Гострий простатит

Простатит - запалення передміхурової залози. Найчастіше зустрічається в 25-45 років, в похилому віці проявлається при розвитку аденоми передміхурової залози, прогресуванні застійних янищ в органах малого таза.

Інфекційні простатити поділяють на: неспецифічні, гонорейні, трихомонадні i туберкульозні. Інфікування передміхурової залози настає при ангіні, грипі. Інфекція в передміхурову залозу проникає гематогенним шляхом.

Патогенні бактерії локалізуються в центральній зоні передміхурової залози. При гематогенному шляху проникнення інфекції захворювання має гострий початок i гнійний характер. В запальний процес захоплюється i шийка сечового міхура. Передміхурова залоза складається i3 30 - 50 ацину- сів - тубулоальвеолярних залоз. Надходження секрету передміхурової залози залежить від рівня тестостерону, стану вегетативної нервової системи, тонусу гладкої мускулатури.

У хворих похилого віку на хронічний простатит переважає грамнегативна флора. 3акінчення хронічного простатиту - рубцювання 3 утворенням рубцевого стрижня передміхурової частини уретри, виникнення склерозу передміхурової залози, що може привести до тяжкої форми ниркової недостатності.

До факторів ризику виникнення i прогресування простатитів відносять нерегулярні статеві стосунки, сидячий спосіб життя, часті переохолодження, зловживання алкоголем, гострою i соленою їжею.

Клінічні прояви. Розрізняють катаральний, фолікулярний, гнійно-паренхіматозний простатит.

Гострий катаральний простатит виникає при таких загальних інфекціях, як грип, ангіна та ін. Дизурія незначна, температура субфебрильна або нормальна, загальний стан задовільний. При несприятливому перебігу катаральний простатит переходить у фолікулярний.

Гострий фолікулярний, або гнійний вогнищевий, простатит. Симптоми проявляються гостро: біль, підвищена температура тіла до 38 °С, озно6. 3начний біль локалізований в промежині. Дизурія більш виражена, ніж при катаральному простатиті. Можливі больові відчуття під час дефекації.

Гострий гнійно-паренхіматозний, або дифузний, простатит. 3апалення носить тотальний гнійний характер. Окремі гнійники нерідко зливаються. Гнійний секрет залоз майже не виводиться по вивідних протоках в задній частині уретри.

Клінічний пере6іг тяжкий. 3акворювання проявляється бурхливо. Біль може 6ути дуже сильним. Дизурія виражена і швидко наростає. Здавлення передміхурової частини уретри інфільтративної передміхурової залози може призвести до часткової або повної затримки сечі. Настає затримка випорожнень, газів. Дефекація різко болюча, розвиваються закрепи, турбує 6іль в животі, з'являються слизисті виділення i3 заднього проходу. Температура піднімається до 39-40 °С i вище, виникає озноб.

Абсцес передміхурової залози. Виникнення його обумовлено патогенними бактеріями, що викликають простатит, а при гематогенному абсцесі - тією флорою, яка привела до розвитку основного гнійного захворювання. Етіологічним фактором захворювання є грампозитивна бактеріальна флора.

Невідкладна допомога i лікування

1. Лікування захворювань передміхурової залози, сім'яних міхурців i сім'яного горбика повинно бути етіотропним i патогенетичним.

1. Антибактеріальні засоби призначають залежно від виділеної патогенної бактеріальної флори i чутливості до призначених препаратів.

Препаратами вибору є фторхінолони (офлоксацин, ципрофлоксацин), макроліди (азитроміцин, кларитроміцин) i тетрацикліни (доксициклін, міноциклін).

Антибіотики при простатитах можна вводити в задню частину уретри. Місцеве застосування лікарських засобів здійснюється у вигляді ректальних свічок. Найбільш розповсюдженим є застосування фуразолідону по 0,1 г в кожній свічці разом із метиленовим синім (по 0,05 г). В свічку можна додатково вводити антипірин, баралгін, анальгін.

2. Можна застосовувати поеднання сульфометоксазолу 3 триметоприлом (бісептол, бактрим, септин). Часто призначають нітроксолін.

3. При стійких штамах стафілокока i неефективності лікування використовують стафілококовий анатоксин або стафілококову автовакцину.

4. Хворим iз гострим катаральним простатитом рекомендоване застосування фторхінолонів (офлоксацин, ципрофлоксацин, пефлоксацин).

