Гострий панкреатит

Гострий панкреатит — гостре запально-дегенеративне ураження підшлункової залози поліетіологічного походження.

• розвитку гострого панкреатиту відіграють роль;

• недостатність функції підшлункової залози при субацидних i анацидних гастритах;

• захворювання, які порушують відтік жовчі 3 вивідних проток печінки i підшлункової залози (камені, набряк, спазм сфінктера Одді, пухлини та ін.);

• застійні явища в верхніх відділах кишечника;

• розлади кровообігу в підшлунковій залозі, спазм судин, тром6оз, емболія.

Клінічні прояви. Клінічна картина гострого панкреатиту характеризується сильним болем у верхній частині живота, який виникає раптово. Біль має оперізувальний характер, але частіше локалізується в лівому підребер'ї. Біль дуже інтенсивний, що залежить від тиску в загальній жовчній протоці, протоках підшлункової залози i від подразнювальної дії трипсину. Хворі неспокійні, мeтушаться в ліжку, не знаходять зручного положення. Біль особлино інтенсивний при тяжкому геморагічному панкреонекразі, коли панкреатичні ферменти подразнюють черевну стінку.

У хворих виникають нудота i блювання. Блювання буває безупинне, виснажливе, не приносить полегшення. В результаті блювання настає згущення крові i погіршення електролітного обміну. При деструктивному панкреатиті в блювотних масах з'являються дамішки крові, які на6увають кольору кавової гущі.

Температура тіла в перші години захворювання нормальна, нерідко знижена. Піднищення температури спостерігається внаслідок приеднання гнійної інфекції. Високою температурною реакцією можуть супроводжуватися тяжкі панкреатити.

Шкіра бліда. При холецистопанкреатиті жовчнокам'яного генезу може бути жовтяниця, Фізичне обстеження хворого виявляє сухий і обкладений язик, напружений живіт в епігастральній ділянці i лівому підребер'ї.

В акті дихання живіт не бере участі. Шлунок i поперечноободова кишка здуті (симптом Борде). Потім може настати парез кишечника. Перистальтика різко ослаблена. Відкодження газів без газовідвідної трубки не відбувається. Напруження м'язів передньої черевної стінки в проекції підшлункової залози (симптом Керте) поступово посилюється - ознака падразнення сальника i черевної стінки. Живіт стає дошкоподібним, Проявляється ознака Щоткіна — Блюмберга. Виникає біль в лівому (при ураженні хвоста підшлункової залози) або в правому (при ураженні головки підшлункової залози) реберно-поперековому краї (симптом Мейо — Робсона). Спостерігаються симптоми: зникнення пульсації аорти в надчеревній ділянці (симптом Воскресенського), болючість при перкусії над підшлунковою залозою (симптом Роздольського), гіперестезія по прихребтовій лінії зліва, відповідно, 7 — 12 зоні 3ахар'їна —Геда._(Тv1-хп, симптом Кача), гіперестезія вище пупка та ін. Визначаеться болючість в холедохо-панкреатичній зоні Шоффара, що відповідає проекції на передню черевну стінку головки підшлункової залози. Може бути пронос.

Лабораторні та інструментальні дані. В аналізі крові наростання нейтрофільного лейкоцитозу, лімфопенія i зниження активності амілази. Гіпокальціємія є характерною ознакою i поганим прогностичним критерієм тяжкого гострого панкреатиту.

На ЕКГ — зміни, як при інфаркті зарньої стінки лівого шлуночка.

УЗД — збільшення розмірів i підвищення ехогенності підшлункової залози.

Вміст сироваткової амілази вищий норми в 4 рази i більше.

Ультрасонографія біліарної системи i підшлункової залози: набряк залози, камені в жовчному мікурі, а іноді i в загальній жовчній протоці. При добрій візуалізації підшлункової залози, нормальній її структурі діагноз гострого панкреатиту сумнівний.

Комп`ютерна томографія призначається за умови, якщо підшлункова залоза при ультразвуковому дослідженні не візуалізується. Нечітке зображення підшлункової залози на томограмі підтверджує діагноз гострого панкреатиту i свідчить про поганий прогноз.

Невідкладна допомога i лікування

1. Лікування гострого панкреатиту проводиться в хірургічному стаціонарі. На догоспітальному етапі парентерально вводять анальгін 50 %— 4— 6 мл, еуфіліну гідрохлорид 2,4 %— 10 мл.

2. Для зняття больового синдрому призначають спазмолітики: атропіну сульфат 0,1%— 1 мл 2 рази на день; папаверину гідрохлорид 2 % — 2 мл, но- шпу — 2— 4 мл. Анальгетики: анальгін 50 %— 2 мл, баралгін — 5 мл в/м, нітрогліцерин — 0,005 під язик. Внутрішньовенно краплинно призначають літичну суміш (атропіну сульфат 0,1%— 1 мл, промедолу 2 % — 2 мл, димедролу 2,5 %— 2 мл i новокаїну 0,5 %-15 мл), новокаїнові 6локади або в/в введення новокаїну 0,25 % — 100-150 мл.

1. 3 метою гальмyвання секреторної функції підшлункової залози призначається голод на період больового синдрому (2 дні). Дозволяють пити кип'ячену охолоджену воду, дегазовану мінеральну воду. Місцево — холод. 3ондування шлунка для відсмоктування його вмісту i проведення місцевої гіпотермії.

2. Антиферментна терапія: трасилолу 5000 од./кг, контрикалу 2000 од./кг, пантрипіну до 300 од./добу. Препарати вводять повільно краплинно на фізіологічному розчині, розділивши добову дозу на 2 рази.

Для підсилення антиферментної дії призначають: пентоксил — 0,2 г, метилурацил — 0,5 г 3 рази на день, амінокапронову кислоту 4 % — 100 мл в/в краплинно.

Доцільним є призначення антацидних засобів (альмагель — 1 дозова ложка 3— 4 рази, циметидин — 0,2 r, гастроцепін — 0,025 г 3 рази на день.

3. Для зменшення запальної реакції i пригнічення мікробної агресії призначають анти6іотики в загальноприйнятих дозах, антигістамінні препарати (димедрол 2,5 %— 2 мл в/в), нестероїдні протизапальні засоби (вольтарен — 2 мл в/м).

6. Для зменшення панкреатичної токсемії призначають форсований діурез (в/в краплинно 500 мл розчину Рінгера + 500 мл лактосолю) . В кінці в/в діуретики - 40 -120 мг фуросеміду,

6. З метою корекції водного й електолітного обмінів в/в вводять розчини гемодезу - 500 мл, калію хпориду 0,5 % - 500 мл, глюконат кальцію 1 % - 200 мл.

7. Для компенсації втрат білка в/в краплинно вводять білкові препарати (плазму, аль6умін, протеїн).

8. Інтенсивна терапія:

а) при шоці - протишокова терапія;

6) при анемії - гемотрансфузії;

в) при нирковій недостатності - гемо- або перитонеальний діаліз.

6. Хірургічне втручання.

При лікуванні хворих на гострий панкреатит треба враховувати таке:

1. якщо це можливо, хірургічного втручання в гостру фазу треба уникати;

2. абдомінальне ультразвукове дослідження доцільно повторити, особливо якщо при першому дослідженні не було можливості оглянути біліарну систему або можливі ускладнення.

Диференціювати гострий панкреатит:

1. 3 перфоративною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки;

2. 3 гострим холециститом;

3. 3 нирковою колікою;

4. 3 гострою кишковою непрохідністю;

5. 3 гострим апендицитом;

6. 3 гострим гастритом;

7. 3 харчовою інтоксикацією.