Плазмосорбція

Плазмосорбція — метод виділення токсичних речовин 3 ллазми крові, який здійснюється після попереднього розділення крові на клітинні елементи i piдкy частину — плазму.

Використовують фракцинатори крові 3 підключенням до них сорбентів. Підготовка, варіанти судинного доступу, гепаринізація, режими перфузії, показання i протипоказання аналогічні, як i при гемосорбції.

Кров 3 катетеризованої вени спочатку надходить в ротор, де розділяється на плазму i формені елементи. Останні повертаються хворому, а плазма надходить на колонку 3 сорбентом, де в процесі плазмоперфузії звільняється від ряду токсичних речовин i потім повертається в судинне русло хворого.

3астосування плазмосорбції 3 використанням фракціонатора крові дозволяє за 1,5 — 2 год перфузувати через активоване вугілля до 3— 4,5 л плазми.

Ентеросорбція

Ентеросорбція призначається хворим при наявності протипоказань до застосування екстракорпоральної детоксикації (при порушенні загортальної функції крові). Питання про застосування ентеросор6ції вирішується в кожному випадку індивідуально i залежить від переносимості хворим сорбенту й очікцваного клінічного ефекту.

Як ентеросорбенти широко використовуються сор6енти марок АР-2, АР-3, ПМС, а також гельсорбенти.

Призначаються ентеросорбенти в дозі 30-60 г на до6у, в подальшому, якщо хворий добре переносить, дозу збільшують до 100 г на добу.

При лікуванні методом ентеросорбції необхідно слідкувати за функцією травного каналу. При запорах потрібно своєчасно призначати проносні засоби. При парезах кишечника ентеросорбція протипоказана.

Гемодіаліз

Гемодіаліз — метод екстракорпорального очищення крові за допомогою фільтрації через наnівпроникну мембрану продуктів азотного обміну, токсичних речовин, а також рідини при набряках електролітів.

Використовуеться гемодіаліз при гострій нирковій недостатності, при травматичнолry шоці, в ранньому періоді отруєння нирково- i гематотоксичними речовинами, які призводять до нирково-печінкової недостатності.

Принцип роботи апарата «штучна нирка» базується на контакті крові хворого через напівпроникну мембрану з діалізуючим розчином, який надходить за допомогою помпи в гемодіалізатор, який складається з різних гемодіалізуючих мембран. Часто як мембрани використовують целофанову плівку. 3авдяки різниці в концентраціях речовин, які містяться в гемодіалізуючому розчині i крові хворого, відбувається перехід сечовини, креатину, електролітів, ендотоксинів, отрут 3 крові, яка подається в гемодіалізуючий розчин. При цьому також виводиться 3 організмом значна кількість ліпідів і води.

Для запобігання тромбоутворенню у магістральні апарати вводиться гепарин i3 розрахунку 150 —200 Од/кг маси тіла хворого.

Під час гемодіалізу регулярно контролюють концентрацію в плазмі крові сечовини, електролітів, час згортання крові.

Плазмаферез

Плазмаферез — розділення крові' на формені елементи i плазму 3 поверненням формених елементів у кров'яне русло i виділенням плазми. Використовується плазмаферез як метад _детоксикації при лікуванні гнійно- септичних i автоімунних захворювань.

У хворих із гнійно-септичними захворюваннями 3 явищами ниркової недостатності після плазмаферезу зменшується рівень азотемії, при печінковій недостатності із крові 3 плазмою вилучається білірубін, жовчні кислоти, ліпіди, що зменшує холемічну інтоксикацію, знижує інтенсивність жовтяниці.

При операції плазмаферезу одночасно із судинного русла забирається до 1— 2 л плазми 3 розчиненими в ній токсинами.

Після закінчення плазмаферезу проводиться плазмозамінювальна терапія (використовують 5-10% розчини альбуміну, нативну плазму або суху плазму, поліглюкін, желатинові та сольові розчини), об'єм якої залежить від об'єму ексудованої плазми, тяжкості стану хворого, величини АТ, частоти пульсу, стану дихання.