Гострий ентерит

Ентерит- запальне захворювання слизової оболонки тонкої кuшкu на великому протязі (дифузний ентериm) або на окремих ділянках (регіонарний ентерит).

Розрізняють гострий i хронічний ентерит. Гострий ентерит, як правило, перебігає разом із гострим колітом (гострий ентероколіт) або гострим гастритом (гострий гастроентероколіт).

Гострий ентерит - гостре запальне захворювання слизової оболонки тонкої кишки.

Причиною можуть бути: інфекційні збудники, аліментарні (зумовлені переїданням великої кількості важкоперетравлюваної чи грубої їжі, подразнювальних приправ, міцних алкогольних напоїв), токсичні (при отруєннях гри6ами, сполуками миш'яку, сулеми), алергічні (ідіосинкразія харчова чи на ліки). Провокуючими факторами є холодне пиття, переохолодження, полі- гіповітаміноз.

Клінічні прояви: нудота, блювання, діарея, виражене бурчання в животі, іноді переймистий біль, потім приєднуються слабість, холодний піт, лихоманка (до 39 °С), ознаки судинного колапсу. Іноді захворювання починається з ознак інтоксикації, до яких через декілька годин приєднуються місцеві симптоми. При пальпації живота визначається болючість в епігастральній ділянці, бурчання при пальпації сліпої кишки.

Випорожнення спочатку значні, кашкоподібні, потім стають рідкими, водянистими i набувають болотно-зеленуватого кольору. Слиз, іноді i кров, з^'являються у випадках приєднання коліту.

Швидко наростає загальна слабість, запаморочення, у тяжких випадках можливий колаптоїдний стан. Шкіра бліда. Язик сухий, обкладений. Пульс частий, АТ знижений. Тони серця ослаблені.

Помірний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ, іноді незначна протеїнурія. Невідкладна допомога i лікування

1. Призначаеться абсолютний спокій в поєднанні з голодом на 1- 2 дні (дозволяється тільки пиття невеликими порціями). 3 тяжкими формами - госпіталізація (при підозрі. на інфекційне походження - в інфекційне відділення).

2. Для усунення токсинів - промивання шлунка (зондовий або беззондовий метод) і кишок слабким теплим розчином бікар6онату натрію, дають проносні (30 мл рицинової олії а6о 25 г сульфату магнію в 100 мл води),

3. При переймоподібномy болю в животі призначають атропіну сульфат - 1 мл 0,1 % розчину п/ш або платифілін - 1 мл 0,2 % розчину п/ш. Внутрішньо призначають активоване вугілля, карболен, анестезин.

4. При виражених ознаках інтоксикації в/в краплинно вводять ізотонічний розчин хлориду натрію чи 5 % розчин глюкозгг. Симптоматична терапія судинними засобами (кордіамін - 2- 4 мл, сульфокамфокаїн 20 %- 2 лгл п/гц.

5. Дія нормалізації кишкової флори всередину призначаютъ ентеросептол, інтестопан, лінекс, колібактерин, біфікол, біфідумбактерин.

6. Фізіотерапевтичні процедури: зігрівальні компреси, парафін, озокерит, діатермія, індуктотермія.

Гостра інтестинальна ішемія

Гостра інтестинальна ішемія — порушення кровотоку в верхній брижовій артерії 3 наступною ішемією всієї тонкої кишки, сліпої; висхідної i частково поперечноободової: Гостра інтестинальна ішемія закінчується інфарктом окремих ділянок кишки.

Клінічні прояви

1. Виражений абдомінальний біль в осіб похилого віку, які страждають

від ІХС, артеріальної гіпертензії.

2. Мерехтіння передсердь.

3. Невідповідність між тяжкістю загального стану хворого й абдомінальною

симптоматикою.

4. Судинний шум в епігастрії.

1. «Перитенізм» - пізня ознака гострої інтестинальної ішемії. Його поява

нерідко збігається 3 початком видужання.

2. Ректальні кровотечі або виділення 3 кров'янистим слизом при абдомінальному болю.

7. Значний нейтрофільний лейкоцитоз (20 — 30х 10⁹/л) .

8. Гематокрит більше 50 %.

Діагностувати гостру інтестинальну ішемію за обмежений час досить важко. При наявності вищевказаної симптоматики її тре6а обов'язково виключати у людей похилого віку.

Рентгенологічне обстеження черевної порожнини малоінформативне. Селективна ангіографія рідко виявляє локальний обструктивний процес. ^gІ

Невідкладна допомога i лікувания

1. Мезентеріальний інфаркт є показанням до операції. Без резекції некротизованої кишки захворювання завжди закінчується летально. Операцію треба робити по можливості раніше, оскільки ситуація швидко стає безнадійною.

1. Консервативна терапія включає:

1. морфін — в/в 1 мл 1 % розчину в 10 мл ізотонічного розчину. Потім, враховуючи больовий синдром, — в/м;

2. інфузійна терапія під контролем гематокриту, центрального венозного тиску i діурезу;

3. антибіотики — в/в амоксицилін (2 — 4 г/добу) або ампіцилін (2 — 4 г/добу), гентаміцин (240 мг/добу) i метронідазол (0,5 г в 100 мл розчину зі швидкістю 5 мл/хв).