Феохромоцитомна кри3а

Феохромоцитома — гормональна пухлина, що виникає i3 хромафінної тканини мозкового шару надниркових залоз, парагангліїв або симnатичних вузлів.

Феохромоцитомна криза — тяжкий стан, який загрожує життю хворого i розвивається внаслідок раптового i різкого підвищення в крові рівня адреналіну i норадреналіну, виснаження компенсаторних механізмів, що регулюють фізіологічну дію катехоламінів i рівень їх вмісту у хворих на феохромоцитому.

Клінічні прояви. Напад розвивається раптово. Хворий скаржиться на озноб, відчуття страху, повзання мурашок, нудоту, блювання. 3іниці під час нападу розширені, шкірні покриви бліді, акроціаноз, кінцівки холодні, температура тіла підвищується до 40 °С. 3'являються задишка, тахікардія, порушення ритму серця (екстрасистолія, миготлива тахіаритмія), підвищується артеріальний тиск.

Біль в животі під маскою гострої кишкової непрохідності, гострого холециститу. Тривалість від кількох хвилин до години. 3акінчується напад раптово.

Лабораторно-інструментальні дані. Кров: лімфоцитоз, еозинофілія, гіперглікемія (н. — 6,6 ммоль/л), гіперкальціемія (н. — 3,8-5,2 ммоль/л), підвищення згортання крові.

Сеча: протеїнурія, глюкозурія, циліндрурія, високий вміст адреналіну (н. — 11,2-1,4 мкг/л), норадреналіну (н. — 12,7-2,6 мкг/л).

Невідкладна допомога i лікування

1. Для зниження артеріального тиску в/в вводять а-адреноблокатори — фентоламіну гідрохлорид — 2— 4 мг а6о тропафен 2 % — 1— 2 мл в ізотонічному розчині хлориду натрію. В подальшому препарат вводять кожні 5 хв до зниження артеріального тиску, а при його зниженні i стабілізації вводять в/м кожні 2— 4 год з поступовим переходом на приймання фентоламіну (регітину) по 25 — 50 мг перорально кожні 3— 6 год.

1. При вираженій тахікардії (більше 120 ударів за 1 хв) призначають (3-адреноблокатори (атенолол, метопролол). В/в повільно вводять 1— 2 мл 0,1 % розчину о6зидану; при необхідності ін'екції повторюють (сумарна доза не повинна перевищувати 5-10 мг), потім — перорально по 20 — 40 мг 4 рази на до6у.

2. 3 метою боротьби з колапсом в/в краплинно вводять нарадреналін (2 — 4 мг, розведений в 1000 мл 5 % розчину глюкози) i серцеві середники.

Клімактеричний синдром

Клімакс — фізіологічний період у житті людини, що настає на тлі вікових змін в організмі, характеризується розвитком інволюційних процесів у репродуктивній системі i супроводжується дисфункцією центральних i периферичних ферментативних механізмів.

Клімактеричний синдром (КС) у жінок. Менопауза — період, коли відмічаються останні маткові кровотечі, що обумовлені гормональною функцією яєчників.

Фізіологічна менопауза настає у віці 50 років, патологічна — пов'язана з розвитком синдрому раннього виснаження яєчників внаслідок тяжких соматичних захворювань, токсичного i радіаційного ураження та ін.

При народженні у яєчнику дівчинки є до 2 млн фолікулів, до моменту статевого дозрівання їк кількість 400 тис., вони витрачаються протягом життя i визначають час настання менопаузи.

Яєчники жінки в постменопаузі зменшуються у розмірах внаслідок зниження кількості фолікулів, настає стоншення кіркового шару. Вони стають нечутливими до гонадотропного гормону, це призводить до збільшення ФГС i ЛГ в період пременопаузи. Після менопаузи переважає утворення естрону з наднирковозалозного андростендіону в жировій тканині.

Клінічні прояви. Реакція жінок на настання менопаузи різна:

1. Пасивна реакція - 15 - 20 % переносить клімакс спокійно. Характерно для врівноважених жінок.

1. Невротична - 8-15 %, проявляється нервово-психічними розладами.

2. Гіперактивна - 5- 10 % жінок, які не хочуть сприймати змін, що проходять в організмі.

2. Активна реакція - 60 -70 % осіб, які добре пристосовуються до гормональних та соціальних змін.

