Одночасне порушення функції автоматизму і провідності Тріпотіння передсердь, тахісистолічна форма миготливої аритмії

Тріпотіння nepeдcepдь — це прискорені поверхневі, але правильного ритму скорочення nepeдcepдь 3 частотою 220-350 за 1 хв, 3 наявністю у більшості хворих передсердно-шлуночкового блоку, и;о забезпечує більш рідкий ритм итлуночків.

Основні ознаки:

• тахікардія 3 частотою 120 — 180, частіше 150 за 1 хв (атрівентрикулярна провідність 2:1);

• частота серцевої діяльності не змінюється після фізичних навантажень, емоцій, ортостатичної проби i застосування атропіну;

• ритм правильний;

• інколи періодичне прискорення серцевої діяльності, можлива поява аритмії після фізичного навантаження i різкого вставання;

• при подразненні блукаючого нерва спостерігається сповільнення серцевої діяльності, але ніколи тріпотіння передсердь не зникає;

• шийні вени пульсують ритмічно;

• альтернуючий пульс;

• дані, які вказують на захворювання серця;

• емболії в 4 % випадків.

На ЕКГ:

• наявність в ІІ стандартному або правих грудних відведеннях «пилкоподібної» форми хвиль тріпотіння (хвилі F) (рис. 15);

• в більшості випадків одна хвиля переходить у другу, через що ізоелектричні інтервали між ними відсутні;

• хвилі f мають частоту більше 220 за 1 хв i характеризуються однаковою висотою i шириною;

• у більшості хворих (за винятком дітей i хворих із додатковим пучком Кента) реєструється неповна передсердношлуночкова блокада (найчастіше 2:1);

• шлуночкові комплекси звичайно нормальної ширини, але інколи стають аберантними внаслідок великої частоти ритму або порушення внутрішньошлуночкової провідності.

Тахісистолічна форма миготливої аритмії — зміна серцевого ритму, при якому порушений асоційований i координований зв'язок між діяльністю пе- редсердь i шлуночків із частотою шлуночкових скорочень 90 i більше за 1хв.

Основні ознаки: серцебиття, задишка, яка посилюється при фізичному навантаженні i хвилюванні. Інколи виникає біль за типом стенокардії, неприємні відчуття в грудній клітці, запаморочення, загальна слабість, яка межує з втратою свідомості.

Об'єктивно визначається неправильний пульс різного наповнення, його дефіцит порівняно 3 числом серцевих скорочень, аритмічність i неоднакова сила серцевих тонів, І тон хлопаючий. Ознаки застою в малому і великому колі кровообігу.

Характерні ознаки миготливої аритмії на ЕКГ (рис. 16):

• відсутність зубця Р, наявність невеликих за амплітудою нерегулярних хвиль f, які дещо краще виражені в ІІ, ІІІ, aVF i правих грудних відведеннях;

• нерегулярність шлуночкових комплексів, які можуть мати нормальну конфігурацію або змінену, в зв'язку 3 супутнім блоком ніжок пучка Гіса.

Невідкладна допомога і лікування

Середники першого ряду: наперстянка, електроімпульсне лікування.

Середники другого ряду: хінідин (застосовується після i під час дигіталізації,

коли не можна проводити електроімпульсне лікування), бета-блокатори.

Середники третього ряду: верапаміл — в/в. Електрокардіостимуляція. Новокаїнамід 10 %, 2— 3 мл в/в. При відсутності ефекту введення повторюють в тій же дозі через кожні 4— 5 хв, поки загальна кількість введеного розчину не досягає 10 мл.

Дигіталізація:

а) швидка внутрішньовенна дигіталізація (протягом доби). Ізоланід (целанід) 0,2 % по 1 амп. (2 мл — 0,4 mr) кожні 4— 8 год до отримання ефекту. У тяжкик випадках перша доза може бути рівна 2 амп. (0,8 мг), введеним внутрішньовенно в 10 мл 0,9 % розчину натрію хлориду. Дигоксин 0,025 %— 2 мл в 19 мл 0,9 %

розчину натрію хлориду внутрішньовенно повільно кожні 4 год, довівши добову дозу до 7 мл (1,75 мг). У наступні дні підтримувальна доза 0,5 мг/добу (2 мл 0,025 % розчину дигоксину);

б) помірно швидкий темп дигіталізації. Схема:

1-й день: дигоксин 0,025 % - 2 мл (0,5 мг) вранці, 2 мл (0,5 мг) ввечері;

2-й день: 0,025 % - 2 мл (0,5 мг) вранці, 1 мл (0,25 мг) ввечері;

3-й день: 0,025 % - 1 мл (0,25 мг) вранці, 1 мл (0,25 мг) ввечері;

4-й день: 0,025 % - 1 мл (0,25 мг) вранці, 1 мл (0,25 мг) ввечері;

5-й день: 0,025 % - 1 мл (0,25 мг) вранці, 1 мл (0,25 мг) ввечері;

3 6-го дня 0,025 % 0 1 мл вранці.

Інколи для купірування тріпотіння передсердь досить одноразово застосувати б- 8 г солей калію, а потім для профілактики до 2-х років по 15 - 20 мл 10 % розчину 3-4 рази на добу.

При відсутності успіху в лікуванні можна призначити одну із таких комбінованих груп препаратів: а) дигоксин - 1 мл 3 рази + хінідин по 0,2 r 4 рази на добу; 6) дигоксин - 1 мл 3 рази + індерал по 10 мг 4 рази на добу; в) хінідин - 0,2 г 4 рази + індерал по 10 мг 4 рази на добу; г) дигоксин - 1 мл 2 рази + хінідин по 0,2 г З рази + індерал по 10 мг 4 рази.

Верапамілу 0,25 % розчин - 2- 4 мл (5 -10 мг) в/в струминно (30 - 60 с) при суправентрикулярній тахікардії 3 гіпертензіею, для профілактики - нападів стенокардії. Повторно вводять краплинно зі швидкістю 0,005 мг/кг за 1 хв не раніше ніж через 30 хв після струминного введення.

При високому ступені тріпотіння (1:1) застосовують електроімпульсну терапію, яка також показана при гострій серцевій недостатності, падінні артеріального тиску.

При тяжких випадках, які не піддаються медикаментозному лікуванню, коли дефібриляція протипоказана внаслідок інтоксикації препаратами наперстянки, застосовують електрокардіостимуляцію (правопередсердну).