10.2. Механізми міжнародної передачі технологій

Основні форми захисту технологій:

1. Патент (patent) – свідоцтво, яке видається компетентним урядовим органом винахіднику і яке засвідчує його монопольне право на використання цього винаходу.

2. Ліцензія (license) – дозвіл, який видає власник технології (ліцензіар), яка захищена або не захищена патентом, зацікавленій стороні (ліцензіату) на використання цієї технології протягом певного часу і за певну плату.

3. Копірайт (copyright) – ексклюзивне право автора літературного, аудіо- або відеотвору на показ і використання своєї роботи.

4. Товарна марка (trademark) – символ певної організації, котрий використовується для індивідуалізації виробника товару і не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника.

Форми передачі технологій:

1. Патентні угоди (patent agreement) – міжнародна торгова угода, за якою власник патенту уступає свої права на використання винаходу покупцю патенту.

2. Ліцензійні угоди (licensing agreement) – міжнародна торгова угода, за якою власник винаходу або технічних знань надає іншій стороні дозвіл на використання в певних межах своїх прав на технологію.

3. “Ноу-хау” (know-how) – надання технічного досвіду і секретів виробництва, яке поєднує відомості технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечить певні переваги.

4. Інжиніринг (engineering) – надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу і використання куплених або орендованих машин і обладнання.

Торгівля ліцензіями:

Відбувається на основі ліцензійної угоди, яка встановлює вид ліцензії, характер і обсяг прав на використання технології, виробничу сферу та територіальні межі використання предмета ліцензії.

Види ліцензій:

1. Ліцензія патентна – документ, що підтверджує передачу права використання патенту без відповідного “ноу-хау”.

2. Ліцензія безпатентна - документ, який підтверджує право на використання “ноу-хау” без патентів на винахід.

3. Ліцензія невиключна – ліцензія, яка залишає ліцензіару право надавати ліцензії на дану технологію й іншим ліцензіатам на даній території.

4. Ліцензія виключна – ліцензія, яка передбачає монопольне право ліцензіата використовувати технологію на певній території, причому ліцензіар відмовляється від самостійного використання запатентованої технології і “ноу-хау” та їх продажу на даній території.

5. Ліцензія повна – ліцензія, яка надає ліцензіату виключне право на використання патентів або “ноу-хау” протягом терміну дії угоди; передбачається відмова ліцензіара від самостійного використання предмету ліцензії протягом цього терміну.

Ліцензійна угода переважно передбачає право вільного експорту ліцензійної продукції або його часткову чи повну заборону. Переважно включається також умова, згідно якої ліцензіар повинен надавати ліцензіату інформацію про вдосконалення технології, які відбуваються за час дії ліцензійної угоди.

Ліцензійні платежі (license fees) – винагорода ліцензіару, яку виплачує ліцензіат за використання предмету угоди.

Види ліцензійних платежів:

1. Роялті (royalty) – періодичні відрахування від доходу покупця протягом періоду дії угоди, які залежать від прибутку, що отримується від комерційного використання ліцензії. Переважно це фіксовані відсоткові відрахування від прибутку, відпускної ціни, обсягу продаж. Переважно складають 3-5%. На перший рік встановлюють дещо вищі ставки.

2. Паушальний платіж – зафіксований в угоді разовий платіж, не пов’язаний з часом фактичного використання ліцензії; розмір платежу встановлюється заздалегідь на підставі експертних оцінок.

3. Участь у прибутку – відрахування на користь ліцензіара частки прибутку, що отримує ліцензіат від комерційного використання предмету ліцензії. Переважно 30% при виключній ліцензії і 10% при не виключній.

4. Участь у власності – передача ліцензіатом ліцензіару частки акцій своїх підприємств в якості платежу за надану ліцензію. Такий вид оплати практикується ТНК, з метою отримання контролю за тими іноземними підприємствами, які використовують їх технологію.

Оцінити обсяги передачі технологій важко, оскільки тільки розвинуті країни подають відповідну статистику. Крім того, відслідкувати у платіжному балансі можна тільки чисту передачу технологій шляхом обліку ліцензійних платежів. Частіше міжнародна передача технологій включає торгівлю технологічно ємними товарами. Тоді для оцінки обсягів передачі технології використовують розроблену ЮНКТАД класифікацію технологічної ємності торгівлі.

Технологічна ємність торгівлі (ТЕТ) (R&D intensity of trade) – частка затрат на дослідження та розробки в обсягу виробництва та торгівлі товарами окремих галузей.