Форми перебігу:

1. Типово неускладнена форма. Для неї характерна своечасність настання менопаузи i поява типових симптомів (припливи, гіпергідроз, дратівливість та ін.), які протягом 3-6 місяців прогресують i через 15-20 місяців проходять. Ця форма зустрічається у практично здорових жінок.

1. Атипова форма. При ній можливий розвиток симпатоадреналових кризів, нападів бронхіальної астми, цукрового діабету, клімактеричних кардіоміодистрофій. Виникає у жінок, які перенесли в минулому психічні, фізичні травми, інфекційні, соматичні захворювання, оперативні втручання або працюють в умовах тривалого психоемоційного i фізичного перевантаження, професійних шкідливостей.

2. Ускладнена форма. Перебігає на тлі захворювань, які є в даний час у жінки (гіпертонічна хворо6а, цукровий діабет, захворювання органів травлення, кровотворної системи та ін.)

Варіанти перебігу:

1. Невротичний.

2. Вегетативно-судиннодистонічний.

3. Кардіальний.

4. Метаболічний.

5. Артропатичний.

Лабораторно-інструментальні дані. У крові збільшується кількість тропних гормонів. Фолікулостимулюючий гормон збільшується в 3,2 раза (н. - 4- 25 МОД/мл), лютеїнізуючий - в 2 рази (н - 3- 20 МОА/мл), співвідношення ЛГ/ФСГ - зростає також 6ільше ніж в 2 рази.

АКТГ підвищуеться:

• до 10,7 нмоль/л - легкий ступінь;

• до 29,1 нмоль/л - середньої тяжкості;

• до 90,0 нмоль/л - тяжкий (н. - 16,4- 32,4 нмоль/л).

ТТГ: до 3,6 ммоль/л i до 5,0 мМОА,/л (н. - 2- 3,7 мкОД мл).

Невідкладна допомога i лікування

1. При клімактеричному синдромі рекомендують раціональне харчування, врегулювання режиму праці i відпочинку. При необхідності призначають фізіотерапевтичні процедури, санаторно-курортне лікування, проводиться психотерапія. 3алежно від вираження тих чи інших проявів КС призначають седативні засоби, транквілізатори, нейролептики, антидепресанти, гіполіпідемічні, гіпотензивні препарати та препарати, які покращують метаболізм. Проводиться гормональна терапія.

Раціональне харчування передбачає повноцінне, фізіологічне харчування 3 урахуванням віку, маси тіла, стану метаболізму, вживання достатньої кількості овочів, клітковини i вітамінів.

Психотерапія i автотренінг повинні бути спрямовані на розуміння пацієнткою походження КС i пов'язаних 3 ним відчуттів, сприйняття його як фізіологічного прояву, що закономірно настає у всіх жінок, які досягли визначеного віку.

2. При виражених вегетативно-судинних проявах КС часто призначають седативні засоби. Вони згладжують вегетативно-судинні реакції, усувають кардіалгії, невротичні симптоми, 3астосовують настої собачої кропиви, таблетки валеріани, мікстуру Кватера, яка включає в себе 10,0г листя валеріани, 4,0 г листя м'яти на 200 мл води 3 додаванням 3,0 г броміду натрію, 0,8 г сульфату магнію, 0,6 г амідопірину, 0,4 г кофеїну. Призначають мікстуру Кватера по 1- 2 ст. ложки 4 рази на день. Також застосовують белоїд, який складається ' 3 0,3 мг ерготоксину, 0,1 мг алкалоїдів беладони, 0,03 г бутилетилбарбітурової кислоти. Приймають його по 1 таблетці 1- 3 рази на день. При порушенні сну застосовують белатамінал або його аналог беласпон, який складається 3 0,02 г фенобарбіталу, 0,0003 г ерготаміну, 0,0001 г алкалоїдів беладони. Приймають по 1 драже перед сном протягом 20 - 30 днів. Добре зарекомендувало себе застосування адаптогенів (женьшень, елеутерокок, пантокрин - 25 - 40 крапель 3 рази на день).

