Бронхообструктивний синдром

Бронхообструктивний синдром (БОС) - патологічний стан, який характеризується порушенням бронхіальної прохідності в результаті функціональної або органічної патології. БОС зазвичай проявляється нападоподібним кашлем, задишкою i нападами ядухи.

Основними причинами БОС є:

а) бронхоспазм - звуження просвіту бронхів за рахунок підвищення тонусу гладких м'язів їх стінок; за походженням бронхоспазм може бути рефлекторним, алергічним i медикаментозним;

б) запальний набряк (клітинна інфільтрація) слизової бронхів інфекційного, алергічного або гемодинамічного (застій крові в малому колі кровообігу) походження;

в) порушення мукоциркуляційного транспорту (МЦТ), яке призводить до накопичення в просвіті бронхів в'язкого секрету.

БОС найбільш часто зустрічається при бронхіальній астмі (БА), хронічному бронхіті, емфіземі легень i пневмоніях.

Клінічні прояви. Бронхообструкція поділяється за перебігом на:

а) гостру;

6) рецидивнy;

в) хронічну.

3а розповсюдженням на:

а) локальну;

б) дифузну.

3а клініко-функціональною характеристикою розрізняють:

а) бронхітичний тип обструкції;

б) емфізематозно-склеротичний тип.

Бронхітичний тип характеризується кашлем, задишкою, ціанозом. До цього типу обструкції відносять потовщення слизової та підслизової оболонок бронхів, яке виникло внаслідок гіперплазїі епітелію та запального набряку, закупорювання бронха в'язким секретом або стороннім тілом, бронхоспазму. Бронхітичний тип обструкції призводить до обструктивної емфіземи або ателектазу легень.

Емфізематозно-склеротичний тип проявляється задишкою i незначним ціанозом i виникає в результаті дискінезії трахеї i бронхіального дерева або експіраторного колапсу дрібних бронхів.

4. 3а проявами стенозу бронхів виділяють: І, ІІ, ІІІ ступені.

При першому ступені звуження бронхів виникає гіповентиляція легень, яка дуже рідко діагностується. Під час перкусії перкуторний звук не змінюється або вкорочений. При аускультації вислуховується ослаблене везикулярне дихання. На рентгенограмі виявляють зменшену прозорість легеневих полів, обмежену рухомість купола діафрагми. Гіповентиляція небезпечна тим, що може ускладнитись розвитком пневмонії 3 наступним абсцедуванням, формyванням фіброзу 3 бронкоектазами або ателектазу легень.

Другий ступінь характеризується розвитком обструктивної емфіземи. У хворих спостерігається задишка, ціаноз. Під час аускультації вислуховується ослаблене везикулярне дихання, при перкусії – тимпаніт.

Рентгенографія органів грудної клітки дозволяє визначити підвищену прозорість легеневих полів, збіднення судинного малюнка.

Третій ступінь звуження бронхів характеризується розвитком ателектазу i проявляється кашлем, задухою. Виникають різні види ателектазів (компресійний, обтураційний).

Над ателектазом визначається тупий перкуторний звук, при аускультації - ослаблене везикулярне дихання, На рентгенограмі виявляється тінь із чіткими краями.

У результаті ателектазу усієї легені або ускладнення його пневмонією, гнійним процесом виникає невідкладний стан.

Хворі на бронхообструктивний синдром скаржаться на непродуктивний кашель, напади задухи, задишку. Паціенти займають вимушене положення тіла. Дихання стає шумним, на відстані вислуховуються свистячі хрипи, визначається загальний «теплий» ціаноз. Підвищується тиск у системі легеневої та бронхіальної артерій. 3агалом в більшості випадків наявна симптоматика бронхіальної астми чи обструктивного бронхіту.

Лабораторні та інструментальні дані. При загостреннях запального процесу виникають лейкоцитоз та збільшення ШОЕ. Дуже цінними методами діагностики броинхообструктивного синдрому є дослідження бронхоальвеолярних змивів, рентгенографія органів грудної клітки, бронхоскопія, спірометрія, пневмотахометрія, пікфлоуметрія, вивчення функції зовнішнього дихання в системі «об'єм-потік».

Невідкладна допомога i лікунання

Лікування спрямоване на усунення причин, які зумовили розвиток ателектазу. До загальних методів терапії обструктивного синдрому належать:

1. Антибактеріальна терапія (антибіотики i сульфаніламіди).

2. Усунення гіпоксії i пов'язаного з нею ацидозу.

3. Відновлення прохідності дихальнин шляхів.

4. Корекція порушень серцевої діяльності.

5. Вплив на причинний фактор. При цьому виділяють два принципових варіанти:

- у випадках, коли можливості лікування обмежені: наприклад, при атопічній БА - припинення дії алергену або гіпосенсибілізація;

- у ситуаціях, коли можливості лікування реальні: наприклад, видалення механічної обтурації 6ронхів (пухлина, стороннє тіло та ін.), видалення застійних явищ в легенях на фоні серцевої недостатності або проведення антибактеріальної терапії хронічного обструктивного бронхіту (ХОБ);

б) дія на патогенез БОС є основою лікування хворих із БОС, спрямованого на механізм розвитку патології, що дозволяє значно покращити бронхіальну прохідність.

6. У випадку розвитку туберкульозу бронхів використовують стрептолтіцин, фтивазид та інші протитуберкульозні препарати. Невідкладні стани при бронхообструктивному синдромі здебільшого виникають під час загострення хронічного бронхіту. При цьому призначають антибіотики i сульфаніламідні препарати, відхаркувальні засоби. 3астосовують інгаляції теплого 2% розчину натрію гідрокарбонату 3 настоєм трав, які мають відхаркувальний ефект, а також відповідні патентовані препарати (амброксол, ацетилцистеїн та ін.). Кортикостероїдні препарати (преднізолон, гідрокортизон, тріамцинолон, дексаметазон) дають можливість зменшити запальне набухання слизової оболонки, секрецію слизу, розширити бронхи. Для усунення бронхоспазму призначають ксантинові похідні (еуфілін), гемосорбцію. Досить ефективним є введення гепарину підшкірно або внутрішньовенно по 2500 - 5000 ОД, 2 рази на день. Інколи 3 переліченими препаратами рекомендують поєднувати гангліоблокатори (бензогексоній, арфонад, темехін). При газовому ацидозі внутрішньовенно вводять 200 мл 1 % розчину натрію гідрокарбонату. 3астосовують оксигенотерапію (40 % суміш кисню i азоту або гелію), сечогінні засоби (діакарб, фуросемід, урегіт). 3 метою корекції обмінних процесів використовують кокарбоксилазу, унітіол, метилурацил, тіотриазолін, рибоксин, предуктал. Інколи для знятгя псиноемоційної напруги призначають седуксен, оксибутират натрію.

1. Лікувальна бронхоскопія дає можливість «відмити» та видалити харкотиння, встановити етіологію бронхообструкції, провести біопсію,

вилучити стороннє тіло i проводиться тоді, коли використана комплексна терапія не дала позитивного ефекту. 3 цією метою використовують теплий ізотонічний розчин натрію хлориду разом із хімопсином, хімотрипсином або трипсином. Доцільно після проведення лаважу ендобронхіально вводити половину добової дози антибіотиків та еуфіліну. При наявності доброякісних пухлин дуже великих розмірів, які стискають бронх, рекомендують хірургічне лікування.