1. Забезпечення візуальної плавності дороги. Відстань видимості.

Безпека руху, візуальна ясність і плавність дороги в багато чому залежить від відстані видимості, мінімальне значення якої для кожної категорії дороги нормується ДБН В.2.3-4-2007. Мінімальну відстань видимості можна використовувати скрізь, де її збільшення може призвести до різкого збільшення об’ємів земляних робіт.

Проте повсюдне застосування даного нормативу призводить до утворення складних дорожніх умов: ускладнюється або стає неможливим обгін, в перспективі дороги з’являються провали, дорога робиться візуально жорсткою.

Рекомендується скрізь, де це можливо, не порушуючи вимог ДБН В.2.3-4-2007, забезпечувати відстань видимості із умови виконання обгону або, як мінімум, часу реакції водія для доріг І категорії 2,5с, ІІ і ІІІ категорій 2,0с, ІV категорії 1,5с. Рекомендовані відстані видимості при розрахунку вертикальних кривих і зрізів видимості на кривих у плані приведені в табл.1

Збільшення відстані видимості знижує кількість і особливо важкість дорожньо-транспортних пригод і підвищує транспортно-експлуатаційні показники дороги. Цим компенсується збільшення вартості будівництва, пов’язаного з додатковим об’ємом земляних робіт на випуклих кривих. Їх мінімальні радіуси, якщо це не призводить до значного збільшення об’єму земляних робіт, рекомендують вибирати такими (табл.2), щоб вони забезпечували видимість поверхні дороги з орієнтацією на час реакції водія.

Таблиця 1

Умови застосування	Відстань видимості, м, при швидкості руху км/год
	80	100	120	150
Мінімальні (за ДБН В.2.3-4-2007) в складних умовах рельєфу	150	200	250	300
Допустиме обмеження видимості (не частіше1 раза на 2км)	250	280	340	400
Забезпечення безпеки руху, візуальної ясності і плавності дороги	450	500	600	700

Таблиця 2

Умови	Мінімальні радіуси вертикальних випуклих кривих, м, при розрахунковій швидкості, км/год
	80	100	120	140
За ДБН В.2.3-4-2007 в складних умовах(розрахунковий час реакції водія tp=1c )	5000	10000	15000	25000
Забезпечення візуальної ясності і плавності дороги (tp=1,5 – 2,0 c)	10000	12000	18000	35000
Забезпечення сприятливих умов руху (психологічно безпечна дорога)	15000	20000	30000	45000

39. Основні прийоми трасування в рівнинній місцевості. Степові ландшафти.

У степових районах рельєф і ситуація місцевості не вносять істотних обмежень при трасуванні автомобільних доріг як у плані, так і в поздовжньому профілі. У цих районах, як правило, відсутні будь-які перешкоди при трасуванні доріг довгими прямими протяжністю іноді до декількох десятків кілометрів. Проте рух по довгим прямим у відкритій одноманітній рівнинній місцевості для водіїв вантажних автомобілів пов'язаний з підвищеною стомлюваністю, зниженням уважності, а в окремих випадках навіть з впадінням в дрімотний стан. Водії легкових автомобілів нерідко втрачають контроль над швидкістю. У нічний час на довгих прямих ділянках підвищується небезпека засліплення водія світлом фар зустрічних автомобілів. Все це призводить до збільшення числа дорожньо-транспортних пригод на довгих прямих ділянках автомобільних доріг.

Граничну довжину прямих у плані рекомендується обмежувати. Рекомендується також обмежувати сумарну довжину прямих, сполучених короткими кривими в плані. Якщо довжина кривої в плані менше 300 м, сумарна довжина двох сполучених нею прямих також не повинна перевищувати величин зазначених у таблиці 1 більш ніж на 20%.

Таблиця 1.

Граничні довжини прямих в плані

Категорія дороги	Гранична довжина прямої на місцевості, м
	Рівнинній	Пересіченій
Автомобильні дороги I категорії	3500-5000	2000-3000
Автомобильні дороги II и III категорій	2000-3500	1500-2000

Примітка. Великі довжини прямих застосовують при наявності в транспортному потоці вантажного руху менше 30%, менші - більше 30%.

Встановлено, що довжина прямих не повинна перевищувати відстаней, які автомобілі проходять з розрахунковою швидкістю за 3-4 хвилини і становити не більше довжин, рекомендованих табл. 1.

Виконання цих вимог, як правило, не вимагає штучного викривлення траси, тому що при детальному вивченні мікрорельєфу у рівнинній місцевості зазвичай завжди виявляється досить багато причин, які роблять обгрунтованим викривлення траси. (Ділянки поверхневого заболочення і плями надлишкового засолення, місця з незабезпеченим стоком поверхневих вод, лісові масиви та гаї, в степових районах, дрібні елементи рельєфу, що не знаходять відображення на топографічних картах, але впливають на умови поверхневого водовідведення, цінні сільськогосподарські угіддя, населені пункти, пониження місцевості, над якими в безвітряні літні ночі утворюються тумани, що обмежують видимість і т.д.).

Допустима довжина прямих ділянок траси пов'язана також з навколишньою місцевістю. Будь-які елементи місцевості, що виділяються, привертають до себе увагу водіїв і сприяють підвищенню їх зосередженості. У зв'язку з цим, завжди виправдовує себе напрямок дороги на добре помітні з далека орієнтири - «домінанти», що виділяються на загальному тлі місцевості - гори, високі будівлі і заводські споруди, шахтні терикони, собори і церкви.

У разі відсутності на місцевості природних орієнтирів їх створюють штучно у вигляді декоративних груп дерев на придорожній смузі або у вигляді пам'ятників і обелісків, що вказують на розташовані в стороні від дороги пам'ятки місцевості.

Контрольна робота №12