3. У 6ільш виражених випадках i при відсутності ефекту Від перерахованик вище засо6ів призначають транквілізатори: еленіум (хлозепід) - 0,005, седуксен (реланіум, діазепам, сибазон) - 0,0005 r, мезопам (рудотель) - 0,01 г, мепробамат (андаксин) - 0,2 г, мебікар - 0,3 г, тріоксазин- 0,3 г, грандаксин - 0,05 г. Лікування ними починають із малих доз, при нео6хідності поступово збільшують до 3- 4 таблеток на добу i приймають протягом 1- 2 місяців з поступовим зменшенням дози і наступною перервою або повною відміною препарату. Мебікар, тріоксазин i грандаксин не викликають снодійного, нейролептичного ефектів, суттево не пригнічують працездатності.

1. При неефективності цих препаратів застосовують нейролептики: аміназин (0,025 г в таблетці), пропазин (0,025 г), етаперазин (0,004 г) і, особливо, френокол (0,005 г). Лікування починають 3 мінімально ефективної дози, по 1/2 таблетки 2- 3 рази на день, при необхідності збільшуючи дозу до 2- 3 таблеток на день до досягнення бажаного ефекту. Потім поступово знижуують дозу допідтримувальної. Тривалість лікування- 6- 8 тижнів і більше.

5. У випадках депресії іноді доводиться призначати антидепресанти - амітриптилін або азафен по 0,025 г в таблетці. Лікування починають з невеликих доз - по 1/4 -1 /2 та6летки 1- 3 рази на день, підвищуючи при показаннях дозу до 2- 4 та6леток на день до отримання позитивного ефекту, i продовжують лікування протягом 4- 6 тижнів 3 поступовим зменшенням дози.

6. Особливе місце в лікуванні КС займають бета-адреноблокатори.

7. Фізіотерапевтичне лікування включає в се6е різноманітні водні процедури (обливання, обмивання, дощовий душ, ванни). Виправдали себе гальванічні процедури (анодна гальванізація голови, шийно-лицева іоногальванізація 3 сірчанокислою магнезією, бромом, трансназальний електрофорез із седуксеном (реланіумом), 3 вітаміном В₁ або розчином хлориду кальцію та ін. Ефективною є електроаналгезія, особливо в поєднанні 3 прийманням всередину 1/2 таблетки бісекурину, що сприяє ліквідації кардіалгій, нормалізації АТ, зменшенню вегетативно-судинних розладів.

8. Особливе місце в лікуванні КС належить пунктурній рефлексотерапії.

Причиною призначення пунктурної рефлексотерапії послужили недостатній або короткочасний ефект від раніше проведених фізіо- i медикаментозної терапії або непереносимість деяких препаратів. Під час проведення курсу рефлексотерапії рекомендується лікувальна фізкультура (ЛФК), масаж, дієтичне харчування (при ожирінні).

Вибір методу i точок впливу визначається загальним станом хворих, варіантом перебігу КС, даними вимірювання електрошкірної провідності на симетричних ділянках. 3 лікувальною метою використовувались такі методи пунктурної рефлексотерапії: пресація i точковий масаж, цуботерапія i аплікація срібник пластин на ділянку біологічно активних зон, з метою профілактики метеопатичних реакцій з боку серцево-судинної системи, припалювання i класична акупунктура, банковий масаж (при супутньому остеохондрозі хребта). 3алежно від проявів клінічних симптомів використовувались не тільки корпоральні, але i аурикулярні точки, що дає більш виражений i тривалий ефект. Курс лікування включає у себе 8- 15 процедур. При необхідності призначається повторний курс через 2- 3 місяці. Найбільш виправдала се6е комбінація впливу на корпоральну й аурикулярні точки, що дозволяє зменшити кількість сеансів до 6- 8 i досягти 6ільш сгійких результатів.

5. Гормональна терапія виявляється найбільш необхідною i ефективною при лікуванні КС i потребує відповідального підходу i спостереження, корекції дози препаратів. 3астосовують 17-бетаестрадіол, естрадіолу валерат, естріол, кон'юговані естрогени - естрадіол - 2 мг/добу, естріол - 1 мг/добу (при шкірному введенні - 0,05 мг/добу), для кон'югованих естрогенів - 0,625 мг/добу. Крім того, застосовують клімен (2 мг естарадіолу валеріату протягом 21 дня + 1 мг ципротерону ацетату протягом останніх 10 днів), клімонорм, дивітрен, трисеквенс, кліогест, естрофем.

