
- •Передмова
- •Розділ 1. Логістика у ринковій економіці
- •1.1. Сутність, функції та завдання логістики
- •1.2. Логістика як фактор підвищення конкурентоспроможності фірми.
- •1.3. Етапи розвитку логістики
- •1.4. Універсальна концепція теорії логістики
- •1.5. Сучасна логістична концепція
- •1.6. Основні принципи та методи теорії логістики
- •1.7. Види логістики
- •1.8. Сутність мікрологістики
- •Короткі методичні рекомендації до вивчення теми
- •Матеріал, який мають засвоїти студенти
- •2. Етапи розвитку логістики.
- •4. Логістика як фактор підвищення конкурентоспроможності фірми.
- •Розділ 2. Класифікація форм логістичних утворень
- •2.2. Види логістичних ланцюгів розподілу
- •2.3. Основні інструменти управління логістикою
- •2.4. Співробітництво, конфлікти та конкуренція в логістичних каналах
- •3.2. Методологічне забезпечення ефективної взаємодії елементів логістики
- •3.2.1. Кібернетичний підхід
- •3.2.2. Теорія дослідження операцій
- •3.2.3. Теорія ефективності та управління елементами логістичних витрат
- •3.3. Інформаційне забезпечення ефективної взаємодії елементів логістики
- •4.1. Логістика технологічних процесів.
- •4.2. Поняття матеріального потоку, його параметри та характеристики.
- •4.1. Логістика технологічних процесів
- •4.2. Поняття матеріального потоку, його параметри та характеристики
- •4.3. Класифікація матеріальних потоків
- •4.4. Поняття про управління матеріальними потоками
- •5.2. Види логістичних систем
- •5.3. Порядок, підходи, принципи та фактори впливу на формування логістичних систем
- •6.2. Управління матеріально-технічним забезпеченням у логістичних системах
- •6.3. Управління запасами в логістичних системах
- •7.2. Завдання "Зробити або купити"
- •7.3. Вибір постачальника
- •7.4. Визначення економічного розміру замовлення
- •7.5. Система постачань "Точно у термін" в заготівельній логістиці
- •8.2. Управління каналами розподілу в логістиці
- •8.3. Розподільчі центри у логістичних ланцюгах
- •2. Управління каналами розподілу в логістиці.
- •9.2. "Штовхальний" і "тягнучий" підходи до управління матеріальними потоками у виробничій логістиці
- •9.3. Логістична концепція "mrp"
- •9.4. Мікрологістична система kanban
- •9.5. Мікрологістична концепція "Оптимізована виробнича технологія"
- •9.6. Мікрологістична концепція "Худе виробництво"
- •3. Мікрологістична система kanban.
- •4. Мікрологістична концепція "Оптимізована виробнича технологія".
- •5. Мікрологістична концепція "Худе виробництво".
- •10.2. Види логістичних посередників
- •10.3. Поняття про логістичний сервіс та логістичні послуги
- •10.4. Організація логістики посередництва в підсистемі логістичного сервісу
- •10.5. Case-технології у логістичному менеджменті
- •11.2. Класифікація складів
- •11.1. Класифікація складів
- •11.3. Складові логістичного процесу на складі
- •12.2. Види транспорту
- •12.3. Логістичні рішення у транспортуванні
- •12.3. Логістичні рішення у транспортуванні
- •12.4. Системи поставки вантажів
- •12.5. Транспортні витрати і тарифи
- •12.6. Сутність транспортних задач та методи їх вирішення
- •2. Транспортні витрати і тарифи.
- •13.1. Характеристика транспортно-експедиційних послуг
- •14.2. Сутність і завдання глобальної логістики
- •14.3. Роль глобалізації та регіоналізації у формуванні макрологістичних систем
- •15.2. Роль логістики в міжнародному постачанні та розподілі
- •15.3. Роль логістики в організації міжнародних перевезень
- •15.4. Інформаційне забезпечення міжнародної логістики
- •Тема 11
- •Тема 12
- •Тема 10
- •Тема 11
- •Тема 12
- •Тема 13
- •Тема 14
- •Тема 15
9.2. "Штовхальний" і "тягнучий" підходи до управління матеріальними потоками у виробничій логістиці
Застосування виробничої логістики починається з процесів постачання виробництва всіма необхідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, комплектуючими виробами.
Закордонними фахівцями розроблено і впроваджено у практику два принципово різних підходи: штовхальний і тягнучий.
Перший підхід – "штовхальна" система – є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються.
Матеріальний потік "виштовхується" кожному наступному адресату суворо за розпорядженням (командою), яке надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом. Однак у випадку збоїв виробництва, зміни попиту протягом місяця доводиться неодноразово змінювати виробничі графіки для всіх технологічних стадій одночасно, що часто зробити дуже важко. "Штовхальні" (виштовхувальні) системи знайшли застосування не тільки в сфері виробництва (виробничій логістиці), але й у сфері обігу як на стадії здійснення закупівель, так і на стадії реалізації готової продукції.
У процесі матеріально-технічного забезпечення "штовхальна" система є системою управління запасами впродовж усього логістичного ланцюга, у якому рішення про поповнення запасів у складській системі на всіх рівнях приймається централізовано. Під час реалізації готової продукції 44штовхальна" система проявляється як стратегія збуту, спрямована на випереджальне щодо попиту формування товарних запасів в оптових і роздрібних торгових підприємствах.
Недоліки "штовхальних" систем:
1) чим більше факторів щодо кожної з ланок логістичного ланцюжка має враховувати центр управління, тим складнішим, дорожчим і досконалішим має бути програмне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення;
2) у підприємства мають бути матеріальні запаси на всіх стадіях виробництва, для того щоб запобігти збоям і пристосуватися до змін попиту. Тому така система припускає створення внутрішніх статичних потоків між різними технологічними етапами, що часто призводить до заморожування матеріальних засобів, встановлення надлишкового устаткування і залучення додаткових робітників;
3) складність перебудови виробничої системи під час збоїв або збільшення попиту;
4) можливість застосування за умови масового розповсюдження обчислювальної техніки і сучасних інформаційних технологій.
Переваги "штовхальних" систем:
1) відсутність залежності роботи підприємства від своєчасності постачань;
2) спрощення контролю за організацією виробничого процесу, оскільки управління ними централізоване.
Найбільш відомими апробованими логістичними моделями систем цього типу є MRP І, MRP II та інші.
Другий підхід до організації логістичних процесів на виробництві називається "тягнучою" системою і є системою організації виробництва, у якій деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності.
При застосуванні цього підходу центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Основною функцією центру управління є постановка завдання перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.
Основними цілями "тягнучих" (витягуючих) систем є:
– запобігання поширенню зростаючих коливань попиту або обсягу продукції від наступного процесу до попереднього;
– зведення до мінімуму коливання параметрів запасів між технологічними операціями;
– максимальне спрощення управління запасами в процесі виробництва шляхом його децентралізації, підвищення рівня оперативного цехового управління.
Переваги "тягнучих" (витягуючих) систем:
1) не вимагають загальної комп'ютеризації виробництва;
2) не потребують створення значних запасів матеріальних ресурсів.
Недоліки "тягнучих" (витягуючих) систем:
1) передбачають високу дисципліну і дотримання всіх параметрів постачань;
2) вимагають підвищеної відповідальності персоналу всіх рівнів, особливо виконавців. Це пояснюється тим, що централізоване регулювання виробничих процесів обмежене.
До "тягнучих" логістичних систем належать системи KANBAN і ОВТ.