2.Прості векселі (debenture)

3.Боргові розписки (note) – короткостроковий фінансовий інструмент (3-6 міс.), який випускається позичальником на своє ім’я по договору з банком, який гарантує його розміщення на ринку і купівлю непроданих нот, пролонгацію кредиту або надання резервних кредитів.

4.Інструменти грошового ринку (money market instrument) – дають право на гарантований грошовий дохід (фіксований або у %). Основні види: казначейські векселі (treasury bills), депозитні сертифікати (certificates of deposit), банківські акцепти (banker’s acceptances)

5.Фінансові деривати (financial derivates) – похідні грошові інструменти, які засвідчують право на торгівлю первинними ЦП (акціями та облігаціями).

Основні види фінансових дериватів:

Опціони (option) – договір (ЦП), який дає право купити певні ЦП або товари за фіксованою ціною після якогось часу або на певну дату.

Ф’ючерс (futures) – обов’язковий для виконання стандартний короткостроковий контракт на купівлю/продаж ЦП, товару, валюти за певною ціною на якусь дату.

Варрант (warrant) – різновид опціону, дає право купити емітента певну кількість акцій на пільгових умовах протягом певного часу.

Своп (swap) – домовленість про обмін через якийсь час і на основі обумовлених правил платежами з одним видом відсоткової ставки на інший (наприклад, фіксований % на плаваючий %).

Всі фінансові деривати ґрунтуються на понятті форвардного курсу (forward rate) – домовленість про розмір відсоткової ставки, яка буде виплачена у встановлений день на умовну основну суму боргу і яка може бути вищою або нижчою від поточної ринкової відсоткової ставки на даний день.

Причини портфельних інвестицій

1. Вони ліквідніші від прямих інвестицій.

2. Менше ризику.

3. Захист від інфляції за рахунок спекулятивного доходу.

Фірма А в країні 1 має акції доходністю від 20 до 40% (в середньому 30%). Фірма Б в країні 2 має акції доходністю від 10 до 50% (в середньому теж 30%). Однак ризикованість вища в другому випадку бо більша варіація доходності.

Обсяги портфельних інвестицій постійно зростають (з 200 до 600 млрд. дол. за період 190-1993 рр.). Інвестори 90% своїх активів тримають у вітчизняних ЦП, оскільки є певні урядові гарантії, знайоме законодавство та інфраструктура ринку, менші операційні витрати.

8.5. Міжнародне позичання та кредитування

Міжнародне позичання та кредитування (international borrowing and lending) – видача та отримання коштів в борг на термін, який передбачає виплату відсотка за їх використання.

Основними інструментами міжнародного позичання і кредитування є такі:

1. Торгові кредити (trade credits) – вимоги і пасиви, які виникають в результаті прямого надання кредиту постачальниками і покупцями за угодами по товарам і послугам, та авансові платежі за роботу, яка здійснюється в зв’язку з такими угодами.

2. Позики (loans) – фінансові активи, що виникають внаслідок прямого позичання коштів кредитором позичальнику, в результаті якого кредитор або не отримує жодного письмового гарантійного зобов’язання або отримує борговий цінний папір.

3. Валюта (currency) – банкноти та монети, які перебувають в обігу і використовуються для здійснення платежів.

4. Депозити (deposits) – деноміновані в місцевій або іноземній валюті перевідні депозити, які безперешкодно за першою вимогою перетворюються в готівку і можуть бути використані для здійснення платежів.

5. Інші активи і пасиви (other assets and liabilities) – залишкова категорія, до якої відносяться всі інші види руху капіталу, наприклад внески країн у міжнародні організації.

Міжчасова торгівля (intertemporal trade) – збільшене поточне споживання за рахунок скорочення споживання в майбутньому (запозичення) або занижене поточне споживання на користь більшого споживання в майбутньому (кредитування).