5. Урогенітальні розлади в клімактеричний період лікують овестином. Основні показання: атрофія нижніх відділів сечостатевого тракту, неприемні відчутгя у вагіні, профілактика інфекцій вагіни, уретри i сечового міхура, порушення сечовипускання, нетримання сечі легкого ступеня. Дозування при введенні в піхву 0,5 мг (одне введення крему або одна свічка) на день протягом 2- 3 тижнів 3 наступним поступовим зниженням дози до підтримувальної залежно від клінічної картини (наприклад, 0,5 мг 2 рази на тиждень). При прийманні всередину - 4- 8 мг/до6у протягом 3-х тижнів з наступним зниженням дози до підтримувальної. При операції вводять в піхву по 0,5 мг на день протягом 2 тижнів до операції i 1- 2 мг на день протягом 2 тижнів після операції.

11. При клімактеричних розладах у вигляді припливів i нічних пітнінь овестин застосовують лише всередину по 4-8 мг на добу протягом 2-х тижнів 3 поступовим зниженням дози. Використовують лівіал, в його таблетці міститъся 2,5 мг активної речовини тиболону. Він стабілізує гіпоталамо-гіпофізарну систему. Показаний при природній i хірургічній менопаузі. Випускається в спеціальній упаковці по 28 таблеток. Призначають по 1 таблетці на добу. Приймають протягом 3 міс. i більше. Приймання препарату потрібно починати через рік після останньої природної менструації.

12. Для лікування постменопаузного остеопорозу використовують рокальтрол, альфакальцидол, фосамакс, кальцемін.

Рокальтрол призначають по 0,25 мкг 2 рази на до6у під контролем рівня кальцію i креатиніну крові, який проводять кожні 4 тижні після початку лікування, а потім кожні 6 місяців.

Альфакальцидол призначають в дозі 0,5-1,0 мкг 1 раз на добу при гіпофункції паращитоподібних залоз i захворюваннях, які пов'язані 3 порушенням обміну вітаміну D- в дозі 1- 4 мкг 1 раз на добу.

Фосамакс приймають по 1 таблетці (0,01 г) на добу за 30 хв до їди, запиваючи стаканом води.

Кальцемін приймають по 1 таблетці (0,005) 2 рази на добу за 30 хвилин до їди.

До препаратів групи вітаміну D відносять остеохін, остеогенон, осин. Остеогенон приймають по 2- 4 таблетки (капсули) , в кожній 3 яких міститься 800 мг препарату, 2 рази на день, за іншими показаннями - 1- 2 таблетки на день. Тривалість курсу встановлюється індивідуально i становить від 2- 3 місяців до 1,5 - 2 років. Осин приймають по 40 мг 2 рази на добу з перервою на 12 год.

Клімакс у чоловіків - це перехідний період якісної перебудови організму в нових вікових умовах, обумовлений зміною репродуктивної функції.

Встановлено, що з віком поріг чутливості гіпоталамуса до статевих гормонів знижується, що приводить до підвищення в крові рівня гонадотропінів на тлі відносно повільного зниження концентрації андрогенів. Інволюційні процеси торкаються перш за все інкреторної функції яєчок. При морфологічному дослідженні виявляються атрофічні процеси в інтерстиціальній тканині яєчок.

В нормі у чоловіків 30 - 40 років кількість тестостерону складає 6,5 - 10,0 нг/мл. 3 віком його кількість знижується.

3меншення андрогенів у чоловічому організмі супроводжується невротичним станом, збудженням вазомоторного центру гіпоталамуса, виділенням гіпофізом великої кількості вазопресину, що змінює стан судинного тонусу.

Клінічний досвід показує, що у половини чоловіків, старших 60 років, простата має тенденцію до збільшення. Причиною цього є аденоматозне розростання парауретральної групи залоз при атрофічних процесах в іншій частині простати. Гормонозалежну доброякісну пухлину простати відносять до хвороб клімактеричного періоду, яка є супутником чи наслідком клімаксу.

Дослідження передміхурової залози проводять на У3Д за допомогою ректального датчика.

3 віком зменшується кількість секрету простати i лецитинових зерен у ньому, змінюється характер кристалізації. Встановлено, що основним мікроелементом, який виділяється простатою, є цинк, який має велике значення в забезпеченні плодоносної здатності сперми. Наявність лимонної кислоти в простатичному секреті свідчить про активність функціональних процесів, а зниження фруктози - про інволюційні процеси в сім'яних міхурцях.

