Вегетативно-судинна кри3а (пароксизм)

Пароксизм — виникнення нападоподібних, емоційних, вегетативних та інших розладів у вiднocнo короткий проміжок часу.

Гострий або хронічний стрес, гормональна перебудова в період пубертату i клімаксу, органічні, соматичні i психосоматичні захворювання (гіпертонічна, ішемічна, виразкова хвороби, бронхіальна астма, органічні захворювання нервової системи, професійні хвороби, неврози).

Розширення i звуження судин, прискорення i сповільнення ритму серця, зміни просвіту бронхів, секреції i перистальтики шлунково-кишкового тракту - всі ці порушення визначаються характером впливу різних відлілів вегетативної нервової системи. Важлива роль в цих процесах належить як сегментарним, так i надсегментарним утворам.

Клінічні прояви. В клінічник проявах переважають вегетативно-судинні й емоційні симптоми, найчастіше такі: задишка, сильне серцебиття, перебої в діяльності серця або пульсація всього тіла, біль в ділянці серця, озноб, «повзання мурашок» в кінцівках а6о на обличчі, відчуття «клубка в горлі», погіршення зору, слуху, запаморочення, судоми в рукак i ногак, нудота, блювання, втрата голосу, іноді свідомості, зміна настрою (тривожність, страх смерті), почастішання сечовипускання. Кризи бувають симпатоадреналові i вагоінсулярні.

Лабораторно-інструментальні дані. На ЕКГ - тахікардія, аритмія. Підвищення кількості адреналіну в крові (н. - 11,2- 1,4 мкг/л), норадреналіну (н. - 12,7-2,6 мкг/л), іонів калію (н. - 3,8-5,2 мкг/л), пролактину, соматотропного гормону (н. - 0,3-6,5 мкг/л), кортизолу (н. - 230-750 ммоль/л).

Невідкладна допомога i лікування

1. Дія на етіологічний фактор - ліквідація вогнища інфекції, що впливає на гіпоталамyс: гайморитів, бронхітів, хронічних тонзилітів та ін., лікування неврозу i т.д.

1. Лікування основної хвороби (гіпертонічної хвороби, захворювань бронхолегеневої системи, гастриту, виразкової хвороби, деяких ендокринних захворювань та ін.), на тлі яких виникає вегетативна криза.

2. Режим праці i відпочинку хворих: достатня тривалість сну, прогулянки пішки, плавання i т.д.

2. Фізіотерапевтичне лікування. При вегетативній дистонії за симпато- адреналовим типом - гідротерапія. Вона включає хвойні, кисневі, соляні, мінеральні ванни, обтирання, циркулярний душ. До патогенетичної терапії належать іоногальванізація слизової о6олонки носа 3 різними лікарськими речовинами: назальний електрофорез i3 2 % розчином хлористого кальцію, 3 1-2 % розчином вітаміну В1; голкорефлексотерапія.

3. Медикаментозне лікування:

а) нормалізація кіркових процесів - седативні засоби (настій валеріани із розрахунку 10 - 20 г кореня на 180 - 200 мл води по столовій ложці 3- 6 разів на день, настойка валеріани по 20 - 40 крапель 3- 4 рази на день), адаптогени (настойка женьшеню, півонії, елеутерококу, собачої кропиви, пантокрину по 30 - 40 крапель 3- 4 рази на день), дибазол по 0,005 1- 2 рази на день, нарвохель по 1 таблетці під язик 3 рази на день;

б) нормалізація кірково-підкіркових взаємовідношень (призначають транквілізатори: мепробомат по 0,2-0,4 3-4 рази на день, еленіум по 1,02 2- 4 рази на день, фітосед - 1 чайна ложка 3 рази на день);

в) при істероіпохондричних проявах - нейролептики - еглоніл, терилен, а при вираженій нудоті - етаперазин;

г) в 6ільшості випадків застосовують антидепресанти (амітриптилін, пірази- дол - 50 - 100 мл/добу), які ліквідують відчутгя тривоги в міжкризовому періоді;

д) при високій активності симпатоадреналової системи призначають бета- адреноблокатори (метопролол, 6ісопророл, коріол), альфа-адреноблокатори (кардура, фізіотенз).

е) при високій активності парасимпатичної системи - холінолітики центральної дії, які блокують синуси ретикулярної формації стовбура мозку i підкіркових вузлів (амідол - 0,001 3 рази на день метамізил 0,001 3 рази на день або по 1 мл 0,25 % розчину підшкірно, атропін 0,1%- 1,0 підшкірно або в/м 2- 3 рази i більше на добу) . Для зниження тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи призначають i антигістамінні препарати: супрастин, діазолін, кларетин, лоратадин та ін.

РОЗДІЛ 6