Гіпохлоремічна кома

Гіпохлоремічна кома — гострий патологічний стан, вкий розвивається внаслідок втрати води й електролітів і nроявляється віусутністю свідомості, зневоднюванням, гіпотермією, судомами.

Гіпохлоремічній комі можуть передувати гепатит, панкреатит, стеноз воротаря, гастроентерит, харчова токсикоінфекція, надмірне вживання діуретпків. Захворювання розвивається поступово. На фоні блювання чи проносу, посиленого діурезу з'являється наростаюча слабість, спрага, судоми в литкових м'язах. Розлади свідомості наростають. На фоні тетанічних судом розвивається втрата свідомості i розвивається кома.

Клінічні прояви. Відсутність свідомості, різке виснаження i зневоднення. 3атострені риси обличчя, запалі очні яблука i щоки. Тонус очних яблук знижений. Шкірна складка на животі не розправляється. Слизові сухі. 3іниці широкі, на світло реагують в'яло. Гіпотермія. Дихання поверхневе. Пульс частий, можлива ембріокардія. Артеріальний тиск знижений. М'язи живота напружені. Сухожильні рефлекси знижені. Судоми від дрібних посмикувань мязів обличчя до загальних тетанічних.

Лабораторні та інструментальні дані. Гіпохлоремія, гіпокальціемія, азотемія, поліглобулінемія.

Невідкладна допомога i лікування

1. 3амісна терапія: натрію хлорид 10 % — 20 — 40 мл в/в повільно; натрію хлорид 0,9 % — 1— 2 л в/в краплинно; калію хлорид 4% — 50 мл в/в краплинно ~ 1 л 0,9 % натрію хлориду; кальцію хлорид 10 % — 10 мл в/в.

2. Лікування захворювання, яке призвело до гіпохлоремічної коми.

Менінгеальна кома

Менінгеальна кома — розвивається в хворих на менінгіт i проявляється відсутністю свідомості, менінгеальним синдромом, інфекційно-запальним синдромом i синдромом запальних змін цереброспінальноі piдuнu.

Кома може розвинутися при гострому епідемічному цереброспінальному менінгіті, при вторинному гнійному менінгіті, гострому серозному (тиф, грип, пневпіонія) i туберкульозному менінгіті.

Клінічні прояви. 3ахворювання починається гостро. 3'являється сильний озноб. Підвищується температура тіла до 39 — 40 °С. Різкий, наростаючий головний біль, який супроводжується блюванням. На другу добу після початку захворювання з'являються менінгеальні силштоми. У хворого зникає свідомість, розвивається кома.

Положення хворого в ліжку вимушене, з закинутою назад головою, ноги приведені до живота, живіт втягнутий. Свідомість відсутня. На шкірі геморагії. Виражена ригідність м'язів потилиці, позитивний симптом Керніга, Брудзинського. Нерідко спостерігаються птоз, косоокість, ністагм. Обличчя гіперемоване, рідше бліде (при туберкульозному менінгіті), гіперемія кон'юктив, герпес на губах, крилах носа, вушних раковинах. Температура тіла продовжує залишатися високою. Дихання Чейна—Стокса. Пульс рідкий, повільний. АТ підвищений. Пригнічення сухожильних рефлексів, зниження реакції зіниць на світло, судомні посмикування м'язів обличчя i верхніх кінцівок, нетримання сечі i калу, можлива затримка сечі при повному сечовому міхурі.

Лабораторні дані. В крові лейкоцитоз, тиск спинномозкової рідини підвищений. При серозних менінгітах він опалесціювальний, при гнійних — мутний, жовтувато-зелений. Плеоцитоз від сотень до тисяч клітин у 1 ммз, при гнійному — за рахунок нейтрофілів. При серозному менінгіті — лімфоцити, білок — 1 г/л i більше; цукор — менше 2 ммоль/л; хлориди — менше 100 ммоль/л. При туберкульозному менінгіті спинномозкова рідина прозора, кількість білка в ній 1— 2 ммоль/л, цироз збільшений (50 — 200 клітин в ммз). При відстоюванні виникає плівка, багато фібрину, виявляються туберкульозні палички,

Невідкладна допомога i лікування

1. Лікування ггроводиться з врахуванням етіології (при туберкульозному менінгіті застосовуютъ протитуберкульозні преиарати).

2. Призначають:

для зняття внутрішньочерепної гіnертензії i набряку мозку:

• фуросемід 1 % у дозі 1— 2 мл/кг маси тіла хворого в/в;

• преднізолон — 2— 5 мг/кг маси тіла хворого в/в;

• еуфілін 2,4 % — 10 мл в/в;

при інтоксикації:

• реополіглюкін — 400,0 в/в краплинно;

• глюкозу 5 % — 400,0 в/в краплинно;

• натрію хлорид 0,9 % — 400 — 600 мл в/в краплинно;

• альбумін 5 % — 200,0 в/в краплинно.

Препарати вводять посліловно, під контролем артеріального тиску і діурезу:

для зняття судом:

• сибазон 0,5 % — 2— 4 мг в/в;

• натрію оксибутират — 20 % — 20 мл в/в вводити лише після інтубації трахеї у спеціалізованому відділенні;

при гіпертерміі:

• анальгін 50 %— 2-4 мл в/в;

антибактеріальну терапію:

• левоміцетину сукцинат натрію - 25 - 50 мг/кг маси тіла хворого (максимально до 100 мл/кг) 4 рази на добу в/в;

оксигенотерапію:

• подача зволоженого кисню через носові катетери.