Електрокардіостимуляція

Тимчасову ЕКС використовують, головним чином, у випадках раптового погіршення стану хворого (виражена брадикардія, повна атріовентрикулярна блокада, брадикардія при отруєнні лікарськими препаратами, гіперкаліємія та операції на серці). Суть цього методу в тому, що серцю «нав'язують» штучний ритм. Існує декілька способів проведення ЕКС: черезшкірна, ендокардіальна та черезстравохідна електрокардіостимуляція.

черезшкірна електрокардіостимуляція не потребує спеціальної підготовки персоналу, легко здійснюється як в стаціонарі, так i на догоспітальному етапі, дозволяє виграти час для підготовки ендокардіальної ЕКС.

Методика. 3голюють волосся у місцях накладання електродів, обробляють спиртом i втирають невелику кількість спеціальної пасти. Позитивний електрод накладають в точці V₂_₄, негативний - в точці V₅_₆. Відстань між електродами - 6- 8 см. 3они накладання електродів не повинні з'єднуватись контактною пастою, щоб не відбулось короткого замикання. Електроди фіксуються до шкіри смужками пластиру. Напруга струму - 25 -150 В, тривалість імпульсу 2- 3 мс, частота імпульсів -76 - 80 за 1 хв.

Ендокардіальна електрокардіостимуляція вважається най6ільш ефективною. Через підключичну, внутрішню яремну, ліктьову або стегнову вени вводять в праве передсердя чи правий шлуночок електрод.

Черезстравохідна електрокардіостимуляція використовується рідко, оскільки ефективність її у хворих, які перебувають у тяжкому стані, недостатня.

ВНУТРІШНЬОСЕРЦЕВЕ ВВЕДЕННЯ ЛІКІВ

Внутрішньосерцеве введення ліків (ВВЛ) проводиться 3 метою введення в порожнину серця (частіше в порожнину правого шлуночка) 0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну та 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну. При цьому проводиться негайно постін'єкційний непрямий масаж серця, який сприяє переводу медикаментів із порожнини шлуночка в коронарні судини для розподілу в міокарді. Показання: зупинка кровообігу при фібриляції шлуночків i асистолії.

Методика. Пункція серця проводиться за допомогою шприца о6'ємом 20 мл і стерильної пункційної голки довжиною 10 см після закінчення пасивного видиху паціента (щоб не пошкодити легеню). Перед пункцією шкіру в місці ін'єкції обробляють спиртом або спиртовим розчином йоду. Голку вводять в ІІІ - ІV міжребер'я на 1 см назовні від лівого краю груднини по верхньому краю ребра. Ввівши голку на глибину 5- 6 см, відтягують поршень на себе. Якщо при цьому у шприці не з'явилась кров, продовжують вводити, постійно відтягуючи поршень шприца на себе. Поява крові у шприці свідчить про попадання голки у порожнину серця.(рис. З9)

Після введення медикаментів за рухами голки можна зробити висновок про стан міокарда:відсутність рухів характерна для асистолії,повільні та слабкі коливання –для гіпосистолії,слабкі швидкі коливання- для фібриляції шлуночків,сильні ритмічні коливання свідчать про відновлення ефективних серцевих скорочень.

Е ндотрахеальне bbeдeння ліків

Ефективність ендотрахеального введення ліків не поступається внутрішньосерцевому їх введенню i водночас воно позбавлене таких небезпечних ускладнень, як гемоперикардит, пневмоторакс, пошкодження магістральних судин.

Методика.Показання такі самі, як при проведенні серцевої пункції. Проводять прокол тонкою голкою між щитоподібним і перстнеподібним хрящами та вводять ліки.(рис.40) Лікарські середники вводять ендотрахеально після попереднього розчинення в 10 мл фізіологічного розчину в дозі,яка у 2 рази перевищує дозу для довільного введення. Якщо була проведена інкубація трахеї то ліки вводять через ендотрахеальну трубку

ГІПЕРБАРИЧНА ОКСИГЕНАЦІЯ

Гіпербарична оксигенація (ГБО) застосовується для лікування невідкладних станів не тільки в умовах стаціонару, а й у спеціалізованих реанімобілях. Це дозволяє ширше використовувати ії при невідкладних станах.

Основні показання до ГБО в цих випадках: отруєння СО, ціанідами, чотирихлористим вуглецем, метгемоглобіноутворювачами; декомпресійна хвороба; анаеробна інфекція; недостатність кровопостачання кінцівок, опікова хвороба, відмороження, утоплення, електротравма, контузія спинного мозку, набряк мозку, мозкова кома.

ГБО 3 успіхом застосовуеться при перитоніті, сепсисі, печінковій недостатності. Для проведення ГБО, як правило, використовують одномісні лікувальні барокамери. Якщо є можливість транспортувати хворих, доцільно використовувати комплекс багатомісних лікувальних камер, в яких разом i3 хворими може перебувати медичний персонал, що полегшує спостереження та інтенсивну терапію i дає можливість виконувати хірургічні втручання.

Проведення ГБО в одномісній барокамері протипоказано пацієнтам i3 нестабільною гемодинамікою, з порушенням прохідності дихальних шляхів i дихання центрального походження.

Основним завданням ГБО є боротьба 3 гіпоксією (загальною i регіональною окремих тканин i органів). Метод ГБО оснований на тому, що при підвищенні тиску вдихуваного кисню збільшується частка кисню, який розчинний в плазмі крові, i при 3-3,5 атм вона досягає 6,5 о6/%, тобто кількості, сумісної 3 потребами тканин у кисні. Це є активний метод усунення гіпоксії. Доведено також, що позитивні ефекти ГБО обумовлені i впливом гіпербаричного кисню на різні рівні — від ендокринного до субклітинного — системи адаптування організму.

Досить широко ГБО застосовують у токсикології: при отруєнні СО; проявляє значний антитоксичний вплив на організм при отруєнні метгемогло6інутворювачами, покращує результати лікування хворих, тканини яких піддаються дії фосфороорганічних інсектицидів, ціанідів та інших токсичних агентів. Термін сеансу при тиску 2,5 атм не перевищує 60 хв. Вже після 1-го сеансу настає поліпшення стану хворого: повертається свідомість, зменшується загальмованість, значно знижується вміст токсичних речовин.

МЕТОДИ ДЕЗІНТОКСИКАЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