Витоки, причини та функції конфліктів

Спостереження показують, що 80% конфліктів виникає незалежно від бажання їхніх учасників. Відбувається це через особливості нашої психіки, тому що більшість людей або про конфлікти не знає, або не надає значення конфліктогенам.

Основну роль у виникненні конфліктів відіграють так звані конфліктогени. Це слово означає «те, що сприяє конфліктові».

Конфліктогенами називають слова, дії (бездіяльність), що можуть призвести до конфліктів або конфліктної ситуації.

Люди більшою мірою чутливіші до слів інших, ніж до того, що говорять самі. На конфліктоген, спрямований на нашу адресу, ми прагнемо відповісти сильнішим конфліктогеном, думаючи, що зробили собі добро, а насправді це породжує зло.

Конфлікт має загострене, іноді до крайньої межі, протиріччя, яке психологічно і є витоком конфлікту.

Таким чином, витоки конфліктів – це протиріччя, а вони виникають там де є неузгодженість:

• у знаннях, вміннях, здібностях, особистісних якостях;

• функціях керування;

• емоційних, психічних станах;

• технологічних, економічних процесах;

• цілях, засобах, методах діяльності;

• мотивах, потребах, ціннісних орієнтаціях;

• поглядах, судженнях;

• розумінні, інтерпретації інформації;

• очікуваннях, позиціях;

• оцінках та самооцінках.

Витоки конфліктів тісно пов’язані з передумовами виникнення конфліктів або зовнішніми та внутрішніми умовами їх розвитку.

Будь-який колектив складається з людей, які різняться за віком, освітою, стажем роботи, професійним та життєвим досвідом, цілями та завданнями, які вони перед собою ставлять, а також за засобами та способами досягнення цілей, функціями та обов’язками, ролями та статусами, особистісними особливостями, цінностями, установками, поглядами на проблеми, які виникають в процесі роботи. Внаслідок перерахованих відмінностей у колективах з’являється можливість виникнення конфліктних ситуацій та конфліктів.

Які ж першопричини конфлікту? Із психології конфліктів видано немало праць вітчизняних соціологів, психологів, які вважають, що підґрунтям будь-якого конфлікту є конкретна ситуація, що включає або протилежні позиції сторін, або протилежні цілі чи засоби їх досягнення, або розбіжність бажань та інтересів опонентів.

Конфлікт виникає тільки за певних умов, одночасно зовнішніх та внутрішніх.

• Зовнішні умови виникнення конфлікту в основному зводяться до того, щоб задовольнити будь-які глибокі та активні мотиви та відношення особистості або становиться неможливим або ставиться під загрозу. Зовнішні умови конфлікту у житті будь-якої людини у суспільстві виникають з неминучою необхідністю. По-перше, через об’єктивні перешкоди для задоволення мотивів та відношення особистості. По-друге, реалізація одних мотивів з неминучістю породжує нові, ще не задоволенні. Ця безперервна поява невдоволених мотивів – необхідна умова розвитку особистості та суспільства в цілому.

Одна із важливіших зовнішніх умов виникнення конфліктів заклечається у тому, що суспільне життя з необхідністю вимагає придушення та обмеження різноманітних мотивів, іноді дуже глибоких та активних, наприклад прагнення до збереження життя. Тому, хоча зміст та характер зовнішніх умов конфлікту різняться та залежать від загальноісторичних, соціальних та індивідуально-психологічних передумов, їх виникнення неминуче та необхідно.

Однак, всі перераховані зовнішні умови, які заважають задоволенню мотивів та відношення особистості, недостатньо для виникнення конфлікту. Навіть смертельна небезпека може не бути витоком конфлікту. Так само і голод, хвороба, інвалідність далеко не завжди призводять до конфлікту, він виникає тільки тоді, коли ці зовнішні умови породжуються певними внутрішніми умовами.

• Внутрішні умови відіграють основну роль та серед них перш за все особистісні умови виникнення розвитку конфліктів (конфліктність як відносно стійка особистісна властивість, деструктивні внутріособистісні конфлікти, акцентуація характеру, сформована негативна поведінка).

Більшість причини можна віднести до одного з трьох типів:

• прагнення до переваги може містити в собі наступні вияви: прямий вияв переваги (наказ, погроза, негативне оцінювання, критика, обвинувачення); поблажливе ставлення; категоричність; нав’язування своїх думок; порушення етики; спроби самоствердитися; насміх; глузування; обман або його спроба; перекладання відповідальності на інших;

• вияв агресивності може бути у вигляді наступних різновидів: природна агресивність; вікова агресивність у підлітків як спроба самоствердження й вираження протесту проти свого залежного й нерівноправного становища; ситуативна агресивність виникає як фрустрація при перешкодах у досягненні цілей – захисна реакція;

• вияв егоїзму – це стійке бажання домагатися чогось для себе за рахунок інших (за завищеного самооцінювання й егоцентризму).

Виділяються також типові причини конфліктів, що поділяються на:

• об’єктивні причини: зіткнення матеріальних і духовних інтересів; помилки керування; слабка розробленість правових та інших нормативних процедур вирішення міжособистісних суперечностей; недолік значущих для нормальної життєдіяльності людини матеріальних і духовних благ; сформований спосіб життя, що сприяє підвищенню агресії людини;

• суб’єктивні причини: нездатність зрозуміти іншу людину; незбалансована на рольова взаємодія; неврівноваженість характеру, егоїзм, прагнення до лідерства, прискіпливість, схильність до пліток і підбурення.

