Гостра кишкова непрохідність

Неnрохідність кишечника — захворювання, яке характеризується nорушенням просування кишкового вмісту.

Причини кишкової непрохідності: грижа, злуки, інвагінація, заворот i ін.

Розрізняють повну i часткову непрохідність кишечника. 3а перебігом — гостру i хронічну. 3алежно від механізму розвитку розрізняють механічну, яка виникає при наявності перешкоди в тому чи іншому вірділі кишечника, i динамічну, в основі якої лежить порушення рухової активності кишечника. Механічна непрохідність може бути обтураційною, странгуляційною i змішаною.

При странтуляційній непрохідності кишечника, крім обтурації просвіту кишечника, відбувається здавлення судин i нервів брижі, що може привести до їі некрозу. При змішаній непрохідності також може бути здавлення брижі, що призводить до порушення кровопостачання кишкової стінки.

динамічна непрохідність може бути паралітичною 3 ослабленням або повним зникненням перистальтики кишечника i спастичною.

Клінічна симптоматика: біль, відчуття розпирання в животі, запори. Хворий приймає вимушене положення. Обличчя набуває страдницького вигляду. Шкіра бліда, іноді ціанотична, вкрита холодним потом. Пульс частий, ниткоподібний.

Блювання є раннім симптомом непрохідності, але може бути вiдсутнім. Важливим симптомом непрохідності є затримка газів i калу. При інвагінації — кров'янистий пронос i3 малими порціями, тенезми. При неповній обструкції кишки іноді має місце діарея.

Ранньою ознакою завороту є пальпація на обмеженій ділянці роздутої петлі кишки або припухлості, шум плеску при незначному поштовху. При перкусії — голосний тимпаніт.

Типовим симптомом обтураційної непрохiдності є видима перистальтика

кишечника.

Метеоризм — при непрохідності товстої кишки та дистальних відділів тонкої кишки. При інвагінації промацується в черевній порожнині щільний болючий утвір — інвагінат.

Аускультація живота: посилення перистальтики при початковій стадії обтураційної непрохідиості. При парезі кишечника із розвитком перитоніту перистальтичні кишкові шуми, як правило, не вислуховуються.

Важливе значення в діагностиці непрохідності мають результати вагінального i ректалъного досліджень, при яких можна виявити запальний інфільтрат або пухлину в порожнині малого таза, обтурацію прямої кишки каловими камінцями або пухлиною. При завороті сигмоподібної кишки визначається зяяння сфінктера заднього проходу i порожня ампула прямої кишки.

Лабораторні та інструментальні дані

1. Рентгенографія живота дозволяє виявити здуті тазом петлі тонкої або товстої кишки i скупчення в них рідини з утворенням характерних «чаш» i

«арок». Максимальний діаметр тонкої кишки складає 2,5 см, товстої кишки — 6 см. Треба визначити, чи немає повітря під діафрагмою, в кишковій стінці i біліарному тракті.

2. Дослідження крові. При інтоксикації спостерігаеться лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, можливі гіпокаліемія i високий рівень сечовини. Визначається група крові i резус-фактор,

2. Дослідження газів крові (при вираженому блюванні може бути метаболічний алкалоз).

Невідкладна допомога i лікування

1. Евакуація шлункового вмісту.

2. Внутрішньовенна інфузія рідини й електролітів — до 5 л 0,9 % розчину NaC1 i 200 ммоль КС1 в перші 24 год. Об'ем розчинів визначається залежно від діурезу.

3. О6'єм операції, їі терміновість визначаються 3 врахуванням локалізації i характеру о6струкції. Підозра на странгуляційну непрохіднісгь потребує термінового хірургічного втручання. При псевдообструкції, паралітичнїй непрохідності, завороті та інвагінації необхідне активне спостереження.

4. Контроль за кількістто сечі й аспірату, отриманого через назогастральний зонд, за рівнем центрального венозного тиску i станом електролітного складу крові.

Терапія хворих 3 паралітичною непрохідністю (ілеусом).

1. Постійна евакуація вмісту шлунка через назогастральний 3онд. Контроль за кількістю сироваткового калію (не нижче 4-4,5 ммоль/л). Внутрішньовенна інфузія рідини й електролітів.

1. Відмінити холінергічні препарати. Введення опіатів зменшити до мінімуму.

2. Внутрішньовенне введення прокінетиків: метохлопрамізи (10 мг 3 рази на до6у) або цизапріди (30 мг per rectum 3 рази на до6у).

3. При відсутності ефекту за допомогою контрольної рентгенографії підтверджують відсутність механічної обструкції

Терапія хворих 13 заворотом (вальвулюс). 3аворот сигмоподібної кишки часто виникає у жінок похилого віку 3 неповноцінним харчуваиням, 3 порушенням психіки. Оглядова рентгенографія черевної порожнини підтверджує дилатацію сигмоподібної кишки. Перед операцією доцільно провести сигмоскопію i ввести газовідвідну трубку.

Шлунковий заворот асоційований i3 діафрагмальною евентрацією. У хворих із параезофаrальною грижею його можна побачити на рентгенограмі грудної клітки i черевної порожнини. Його необхідно деференціювати 3 гострою дилатацією шлунка, що характерно для гастросгазу.

Хірургічне лікування необхідне для усунення діафрагмального дефекту.

Діагностика хворих 3 інвагінацією. Інвагінація у малодому віці розвивається при иаявності дивертикула Меккела. У людей старшого віку при наявності поліпів або пухлини кишечника.

Інтермітуточий абдомінальний біль, ректальнї кровотечі. На рентгенограмі в черевній порожнині визначається невеликий рівень рідини в тонкій кишці і відсутність тіні газів.

Іригоскопія 3 барієвою клізмою в ранній стадії інвагінації може мати лікувальне значення, В пізній стадії єдиним методом лікування є операція.

Псевдообструкція - клінічні прояви кишкової непрохідності при відсутності механічних причин. При цій формі моторні розлади спостерігаються на всьому протязі шлунково-кишкового тракту. Частіше виявляється розтягнення і пошкодження товстої кишки. Псевдообструкція може виникати у людей ПОХИЛОГО В1Ку 1 ПСИХІЧНО хворих при наявності інших захворювань (інфаркт міокарда, пневмонія, хвороба Паркінсона).

Термінова іриrоскопія часто необхідна для того, щоб відрізнити псевдообструкцію від механічної обструкції. Нерідко вона нівелює терапевтичну дію, зникає клінічна симптоматика. Необхідно виключити приймання препаратів, які можуть обумовити псевдообструкцію (фенотіазиди, трицикпічні антидепресанти) i лікувати захворювання - причину.

Терапевтичний ефект може бути від ректального введення цизоприду (30 мг 3 рази на добу).

У 9О % Випадків псевдообструкція лікується консервативно. В деяких випадках терапевтичний ефект дає колоноскопічна декомпресія. При можливості від оперативного лікування треба утриматись.