Розробка плану Дауеса .

Тепер тільки , після довгих зволікань , Пуанкаре погодився на відкриття робіт міжнародного комітету експертів. Воно відбулося в Лондоні 14 січня 1924 Головою першого комітету експертів був обраний представник США Чарльз Дауес . Колишній адвокат , який отримав за участь у світовій війні чин генерала , Дауес був тісно пов'язаний з банківською групою Моргана . До цієї групи у пошуках виходу з фінансової кризи Пуанкаре звернувся за кредитом. Морган обіцяв Франції позику в розмірі 100 мільйонів доларів , але за умови врегулювання питання про німецьких репарації.

У центрі уваги комітету стояв , зрозуміло , репараційний питання . Але при обговоренні цього питання виникла низка нових проблем. Головне місце зайняло обговорення можливості створення в Німеччині стійкої валюти . На цьому особливо наполягали представники США . Вони бачили в дозволі валютної проблеми панацею від усіх зол. «Треба , - заявив Дауес , - знайти воду , яка могла б рухати німецьку бюджетну млин. Ми побудуємо млин , коли знайдемо воду для її коліс ».

Увага до валютних питань було обумовлено нагальними інтересами США та Англії. Американський капітал у пошуках вигідних сфер для великих капіталовкладень виявляв особливий інтерес до Німеччини. Але стійка валюта - головне попередня умова всяких інвестицій . Звідси великий інтерес США до валютної проблеми та їх наполегливі вимоги стабілізації курсу марки.

Англія підтримувала вимоги США до німецької валюті. Триваюча інфляція полегшувала експорт німецьких товарів і загострювала боротьбу за ринки збуту. Вимога стабілізації валюти було для Англії однією з форм боротьби проти німецького експорту .

На засіданні комітету були заслухані повідомлення німецьких делегатів - директора німецького Рейхсбанку Шахта і німецького міністра фінансів Лютера . Переговори з ними велися з питання про створення так званого Банкнотного банку та про його взаємини з Рейхсбанком . Для вивчення становища німецьких фінансів комісія Дауеса виїхала на кілька тижнів до Берліна.

Експерти прийшли до висновку , що платоспроможність Німеччини може бути відновлена ​​тільки за умови економічної та фінансової возз'єднання окупованих і неокупованих областей. Вони намітили також і ті статті національного доходу , які могли б стати гарантією міжнародної позики , якщо він буде наданий Німеччини для погашення репараційних платежів .

9 Квітня 1924 Дауес сповістив репараційну комісію про закінчення роботи і представив текст доповіді експертів.

Доповідь експертів , який увійшов в історію під назвою плану Дауеса , складався з трьох частин. Перша частина викладала загальні висновки експертів і точку зору комітету. У ній підкреслювалося , що експерти ставили своєю метою стягнення боргу , а не застосування каральних заходів . У другій частині доповіді характеризувалося загальне економічне та фінансове становище Німеччини . Третя частина укладала ряд додатків до перших двох частинах.

План Дауеса ставив своїм завданням реальне забезпечення сплати репарацій Німеччиною шляхом її господарського відновлення. Для здійснення цього завдання вирішено було надати Німеччині належне сприяння з боку англо - американського капіталу , насамперед у питаннях стабілізації валюти і створення бюджетної рівноваги . Для стабілізації німецької марки комітет експертів пропонував надати Гер - . манії міжнародну позику в сумі 800 мільйонів золотих марок. У заставу виконання грошових зобов'язань Німеччина повинна була передати під контроль « комісару за податками» митні мита , акцизи і найбільш дохідні статті свого державного бюджету . Усі залізниці повинні були на 40 років перейти до акціонерного товариства залізниць , затвердженим репарационной комісією. Право емісії отримував банк , контрольований союзниками. Всі народне господарство Німеччини ставилося під контроль . Загальна сума репараційних платежів та кінцевий строк їх сплати не встановлювалися і на цей раз. Німеччина лише зобов'язувалася сплатити в перший рік один мільярд марок репарацій . У наступні роки вона повинна була збільшувати ці внески і довести їх до 1928-1929 рр. . до двох з половиною мільярдів марок на рік.

План Дауеса вирішував питання і про джерела покриття репараційних платежів . Першим джерелом ставали доходи важкої індустрії і залізниць , які виплачуються у вигляді процентних сум на спеціально випускаються облігації . Облігації важкої індустрії обчислювалися в сумі 5 мільярдів марок і залізниць - 11 мільярдів марок. Щорічний внесок був встановлений в 6% з цих сум , тобто в 960 мільйонів марок .

