2. Дорожній ландшафт. Види дорожніх ландшафтів.
Дорожній ландшафт – типові та такі, що чергуються і впливають на прокладання дороги, співвідношення та групи елементів рельєфу місцевості, рослинності, водних та заболочених поверхонь, а також сільськогосподарські угіддя, лісові та гірські виробітки, житлові будівлі та промислові підприємства, які є результатом діяльності людини.
З кожним роком зростає роль людини у формуванні нових, так званих культурних ландшафтів. Будівництво гідротехнічних споруд при проведенні іригаційних та меліоративних робіт, влаштування в сільськогосподарських цілях терас на гірських схилах або закріплення ярів змінюють вигляд ландшафту. Тому, оцінюючи особливості ландшафту, будівельник повинен передбачити його наступні зміни в процесі розвитку та освоєння місцевості. Необхідно враховувати вплив самих дорожніх ландшафтів на прилеглу місцевість.
З усього різноманіття факторів (як природних, так і таких, що виникли в результаті діяльності людини), які визначають сучасні географічні ландшафти, необхідно виділити, перш за все, висотні і планові перешкоди, між якими повинна бути прокладена траса автомобільної дороги. Виокремлені типові ландшафти можуть зустрічатися в різних географічних зонах, що надає спільності описаним далі прийомам траси.
Виділяють наступні основні типи характерних ландшафтів, ідентичні за принципами трасування автомобільних доріг:
рівнинні (степовий, низинний заболочений, лісисто-болотистий);
горбисті (пересічений лісостеп, сильно горбистий, моренний ландшафт, ландшафт річкових долин);
гірські (передгір'я, морські узбережжя, долини гірських річок, високогірні перевальні ділянки).
Контрольна робота №18
1. Забезпечення плавності дороги введенням перехідних кривих-клотоїд.
Найбільша плавність траси дороги забезпечується введенням довгих перехідних кривих, описаних по клотоїді з рівнянням в параметричному вигляді А2 = RL. Значення параметра А перехідних кривих повинно знаходитися в межах від 0,4r до 1,4r, причому параметри суміжних кривих не повинні розрізнятися більш ніж в 1,5 рази.
Для зорової плавності дороги кут повороту траси при вписуванні перехідних кривих повинен складати не менше 3°. Довжина кожної перехідної кривої має бути не менше 1/4 довжини кругової кривої. При сполученні перехідними кривими зворотних s-образних кривих бажано, щоб обидві перехідні криві мали однакові значення параметрів А. При цьому радіуси кривих, що сполучалися, повинні знаходитися в співвідношенні R1 £ 3R2.
При сполученні перехідними кривими кругових кривих одного знаку слід дотримувати співвідношення
0,5 R1 < A < R2;
А1 £ А2 £ 1,2А.
При R1 £ 2R2 кругові криві можна сполучати між собою безпосередньо. Довжина прямої вставки між зворотними клотоїдами з параметрами А1 і А2 не повинна перевищувати
L = (А1 + А2)/2.
При цьому параметри А1 і А2 не повинні розрізнятися більш ніж в два рази.
Рис. 1. Типи заокруглень клотоїдної траси
2.Основні прийоми трасування в гірській місцевості.
У гірській місцевості висотні елементи ландшафту переважають настільки, що будь-яка непокора їм дороги зв'язана з різким збільшенням кошторисної вартості будівництва. Узгодження з ландшафтом для гірських доріг зводиться до огинання елементів гірського рельєфу з відхиленням від них на мінімальні відстані, необхідні для дотримання вимог до елементів плану і поздовжнього профілю в складних умовах рельєфу.
При забезпеченні досить високих технічних нормативів для автомагістралей геометрична правильність їхнього контура набуває вирішальної ролі у формуванні нового ландшафту гірської місцевості. Дорога стає пануючим і організуючим елементом крутих схилів гірського ландшафту, не зачепленого діяльністю людей. правильними елементами дороги і хаотичністю гірського ландшафту. Монументальні інженерні споруди - серпантини, підпірні стінки, мости, балкони, тунелі, протилавинні і протиселеві галереї, виділяючись на одноманітній поверхні гірських схилів, зосереджують увагу і визначають характер ландшафту. В даному випадку гармонійне поєднання дороги з ландшафтом досягається контрастністю між геометрично правильними елементами дороги і хаотичністю гірського ландшафту.
У узгодженні доріг з ландшафтом в гірській і сильно пересіченої місцевості істотного значення набуває оформлення укосів і оголень схилів що утворюються при влаштуванні земляного полотна на полицях узгір'їв. Засобом маскування оголень можуть бути посадки чагарника і повзучих рослин в грунт, якими заповнюють видовбані в укосі кишені.
Контрольна робота №19