Ультрафільтрація крові

Штучна ультрафільтрація крові — видалення 3 крові води, електролітів i речовин 3 малою молекулярною масою шляхом конвективного транспорту через напівпроникну мембрану за рахунок rpaдiєнma гідростатичного тucкy по обидва ії боки. Ультрафільтрація крові, поряд з гемодіалізом i гемосорбцією, є методом екстракорпоральної детоксикації організму.

Ультрафільтрація крові застосовується при різній патології: Для лікування набряку мозку різної етіології, при опіках, печінковій недостатності, при шоці, отруєннях та ін.

Одночасне проведення ультрафільтрації крові i гемодіалізу називається гемодіафільтрацією.

Для проведення ультрафільтрації крові найчастіше використовують одноразові діалізатори, апарат «штучна нирка» або спеціальні гемоконцентрати, які відрізняються величиною поверхні мембрани i більшою їі проникністю. Розрізняють пористі, непористі, номодулярні, губчасті й асиметричні мембрани, які пропускають сполуки з молекулярною масою в межах від 6000 до 20 000. Практично фільтрації піддаються такі речовини, як вода, сечовина, сечова кислота, креатин, вільні електроліти, деякі отрути, тоді як формені елементи i білки крові затримуються. Отриманий ультрафільтрат може бути регенерованим, викорис^таним при заміні втрати рідини.

Перитонеальний діалі3

Перитонеальний діаліз є простим і ефективним способом детоксикації організму. Його використовують при відсутності термінової корекції гуморальних порушень, а також при наявності протипоказань до застосування гемодіалізу чи плазмаферезу.

Є два методи проведеннн перитонеального діалізу: безперервний i переривчастий. При безперервному, проточному перитонеальному діалізі дренажні трубки 3 великою кількістю отворів вводять через розрізи або проколи у бокових відqілах черевної порожнини i у порожнині таза. дренажні трубки фіксують у шкірі шовковими лігатурами.дві верхні трубки за допомогою трійника приєднують до посудини для забору відтікаючої 3 черевної порожнини діалізуючої рідини. Попередньо в посудину заливають який-небудь дезінфікуючий розчин (фурацилін, діоксидин та ін.).

Безперервний діаліз проводять через систему трубок зі швидкістю 1— 2 л/год протягом 8-12 год. При цьому діалізуючий розчин через один катетер

попадає в черевнy порожнину, а через другий, зазвичай на протилежному боці, виводиться.

Переривчастий (фракційний) перитохеальний діаліз грунтується на періодичному заповненні черевної порожнини за допомогою однієї трубки 1,5 - 2 л діалізуючого розчину. Через 45 -120 хв діалізуючий розчин замінюють. Цю процедуру повторюють протягом 12 - 36 год. До складу діалізуючого розчину включають декстранові препарати, гідрокортизон, білки, електроліт, гепарин, що дозволяє суттєво збільшити ефективність діалізу. В цьому випадку молекули токсичних речовин будуть додатково сорбуватися білком або мікромолекулами, поки не відбудеться їх повне насичення.

Температура розчину, що вводиться, повинна бути в межах 37 - 38 °С.

Найбільш розповсюджений склад діалізуючого розчину такий: натрію хлорид - 6 г, кальцію хлорид - 0,25 г, магнію хлориду - 0,17 г, натрію гідрокарбонату - 3 г, калію хлориду - 0,3 г, глюкози - 3 г, дистильованої води - до 1 л.

Перитонеальний діаліз протипоказаний при обмеженому перитоніті, а також при наявності інфекційного вогнища в черевній порожнині або органах таза, при порушенні цілісності кишечника.