VI.Фізичні вправи при захворюваннях у дітей та підлітків

Лікувальна фізкультура (ЛФК) у дітей вивчає особливості впливу засобів фізичного виховання на організм хворої дитини, темпи його зростання і розвитку при патологічних станах, процеси саногенезу, патогенетичні механізми, а також розробляє методики ЛФК при різних дефектах розвитку, захворюваннях і травмах у дітей. Як оригінальний спосіб лікування і реабілітації хворої дитини, дитяча ЛФК відрізняється від інших видів лікування (фармакотерапії, дієтотерапії, фізіотерапії і ін.) не тільки фізіологічним характером вживаних засобів, пов'язаних з природними рухами дитини і природними зовнішніми діями, але і широким використовуванням в практичній роботі методів лікувальної педагогіки і психології. В практичній діяльності педіатр, фахівець з дитячій ЛФК, методист і інструктор мають справу з найскладнішою людською особою — що розвивається в конкретних умовах соціального і біологічного середовища.

Самі засоби фізичної культури, вживані по відношенню до хворої дитини, є чинниками не тільки терапевтичної, але і виховної дії, що нерідко буває значно ширше і різноманітніше тих або інших конкретних лікувальних завдань.

Практичне вживання засобів ЛФК в педіатрії вимагає знань: а) особливостей їх використовування в різних вікових групах; б) характеру патологічного процесу у хворої дитини; його стадії, особливостей; в) індивідуальних і вікових особливостей перебігу хвороби або травми; г) психологічних особливостей дитини.

Найважливішим розділом теорії дитячої ЛФК є вивчення клініко-фізіологічних обґрунтовувань впливу ФВ на організм хворої дитини, або механізму їх лікувальної дії. На основі цих теоретичних уявлень фізреабілітолог може вирішити питання що до призначення засобів ЛФК, сформулювати мету і завдання такого призначення.

VII. Фізичні вправи у дітей хворих на дцп

В процесі ЛФК з дітьми хворими на ДЦП вміти вирішувати наступні завдання:

— зниження гіпертонуса м'язів і м'язів згиначів, зміцнення ослаблених м'язів;

— поліпшення рухливості в суглобах;

— поліпшення координації рухів і рівноваги;

— стабілізація правильного положення тіла, закріплення навику самостійного руху;

— розширення загальної рухової активності дитини, тренування вікових рухових навиків;

— навчання спільно з вихователями і батьками самообслуговуванню, засвоєнню основних видів побутової діяльності з урахуванням розумового розвитку дитини.

Для вирішення поставлених завдань засвоїти наступні групи вправ:

• вправи на розслаблення, ритмічне пасивне зрушення кінцівок, махові рухи, динамічні вправи;

• пасивно-активні і активні вправи з полегшених початкових положень (сидячи, лежачи), вправи на м'ячі великого діаметра;

- вправи з предметами під музику, перемикання на нові умови діяльності, розвиток виразності рухів; вправи в різних видах ходи: високо, низько, «слизько», «жорстко», з підштовхуванням; вправи для голови сидячи, стоячи;

• ухвалення правильної постави у опори із зоровим контролем;

• вправи в різних початкових положеннях перед дзеркалом;

— вправи для розвитку і тренування основних вікових рухових навичок: повзання, лазіння (по лавці), біг, стрибки (спочатку на міні-батуті), метання; вправи в русі зі зміною початкового положення;

— ігрові вправи.