Розрізняють фізіологічний клімакс, який перебігає без клінічних проявів, i патологічний - 3 різними клінічними проявами.

Розвиток клімаксу може бути в результаті старіння (основна ознака згасання функції статевих залоз i як наслідок - зміни ЦНС i внутрішніх органів), кастрації; внаслідок запалення, малігнізації статевих залоз; при порушенні кровопостачання сім'яників; після променевого опромінення, а також викликаний білатеральним крипторхізмом i як результат алкогольних та інших інтоксикацій.

Головними ознаками є: головний біль, посилене серцебитгя, біль в ділянці серця, не пов'язаний 3 фізичним навантаженням, задишка, припливи жару до голови, раптове почервоніння обличчя, шиї, підвищений АТ.

Найбільш типовими проявами клімаксу є:

1. Порушення функції серцево-судинної системи. Відчуття тяжкості, нестачі повітря, «вдихи невротика». АТ нестійкий, на ЕКГ спостерігається зниження інтервалу S-Т у всіх відведеннях.

1. Дискомфорт 3 боку органів травлення без виражених органічних змін. Можлива поява артралгічного болю.

2. Психоневротичні розлади: загальна сла6ість, знесилення, сонливість протягом дня, внутрішня тривога, підвищена дратівливість, послаблення пам'яті, канцерофобія.

3. Ендокринні порушення стосуються перш за все статевої функції i проявляються зниженням продукції андрогенів тестикулярного походження і підвищенням секреції гонадотропінів.

4. Сечостатеві розлади проявляються з6ільшенням частоти сечовипускання, зменшенням розмірів i сили сечової струмини, неповним спорожненням сечового міхура, необхідністю натужитись в кінці акту сечовипускання.

У 80 % чоловіків 3 патологічним клімаксом порушується статевий потяг i значно знижується потенція. В деякик випадках лібідо зберігається, але зменшується частота статевих актів i знижується їх якість - послаблюється ерекція, передчасне сім'явипорскування.

В період клімактерії часто виникають цукровий діабет, артрози, серцево- судинні захворювання, інволюційний психоз та ін.

Невідкладиа допомога i лікування

1. 3няття гіподинамій, збільшення фізичного навантаження, максимальне зменшення зайвої маси шляхом зниження енергетичної цінності їжі (з6ільшення 6ілкової, зменшення вуглеводів i жирів), збільшення кількості овочів i фруктів.

1. Використовуються седативні засоби, вегетотропні, адаптогенні препарати. Триоксазин (призначають по 0,3 г(1 таблетка) 3 рази на день), метилтестостерон — 1 таблетка (5 мг) 2— З рази на день протягом 1— 2 місяців, тестостерону пропіонат (1 % розчин в/м щодня або через день по 1 мл протягом 2— 3 тижнів), тестобромлецин (сублінгвально по 1— 2 таблетки 3 рази на день протягом 1 —2 міс.).

1. Довготривала необгрунтована відсутність статевого життя при чоловічому клімаксі часто супроводжується статевими розладами за типом «абстинентної імпотенції» . В процесі лікування клімаксу нео6хідно до6иватись відновлення регулярного статевого життя, що стає можливим при повному психічному i соматичному благополуччі.

2. 3астосовують тестостерону анлріол, який підвищує рівень тестостерону i його активних метаболітів, підвищує лібідо, покращуї ерекцію, не викликає значних побічних ефектів. Початкова доза — 120 —160 мг/до6у, вранці i ввечері після їди протягом 2— 3 тижнів із наступним зменшенням дози до 40 — 120 мг/добу.

1. Основним препаратом в невідкладній терапії стенокардії є нітрогліцерин (під язик кожні 15 — 40 хв), якщо напад не посла6люється, то внутрішньовенно 25 мкг/хв.

3. Для лікування ерекгильної дисфункції, яка проявляється імпотенцією, використовують віагру (силденафілу цитрат). Дія віагри настає через 25— 60 хв i триває протягом 4-5 год після приймання. Віагру приймають в дозах 25, 50 чи 100 мг 1 раз на добу за годину до сексуальної активності.

Віагра протипоказана хворим, які приймають нітрати чи донатори окису азоту.

При цукровому діабеті 25 мг віагри неефективні, тому приймають 50 чи 100 мг.