруєння оцтовою есенцією
- •2 Мл, атропін 0,1 % - 1 мл (для зменшення болю, зняття спазмy) в сукупності
- •Отруєння сполуками тяжких металів
- •Отруєння дихлоретаном
- •Otруєння отруйними грибами
- •Отруєння чадниm газом
- •Отруєння алкоголем і його сурогатами
- •Отруєння сірководнем
- •Отруєння otpуйними рослинами
- •Отруєння пестицидами, що застосовуються в сільському господарстві
- •Хлорорганічні сполуки
- •Фосфороорганічні сполуки
- •Ртутьорганічні сполуки
- •Мишяковмісні сполуки
- •Невідкладні стани при дії зовнішніх факторів тепловий удар
- •Сонячний удар
- •Переохолодження та замерзання
- •Електротравма
- •Утоплення
- •Укуси отруйних змій
- •Укуси бджіл та ос
- •Синдром закачування
- •Гіпохлоремічна кома
- •Менінгеальна кома
- •Травматична кома
- •Енцефалітична кома
- •Епілептична кома
- •Хвороба маньєра
- •Мігрень
- •Неврози: неврастенія, істеричний невроз, невро3 нав'язливих станів
- •Непрямий масаж серця
- •Електрична дефібриляція серця
- •Електрокардіостимуляція
- •Е ндотрахеальне bbeдeння ліків
- •Гемосорбція
- •Плазмосорбція
- •Ентеросорбція
- •Гемодіаліз
- •Плазмаферез
- •Ультрафільтрація крові
- •Перитонеальний діалі3
- •Форсований діурез
- •Обмінне переливання крові
Кропив'янка
Кропив'янка (алергічний дерматоз, urticaria) — швидка поява більш або менш розповсюджених сверблячих пухирів на шкірі, що являюrпь собою набряк обмеженої ділянки, головним чином, сосочкового шару шкіри.
Провідним механізмом розвитку кропив'янки є реагіновий меканізм пошкодження. В ролі алергену, найчастіше виступають лікарські препарати, продукти харчування. ІІ тип механізму ушкодження може проявлятися при переливанні крові. Імунокомплексний механізм може включатися при введенні ряду лікарськик препаратів, антитоксичних сироваток, у-глобуліну. Псевдоалергічна кропив'янка є наслідком дії лібератів гістаміну, активаторів комплементу або калікреїн-кінінової системи (антибіотики, рентгеноконтрастні речовини, сироватки, фізичні фактори, продукти харчування, що вміщують ксенобіотики).
3агальним патогенетичним фактором для всіх клінічних видів кропив'янки є підвищення проникності судин мікроциркуляторного русла i гострий розвиток набряку навколо цих судин. В механізмі виникнення пухирів основне значення належить фізіологічно активним речовинам (гістамін, серотонін, брадикінін, інтерлейкін, ацетилхолін).
Клінічні прояви. 3ахворювання починається раптово 3 інтенсивного свербіння шкіри різних ділянок, інколи всієї поверхні тіла. Швидко в цих місцях з'являються гіперемовані ділянки висипань, які виступають над шкірою. Пізніше пухирець блідне, може настати відшарування епідермісу. Кропив'янка може мати геморагічний характер за рахунок виходу 3 судинного русла формених елементів крові. Величина елементів різна (від просяного зерна до досить великих), вони можуть розміщуватись окремо або зливатись.
Ступені тяжкості:
легкий перебіг - моноформні поодинокі елементи висипу на обмежених ділянках шкіри;
середньої тяжкості - розповсюджені висипи зливного характеру;
Тяжкий перебіг - генералізовані шкірні реакції, синдром Лайелла, набряк Квінке, системні реакції.
Кропив'янка може рецидивувати, перейти у хронічну форму.
Атака гострої кропив'янки може супроводжуватись загальною слабістю,
головним болем, нерідко підвищенням температури тіла до 38 - 39 °С.
Невідкладна допомога i лікування
Найбільш ефективним методом лікування є етіотропне i патогенетичне. Етіотропна терапія полягає в елімінації алергенів.
Патогенетична терапія:
Антигістамінні препарати: супрастин (2 % розчин 1- 2 мл в/м), димедрол (по 0,05 г 2 рази на день перорально або в/м 1 % - 2 мл), піпольфен (по 0,025 г 2-3 рази на день всередину після їди або в/м 2,5 %- 1 мл). Працюючим рекомендовано призначати діазолін (0,1 два рази на день після їди), фенкарол (по 0,025 3 рази на день). Антигістамінні препарати призначають до отримання терапевтичного ефекту (на 14-й день).
Кортикостероїди призначають тільки у тяжких випадках, коли відмічається набряк гортані, що загрожуе асфіксією, наявність у хворого бронхіальної астми.
Лікування автосироваткою найбільш ефективне при холодовій кропив'янці i фотосенси6ілізації. На висоті загострення захворювання або після провокаційного тесту із вени беруть 10 мл крові, центрифугують. Отриману автосироватку розводять ізотонічним розчином натрію хлориду 1:10 i 1:100. Лікування починають i3 ровведення 1:100 (0,1 мл п/ш), кожен день збільшуючи дозу на 0,1 - 0,2 мл до 1 мл; потім переходять до розведення 1:10, доводячи до цільної автосироватки. Лікування повторюють через 6 місяців до отримання ефекту.
Для зменшення свербіння - гарячий душ, обтирання шкіри напівспиртовим розчином, столовим оцтом, розведеним в 2 рази водою, свіжим лимонним соком, 1 % димедролом.
Тіосульфат натрію (30 % - 10 мл в/в, 5-10 вливань на курс) найбільш ефективний при гострій кропив'янці.
При наявності загальнотоксичних симптомів i синдромів призначають інфузійну посиндромну терапію.
Лікування гістаглобуліном призначають при хронічній рецидивній кропив'янці. Препарат вводять п/ш, починаючи 3 1 мл, потім по 2 мл один раз на 3 дні, 4- 10 ін'єкцій на курс лікування. Більш ефективною є така схема лікування: п/ш вводять 0,1 мл гістаглобуліну, кожен день збільшуючи дозу на 0,1 мл до 1 мл, потім через добу вводять 1,5 мл, а пізніше роблять З ін'екції по 2 мл один раз на три дні.
В період ремісії класичним методом патогенетичної терапії є специфічна гіпосенсибілізація, яка проводиться в спеціалізованому алергологічному кабінеті.
При вираженому набряку гортані показана трахеостома. При кропив'янці 3 явищами колапсу (анафілактичний шок) вводять п/ш адреналін 0,1 % - 0,5 мг, мезатон 1 % - 0,5-1,0 мл, кордіамін - 1 мл п/ш, кортикостероїди (в/в 75- 125 мг гідрокортизону або 30-60 мг преднізолону).