5. При фолікулярних i паренхіматозних простатитах призначають анти6актеріальні препарати в великих дозах i ком6іновано по 10 -12 днів зі зміною їх до одержання клінічного ефекту.

6. Для за6езпечення відтоку гнійних виділень із вивідних проток ацинусів призначають масаж передміхурової залози, фізичні методи (сидячі ванни, теплі мікроклізми з ромашкою, новокаїном та інші види фізіотерапії).

1. 3 метою підвищення імунореактивності організму i тканин передміхурової залози проводиться таке лікування: періодично (кожні 3-4 місяці) 2-тижневі курси лікування метилурацилом по 0,5 г З рази на день або пентоксифіліном по 0,2 г на день; внутрішньом'язове введення у-глобулінів по 1-2 ампули, ін'екції екстракту алое, продигіозан - по 50 мкг в/м через 4 дні, 4- 5 ін'екцій (перше введення - 25 мкг) або по 1 ін'екції на день протягом 4- 5 днів.

Пірогенал підвищує фагоцитоз, впливає на центр терморегуляції. Ефективне його внутрішне введення. Перша доза - 25 мкг, на другий день після відсутності реакції - 37 мкг, на третій - 50 мкг, на четвертий - 50 -75 мкг. При підвищенні температури до 38 °С i більше i появі сла6ості через декілька годин після введення доза на наступний день не збільшується, а залишаеться такою ж. Таким чином поступово до 9-10 дня можна досягнути дози 100 -150 мкг.

При вираженій реакції на пірогенал на 3- 6 день слід починати антибактеріальну терапію 1- 2 антибіотиками в достатньо високих дозах i одним сульфаніламідним препаратом або бактримом.

9. Ефективність лікування хворих i3 хронічним простатитом оцінюють до кінця курсу тералії i після 3-6 місяців.

9. Імунологічне лікування продигіозаном проводиться внутрішньом'язовим введенням 1 ампули препарату на день i3 розрахунку 0,05 мкг/кг протягом 5 днів. 3 4- 5 дня розпочинатоть застосування етіотропної антибактеріальної терапії, яку поєднують із фізіотерапією i масажем залози. Серед інших імуномодуляторів застосовують тималін, тимоген, нуклеїнат натрію.

9. Для покрашання мікроциркуляції крові призначають трентал, ескузан, декаріс.

9. Патогенетична терапія пропонує одночасне лікування запальних захворювань органів, що задіяні в запальному процесі при простатиті.

10. При зниженні копулятивної i репродуктивної функції, погіршенні загального стану, зниженні працездатності i розумової активності лікування необхідно розпочинати 3 загальнозміцнювальної терапії (фітин, вітаміни, фізкультура) ,

11. При неможливості досліджувати вміст статевих гормонів лікування краще розпочинати 3 менш активних препаратів (метилтестостерон по 5 мкг 3 рази на день, тесто6ромлецит по 1 та6летці 3 рази на день сублінгвально протягом 1 місяця).

12. При вираженій астенізації гіпоакурогенії призначають: тестостерону пропіонат 5 % маслянистий розчин по 1 мл (50 мг) внугрішньом'язово 2- 3 рази на тиждень курсами по 3- 4 тижні або тестостерону енантат - 20 % розчин по 0,5 мл внутрішньом'язово 1 ра.з на 3-4 тижні, краще не більше 2- 3 разів, або сустанон250.

9. В останні роки при хронічних простатитах проводять лікування лідазою по 64 ОД підпткірно 1 раз на день курсами по 10 -12 днів. Можна застосовувати протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин, хімопеїн). При лікуванні хворих із хронічним простатитом застосовують також стрептокіназу.

9. Більш безпечне місцеве введення протеолітичних ферментів, глюкокортикоїдних гормонів (гідрокортизон по 50 - 75 мг) 3 антибіотиками під час парапростатичної пресакральної i на,глобкової новокаїнових блокад.

9. При простатитах використовуються препарати, отримані 3 пилку квіток (польстимол, парапростал), а також маточкове молочко, що проявляе бактеріостатичну i загальнозміцнювальну дію.

19.Фізіотерапевтичні методи відіграють важливу роль у лікуванні простатитів. В гострій стадії захворювання застосування фізичних методів обмежене. Призначають тільки УВЧ-терапію 3 введенням ректально електрода в гумовому наконечнику на глибину 8-10 см в тепловій дозі 5-15 Вт по 12 — 15 хв щоденно або через день. Рекомендуються теплі мікроклізми 3 0,25 % розчином новокаїну, ромашкою а6о шавлією.