Панмієлофтиз

Панмієлофтиз - гостра недостатність кісткового мозку, швидке спустошення кровотворної тканини 3 виникненням панцитоnенії i nоявою загрозливих для життя ускладнень, таких як анемія, кровоточивість, інфекційні процеси.

Клінічні прояви. 3агальна слабість, головний біль, запаморочення, серцебиття, задишка, кровотечі різної локалізації, інфекційні процеси.

Об'єктивно: блідість шкіри i слизових оболонок з геморагічними проявами на них, тахікардія, послаблення тонів серця, систологічний шум над верхівкою серця i над судинами.

Лабораторні та інструментальні дані. В аналізі крові зниження нейтрофільних гранулоцитів (до 0,56 — 0,75х 10⁹/л, що відповідає приблизно 1,Ох 109/л лейкоцитів), тромбоцитів (до 20 — 30х 109/л).

Невідкладна допомога i лікування

1. Ангибіотики широкого спектра дії в максимальних дозах (краще 3 урахуванням чутливості до них флори).

2. При недостатній ефективності добавляють препарати спрямованої дії, антистафілококову плазму, антистафілококовий гаммаглобулін, переливання лейкомаси по 1— 2 дози 2— 3 рази на тиждень, судинозміцнювальні засоби (препарати кальцію, аскорбінову кислоту, рутин, аскорутин), амінокапронову кислоту, місцево - гемостатичну губку, тромбін.

3. Для купірування анемії проводять переливання еритроцитарної маси (відмиті або розморожені еритроцити).

Перніціозна кома

Перніціозна кома розвивається внаслідок анемічного кризу при перніціозній анемії i характеризується втратою свідомості, зміною кольору шкіри (лимонно-жовте забарвлення), відсутністю рефлексів, тахікардією, гіперхромною анемією.

Розвитку перніціозно-анемічної коми сприяють стани, що викликають дефіцит вітаміну В12 (захворювання шлунка або його резекція, хронічні захворювання тонкого кишечника, глистні інвазії).

Клініка і прояви. Прогресування загальної слабості, поява неврологічних розладів (парестезії, оперізувальний біль, невпевненість ходи, порушення чутливості), диспептичних явищ, порушень функції тазових органів. Поява коми. Об'єктивно: відсутність свідомості, шкіра бліда 3 лимонним відтінком, волога і холодна на дотик. Іктеричність склер, знижений тонус м'язів, `відсутність рефлексів. Сосочки язика атрофовані, язик «лакований». Пульс частий; артеріальний тиск знижений, задишка, мимовільне сечовипускання.

Лабораторні дані. Гіперхромна анемія, поодинокі мегалобласти, пойкіло- та анізоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Невідкладна допомога i лікування

Проводиться замісна терапія (ціанкобаламін 0,05 %- 1 мл 2 рази на до6у в/м), переливання одногрупної еритроцитарної маси по 150 - 300 мл до виведення хворого 3 коми.

Посттрансфузійні ускладнення

В лікувальну практику широко впроваджено переливання крові i їі компонентів: еритроцитів, лейкоцитарної маси, плазми, альбуміну. Посттрансфузійні реакції зустрічаються в 1- 3% випадків. Серед них найчастіше бувають:

1. Пірогенні реакції - виникають при використанні розчинів, які позбавлені пірогенних властивостей. Проявляються загальним нездужанням; підвищенням температури тіла, ознобом. Профілактика - усунення пірогенних, властивостей рідин, покращання техніки заготівлі крові, суворе дотримання асептики,застосування систем одноразового використання.

1. Антигенні (негемолітичні) реакції виникають в результаті сенсибілізації антигенами лейкоцитів, тромбоцитів i білків плазми. Проявляються ознобом, підвищенням температури тіла до 39 - 40 °С, блюванням, інколи втратою свідомості. Попередити їх виникнення можна переливанням крові i їі компонентів від донорів із подібним антигенним фенотипом (близькоспоріднене донорство), проведенням проб на сумісність сироватки майбутнього реципіента, лейкоцитів, i еритроцитів донора.

1. Алергічні реакції зумовлені сенсибілізацією організму до різних імуноглобулінів. Проявляються задишкою, ядохою, нудотою, блюванням. Для лікування алергічних реакцій використовують антигістамінні та десенсибілізувальні засоби (димедрол, супрастин, хлорид кальцію, кортикостероїди), серцево-судинні препарати, промедол.

2. Анафілактичні реакції викликані сенсибілізацією алогенними варіантами сироваткових білків при повторних переливаннях крові, плазми.

Вони характеризуються гострим перебігом: відчуттям неспокою, утрудененим диханням. Шкірні покриви гіперемовані, слизові ціанотичні, холодний піт. Дихання шумне, пульс частий, ниткоподібний. Артеріальний тиск низький, тони серця глухі. Легені: кашель із пінистим харкотинням, перкуторно - коробковий звук, аускультативно - свистячі сухі хрипи, інколи клекотливе дихання.

Невідкладна допомога i лікування

1. Глюкокортикоїди (преднізолон - 60 - 90 мг в/в в 20 мл 40 % розчину глюкози або 2-3 мл 0,4 % розчину дексаметазону);

2. Серцеві глікозиди (0,5-1, мл 0,05 % розчину строфантину або 1 мл 0,06 % розчину корглікону в/в повільно на глюкозі);

3. Антигістамінні засоби, еуфілін (10 мл 2,4 % розчину в/в на фізрозчині). При гострому набряку гортані показана трахеотомія, при розвитку дихальної недостатності - штучна вентиляція легень, при судомному синдромі - 2- 4 мл 0,5 % розчину седуксену на глюкозі.

4. Для корекції ацидозу використовують в/в введення 200 мл 4 % розчину гідрокарбонату натрію, 3 метою стимуляції діурезу - введення лазиксу.