Іншим джерелом покриття репараційних платежів ставав державний бюджет. Для мобілізації відповідних коштів були встановлені спеціальні податки , всією своєю вагою безпосередньо ложившиеся на плечі трудящих. На цьому наполягли німецькі капіталісти . Вони стверджували , що в іншому випадку сплата репарацій відіб'ється на стані народного господарства Німеччини . Насправді ж німецькі промисловці і фінансисти не поступалися своїми прибутками навіть у тій частині, в якій репарації повинні були. Виплачуватися за рахунок їх доходів . І в цій частині були знайдені шляхи до відшкодування платежів за рахунок робочого класу.

Встановлення високих непрямих податків і пов'язане з цим підвищення цін були використані німецькими імперіалістами для широкої демагогічною , шовіністичної пропаганди. Поразка Німеччини у першій світовій війні видавалося за причину всіх лих , пережитих трудящими країни. Засобом для позбавлення від цих лих повинна була з'явитися нова імперіалістична війна , яку правлячі кола Німеччини розраховували увінчати повною перемогою над супротивником.

План Дауеса був, таким чином , внутрішньо суперечливий. Він прагнув відновити в рамках Версальського договору економічно сильну і платоспроможну Німеччину , а проте за допомогою контролю над її господарськими ресурсами він же ставив завданням не допускати її перетворення на небезпечного для союзників конкурента.

Конкуренція Німеччини була б особливо чутливою для країн - переможниць , якби товари , вироблені німецькими підприємствами , йшли на ринки , на яких вже панував англійський , французький і американський капітал . Виникало питання , куди направити потік німецьких товарів , посилений збут яких німцями повинен був з'явитися одним з головних засобів сплати німецьких репарацій . Автори плану Дауеса дозволяли це питання з надзвичайною простотою. Вони великодушно надавали Німеччини ... радянські ринки. Їх не тільки привертала думка без шкоди для власної торгівлі дати Німеччини можливість широкого збуту її товарів для сплати репарацій . Відвести економічний наступ Німеччини на Схід ; підірвати радянську промисловість повінню ринку СРСР німецькими товарами; перешкодити перетворенню Радянської країни в індустріальну державу ; перетворити Росію на аграрний придаток промислових країн Європи - такими були задуми авторів плану Дауеса . Не можна було відмовити йому в хитромудрість . Але в плані був один невеликий недолік . Питання про радянському ринку і надалі напрямку економічного розвитку Країни Рад вирішувалося без господаря.

«План Дауеса , складений в Америці , - говорив товариш Сталін у своїй доповіді на XIV з'їзді ВКП ( б) 18 грудня 1925 , - такий: Європа виплачує державні борги Америці за рахунок Німеччини , яка зобов'язана Європі виплатити репарації , але так як всю цю суму Німеччина не може викачати з порожнього місця , то Німеччина повинна отримати ряд вільних ринків , не зайнятих ще іншими капіталістичними країнами , звідки вона могла б черпати нові сили і нову кров для виплачування репараційних платежів . Крім ряду незначних ринків , тут Америка має на увазі наші російські ринки . Вони повинні бути , за планом Дауеса , надані Німеччині для того , щоб вона могла дещо вичавити і мати з чого платити репараційні платежі Європі , яка , у свою чергу , повинна виплачувати Америці по лінії державної заборгованості ».

Торкаючись тієї частини плану Дауеса , яка мала на увазі викачувати з СРСР кошти, необхідні для платежів , товариш Сталін вказав , що це « є рішення без господаря». «Чому ? Тому, що ми зовсім не хочемо перетворитися на аграрну країну для якої б то не було іншої країни , хоча б для Німеччини. Ми самі будемо виробляти машини та інші засоби виробництва. Тому розраховувати на те , що ми погодимося перетворити нашу країну в аграрну щодо Німеччини , розраховувати на це - значить розраховувати без господаря. У цій частині план Дауеса стоїть на глиняних ногах ».

План Дауеса не міг примирити ті протиріччя , які виявилися у зв'язку з питанням про німецьких репарації. Він створював лише видимість угоди між Німеччиною і її переможцями. По суті , план Дауеса був перемогою англо - американського блоку над Францією. Він змушував французьку дипломатію утриматися від методів « прямої дії» , ледь не призвели Європу до нової війни . Все ж - і це було особливо важливо для взяли план Дауеса урядів - він попереджав наступ в Німеччині економічної катастрофи , яка неминуче призвела б до подальшого зубожіння мас , посиленню їх визискування і до вибуху революційного руху в центрі Європи. Зрозуміло , що буржуазна дипломатія звеличувала план Дауеса як плід своєї «політики світу ». Зрозуміло , під прикриттям цього пацифізму , лише присипляло міжнародну громадську думку , суперництво і боротьба імперіалістичних урядів продовжували розвиватися нестримно.