Дизурія

Дизурія - розлади сечовипускання, які проявляються частішанням, болючістю, утрудненням його.

Виникає при запальних захворюваннях сечового міхура, сечокам'яній хворобі, захворюваннях передміхурової залози i задньої уретри, рідше при туберкульозі нирок, каменях сечовода, загальних ураженнях жіночих статевих органів, пухлинах матки 3 проростаннями у сечовий міхур. Розвитку дизурії можуть сприяти загальні фактори (негативні емоції, психогенні реакції), така дизурія, як правило, оборотна після усунення причин, які їі викликали.

Клінічні прояви. Гострий цистит. Аля нього характерне гостро виникаюче, часте, болюче сечовипускання. При цьому з'являються імперативні позиви до сечовипускання, коли хворий не в змозі подолати позиви i затримати сечу. При некротично-гангренозній формі хвороби температура тіла досягає 38-39 °С, різко виражена інтоксикація.

Пухлина сечового міхура. Підозра на пухлину сечового міхура виникає при поєднанні стійкої дизурії 3 гематурією.

Гострий простатит може перебігати 3 різкою дизурією. Це захворювання звичайно супроворжується i загальними явищами (підвищена температура тіла, озно6, пітлииість, тахікардія). Пальпація передміхурової залози - різко болюча.

Аденома передміхyрової залози. Камінь сечового міхура. Дизурія у паціента старшого віку дозволяє запідозрити насамперед це захворювання. Дизурія обумовлена аденомою, найбільш виражена в нічний час i в спокої, а вдень при активному способі житгя — зменшується. Камені в сечовому міхурі, навпаки, тур6ують хворих при фізичному навантаженні, ходь6і, їзді по поганій дорозі; в спокої дизурія зменшується. Для каменя сечового міхура характерне переривчасте виділення сечі, зникає при зміні положення тіла.

Рак передміхурової залози. Перші прояви в 6ільшості випадків - це почастішання позивів до сечовипускання, особливо вночі. У багатьох хворих иідмічається утруднення сечовипускання з натужуванням а6о в'яnий, тонкий струпінь сечі 3 перервами; іноді сеча виділяеться краплями i супроводжується відчуттям неповного випорожнення сечового міхура.

Туберкульозне ураження сечового мікура. Дизурія при цьому звичайно наростає поступово. На початку відмічається помірна полакіурія (частіше сечовипускання) без почуття болю. В подальшому сечовипускання стає ще частіше, різко болючим, сеча виділяється невеликими порціями, в останніх краплях нерідко бувають домішки крові.

Сечокам'яна хвороба може супроводжуватися дизурією. При локалізації каменя в нижній третині сечовода, в інструментальному відділі, іноді виникають часті імперативні позиви до сечовипускання, сеча виділяється краплями а6о зовсім не виділяється; можливий біль в ділянці сечового міхура в кінці сечовипускання.

Невідкладна допомога i лікування

1. Перша допомога повинна 6ути спрямована на усунення болючих явищ. Якщо причиною дизурії є гострий цистит або простатит, сечокам'яна хворо6а, що частіше трапляється у молодих людей, то можна застосувати тепло і ввести 2 мл 2% розчину папаверину, 1 мл 0,1 % розчину атропіну підшкірно. 3неболювальні засоби можна призначати у вигляді мікроклізми 3 амідопірином. При помірній дизурії доцільно застосувати анальгетики (0,25 % амідопірин, 0,5 r анальгін) внутрішньо. При нео6хідності амідопірин, промедол, анальгін вводять парентерально.

2. 3а умов невідомої причини дизурії необхідно угриматись від застосування теплових процедур i призначити лише анальгетики i спазмолітичні препарати. Тепло протипоказано при дизурії з макрогематурією, оскільки воно посилює кровотечу, а також при туберкульозному ураженні сечового міхура.

3. Всіх хворих із тяжкою гострою дизурією необхідно терміново госпіталізувати, оскільки зволікання в призначенні лікування основного захворювання загрожує тяжкими ускладненнями аж до 6актеремічного шоку. При наявності помірної дизурії хворих треба направити на обстеження в урологічний ка6інет поліклініки для встановлення діагнозу.