Люди рідко аналізують причини виникнення конфліктів. Ми зовсім не прагнемо до протистояння, усе відбувається ніби всупереч нашому бажанню. Особливості нашої психіки такі, що ми дуже болісно реагуємо на зауваження інших людей і навіть не замислюємося над тим, що негативна поведінка – це реакція іншої людини на підсвідомому рівні на який-небудь знак або неусвідомлювану з нашого боку погрозу людини. Так, чутливо реагуючи на образи на нашу адресу, ми можемо бути абсолютно нечутливими й байдужими до того, що робимо й говоримо самі. Ми можемо скривдити іншу людину і навіть не помітити цього. А потім дивуємося тому, що одержуємо у відповідь ще сильніше роздратуванню й образу. Так і виникають конфлікти.

Раніше вже йшлося про те, що конфлікти можуть бути не тільки шкідливі й небажані, а й корисні. Усе залежить від того, які функції конфлікту задіяні – позитивні (конструктивні) чи негативні (деструктивні).

Виділяють такі позитивні (конструктивні) функції конфлікту:

• регулятивно-розвиваюча – конфлікт збуджує до змін та розвитку, відкриваючи дорогу інноваціям, які можуть вдосконалити та стабілізувати внутрішній світ, відношення, систему; конфлікт розкриває і розв’язує суперечності (цілком або частково), сприяє суспільному розвиткові;

• інформаційно-об’єднуюча – у ході конфлікту люди краще пізнають себе та друг друга, конфлікт стимулює рефлексію та розуміння;

• згуртування та структурування – конфлікт сприяє структуруванню соціальних груп, створенню організацій, згуртуванню груп та колективів; зміцнює єдність групи, виявляє союзників і ворогів;

• стимулювання активності – конфлікт підвищує активність людей, знімає «синдром покори»;

• стимулювання особистісного зросту – конфлікт стимулює розвиток особистості, підвищення відчуття відповідальності, усвідомлення своєї вагомості, може сприяти самопізнанню та самореалізації;

• психотерапевтична та полегшуюча – конфлікт (за умови його відкритого та конструктивного врегулювання) знімає напруження, дискомфорт, дає їм вихід;

• діагностична та проясняющая – іноді корисно навіть спровокувати конфлікт, що прояснити обстановку та зрозуміти стан справ; у критичних умовах, виявляються непомітні до того достоїнства та недоліки людей, створюються умови для розвитку особистості та формування лідерів.

у відкритому суспільстві конфлікт виконує функції стабілізації й інтеграції взаємин, зниженню соціального напруження;

конфлікт багаторазово збільшує інтенсивність зв’язків і взаємин, стимулює соціальні процеси, додає динамічності, сприяє суспільному прогресові; люди чіткіше усвідомлюють як свої, так і чужі інтереси, розуміють та висвітлюють вузькі моменти і невирішені проблеми і суперечностей соціального розвитку;

конфлікт сприяє одержанню інформації про соціальне середовище і співвідношення силового потенціалу конкуруючих формувань;

внутрішні конфлікти підтримують баланс сил у групі, сприяють установленню неформальної ієрархії у групі й суспільстві, виявляють неформальних лідерів;

конфлікт виявляє позиції, інтереси й цілі учасників, сприяє уявленню збалансованого рішення проблем, впливає на взаємини в колективі, дає можливість оцінити індивідуально-психологічні особливості людей;

впливає на ефективність спільної діяльності; дає можливість послабити стан психічної напруженості як реакції на конфлікту ситуацію, джерело розвитку особистості й міжособистісних взаємин.

Негативні (деструктивні) функції конфлікту:

• становлення стереотипів та руйнівних форм самореалізації особистості шляхом маніпулятивного самоутвердження та досягнення бажаного ніби би в обхід;

• погіршення психологічного клімату в колективах та руйнування міжособистісних стосунків; негативно позначаються на ефективності індивідуальної і спільної діяльності, на соціально-психологічному кліматі в колективі;

• зниження привабливості праці і, як наслідок, зниження його виробництва;

• неадекватність, перш за все у сприйнятті проблеми та учасників конфлікту;

• виникнення неадекватного психологічного захисту;

• зниження співробітництва та зменшення можливості партнерства між сторонами у ході конфлікту та після нього;

• наростання конфронтації, що затягує людей у боротьбу та змушує їх прагнути більше до перемоги, ніж до вирішення проблеми та пошуку альтернативи;

• збільшення матеріальних та емоційних витрат на вирішення конфлікту. Наслідком конфлікту можуть бути великі матеріальні й моральні витрати.

конфлікт призводить до безладу й нестабільності;

не у змозі забезпечити лад;

боротьба може вестися насильницькими методами;

може виникнути загроза життю і здоров’ю людей, негативний вплив на психологічний стан учасників;

погіршує взаємини між учасниками.

Функції конфліктів

Позитивні
На особистість	На групу
Пізнання друг друга учасниками контакту (своїх інтересів та інтересів іншого) Послаблення психічної напруги Стимуляція активності людини Покращення якості діяльності Підвищення авторитету у випадку правильної поведінки Розвиток особистості (виконує діагностичну роль)	Усунення протиріч у функціонуванні групи Поштовх до зміни та розвитку системи (шлях до інновацій) Стимулювання соціальних процесів (розкриття невирішених проблем) Згуртування однодумців
Негативні
На особистість	На групу
Погіршення настрою Відчуття насилля Погіршення якості індивідуальної діяльності Закріплення соціальної пасивності особистості Загроза здоров’ю	Порушення міжособистісних стосунків Погіршення соціально-психологічного клімату Погіршення якості спільної діяльності (нерозуміння друг друга) Зниження згуртованості групи (дух конфронтації примушує боротися, а не вирішувати проблеми) Загроза життю та здоров’ю