3.2. Модель “ціни-золото-потоки” д.Х’юма

Англійський економіст Дейвід Х’юм (David Hume) (1711-1776) був одним з перших, хто кинув виклик меркантилізму, розробивши механізм взаємодії "цін - золота - потоків" ("price - specie - flow").

Д.Х’юм заперечував положення меркантилістів про те, що країни можуть до нескінченності збільшувати кількість наявного у них золота, і, що це не впливає на їх міжнародну конкурентоспроможність. Він довів, що приплив золота внаслідок підтримки позитивного сальдо торгового балансу збільшить пропозицію грошей всередині країни та призведе до зросту зарплати та цін, а це у свою чергу, спричинить падіння конкурентоспроможності країни. І, навпаки, відплив золота з країни призведе до падіння цін та зарплати і підвисить конкурентоспроможність країни. Отже, країна не зможе постійно підтримувати додатне сальдо торгового балансу - цьому будуть перешкоджати внутрішньоекономічні фактори.

Рух золота між країнами є механізмом тонкої настройки національних економік, внаслідок чого розмір експорту буде прямувати до розміру імпорту і торгове сальдо буде дорівнювати нулю.

Розглянемо таку ситуацію. Припустимо, що країна і має додатнє сальдо торгового балансу у торгівлі з країною II, сальдо якої від’ємне. За Х’юмом, врівноваження сальдо торгового балансу кожної з країн здійснюється у чотири етапи (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Модель "ціни - золото - потоки" Д. Х’юма.

	Країна I	Країна II
Вихідна ситуація	exp > imp	exp < imp
Етап I	Чистий приплив золота	Чистий відплив золота
Етап II	Зріст грошової маси	Зменшення грошової маси
Етап III	Зріст цін і зарплати	Зменшення цін і зарплати
Етап IV	Зріст imp, скорочення exp	Скорочення imp, зріст exp
Результат	exp = imp	exp = imp

Ця концепція базувалась на таких припущеннях:

1) наявність прямого зв’язку між кількістю грошей в обігу та рівнем цін (потім це отримає назву кількісної теорії грошей);

2) повної зайнятості у кожній з країн;

3) попит на товари еластичний за ціною (зріст цін призводить до скорочення витрат на товари та навпаки);

4) існує ситуація чистої конкуренції на ринку як товарів, так і факторів виробництва;

5) національні валюти вільно конвертуються у золото і назад (пізніше це отримає назву "золотий стандарт").

При дотриманні цих умов автоматично відбувається врівноваження торгового балансу.

3.3. Теорія неомеркантилізму

Останнім часом застосовується термін неомеркантилізм (neomercantilism). Його використовують стосовно тих країн, які намагаються мати активне сальдо торгового балансу для досягнення якої-небудь соціальної або політичної мети. Країна може, наприклад, намагатися досягти повної зайнятості, збільшуючи масштаби виробництва понад те, що диктує попит у країні, та експортуючи надлишок за кордон. Або, наприклад, країна прагне зберегти політичний вплив у якій-небудь країні, експортуючи туди більше товарів, ніж імпортуючи звітам.

Частина термінології меркантилізму використовується у наш час: термін активний торговий баланс (favorable balance of trade) - для зазначення того, що у країні експорт перебільшує імпорт; термін пасивний торговий баланс (unfavorable balance of trade) вказує на дефіцит торгового балансу. Ці терміни часто вживаються неправильно: "активний" (сприятливий) - коли йдеться про вигоду, а "пасивний" (несприятливий) вказує на збиток. Проте, не обов’язково є збитковим дефіцит торгового балансу, а активний торговий баланс може бути невигідним для країни. Наприклад, якщо країна має активне сальдо, тобто імпортує товари та послуги на меншу суму, ніж експортує, то, якщо у часи панування меркантилізму різниця між експортом та імпортом відшкодовувалась за рахунок золота, то у наш час вона компенсується наданням кредиту країні з дефіцитним балансом. Якщо кредит не погашається повністю, то активний торговий баланс буде невигідним для країни-кредитора.