Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет радіоелектроніки

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до самостійної роботи студентів з дисципліни

“ЕЛЕКТРОМАГНІТНА СУМІСНІСТЬ ПРИСТРОЇВ ТА СИСТЕМ”

для студентів денної форми навчання

напрямку 0907 “Радіотехніка”

ЗАТВЕРДЖЕНО

кафедрою РЕС

Протокол № 6

від 18.12.2002 p.

Харків 2002

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Дана програма, методичні вказівки і контрольні завдання складені відповідно до освітньо-професійної програми вищої освіти за професійним спрямуванням «Радіотехніка». Сукупність норм до обов’язкового мінімуму змісту та рівня підготовки бакалавра. Київ, 1994. Дисципліна «Електромагнітна сумісність пристроїв та систем» входить до блоку природничо-наукових та професійних дисциплін, її основою є дисципліна «Електродинаміка та поширення радіохвиль».

Зміст дисципліни:

• радіочастотний ресурс і його використання; ненавмисні завади; технічна недосконалість радіоприймачів; електромагнітна обстановка, моделі ЕМО; методи організаційно-технічних рішень в галузі ЕМС; внутрішньоапаратурна ЕМС; екранування магнітних, електричних та електромагнітних полів; фільтрація та заземлення.

Завдання дисципліни:

• вивчення фізичних основ виникнення ненавмисних завад та шляхів їх впливу на рецептори, засобів забезпечення електромагнітної сумісності, а також методології розробки та експлуатації пристроїв та систем з врахуванням ЕМС.

В рузультаті вивчення дисципліни студенти повинні:

• з н а т и фізичні основи виникнення та поширення електромагнітних завад, параметри та характеристики завад, основні засоби забезпечення ЕМС, принципи забезпечення ЕМС у великих радіосистемах з частотно-територіальним рознесенням;

• в м і т и визначати параметри, які характеризують ЕМС, знаходити джерела ненавмисних завад і шляхи їх впливу на рецептори, забезпечувати організаційно-технічні рішення в галузі ЕМС;

• м а т и у я в л е н н я про організаційні методи розподілу частот і контролю за використанням частотного ресурсу.

Дисципліна базується на попередніх курсах: «Електродинаміка та поширення радіохвиль», «Основи теорії кіл», «Генерування та формування сигналів», «Приймання та обробка сигналів». Набуті при вивченні даної дисципліни знання та навички безпосередньо використовуються у дисциплінах «Пристрої та системи телебачення», «Радіотехнічні системи» та в дипломному проектуванні.

Список літератури

1. Князев А.Д. Элементы теории и практики обеспечения электромагнитной совместимости радиоэлектронных средств.-М.: Радио и связь, 1984.-336 с.

2. Электромагнитная совместимость радиоэлектронных средств и систем./ Под ред. Царькова .- М.: Радио и связь, 1985.- 271 с.

3. Электромагнитная совместимость радиоэлектронных средств. Пер. с англ. Под ред. Сангира , т.1, 1977.

4. Князев А.Д. и др. Конструирование радиоэлектронной и электронно-вычислительной аппаратуры с учетом электромагнитной совместимости. – М.: Радио и связь, 1989.- 220 с.

РОБОЧА ПРОГРАМА ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ТЕМ КУРСУ

Тема 1. Радіочастотний ресурс (рчр) та його використання

В даній темі розглядаються основні характеристики РЧР – радіочастота, час існування, 3-вимірний простір, а також другорядні характеристики- поляризація поля, модуляція, спрямованість поля. Електромагнітні поля є видом матерії. Тобто штучно створені поля є продуктом праці людини, і РЧР – це матеріальний ресурс.

Принципи передачі та прийому сигналів або енергії базуються на природних фізичних законах розповсюдження електромагнітних хвиль, тому РЧР є природним ресурсом.

На відміну від інших природних ресурсів, які вичерпуються та не відновлюються (вугілля, руда, нафта), РЧР є природно відновлюваним. Для функціонування кожного РЕЗ потрібен радіоканал (смуга частот), тобто деяка частина РЧР.

Використання РЧР розглядається по відношенню до деякої частини будь-

-якого діапазону, яка виділена радіослужбі конкретного призначення, наприклад, радіомовній, радіонавігаційній. Ступінь використання РЧР характеризується добутком відносної смуги частот і-го радіоканалу, відносної займаної частини простору та часу роботи і-го випромінювача по відношенню до однієї доби.

Слід звернути увагу на те, що, чим вище ступінь використання РЧР, тим менше можливість користуватися цим каналом іншим користувачам.

Література: [1, с.26-48].

Тема 2.Ненавмисні завади

Радіозавада, створена джерелом штучного походження, і яка не призначена для порушення функціонування РЕЗ, має назву ненавмисна завада.

Основою аналізу НЕМЗ є їх класифікація. Розрізняють 4 класи за джерелами їх походження: стаціонарні, індустріальні, природні, контактні.

Стаціонарна завада відноситься до класу завад від антени радіопередавального пристрою діє на такий рецептор, як приймач на його робочій частоті або на сусідніх і бічних каналах прийому.

Індустріальна завада відноситься до класу завад від електротехнічних радіоелектронних і електронних пристроїв, які використовуються у промисловості, медицині, наукових дослідженнях, побуті та транспорті. Дія такого класу завад проявляється в більшості випадків у вигляді імпульсних процесів. Внаслідок різноманітності джерел індустріальна завада є найбільш поширеною у діапазонах частот від десятків герц до 1 ГГц.

Характеристики індустріальних завад – імовірнісні, оскільки існує безліч випадкових факторів, які визначають їх параметри. Розрізняють поодинокі імпульси, послідовності імпульсів, пачки імпульсів, сукупність імпульсів, пачок з шумом.

Природна завада обумовлена природними фізичними процесами у вигляді електромагнітних випромінювань. Наприклад, атмосферні завади – з частотами від одиниць Гц до 10 МГц. До класу природних завад відносять також електростатичну заваду, яка проявляється у вигляді струмів стікання електричних зарядів, їх діапазон існування від декількох Гц до 1 ГГц.

Контактна завада створюється перевипромінюванням струмопровідних механічних контактів з нелінійною провідністю, яка проводить струм, при їх опромінюванні достатньою потужністю радіопередавального пристрою.

Завади цього класу являють собою сукупність імпульсних і шумових процесів. Контактні завади характерні для об’єктів транспортного призначення, які пересуваються (корабель, автомашина, залізничний потяг тощо), і їх рівень зростає зі збільшенням швидкості руху об’єкта. Як правило, контактні завади впливають на рецептор, встановлений на рухомому об’єкті, де одночасно працює достатньо потужний радіопередавальний пристрій.

Вивчаючи цю тему, слід приділити увагу характеристикам завад, які є імовірнісні, оскільки існує безліч випадкових факторів, які визначають їх параметри.

Література: [1, с.49-83; 2, с.28-50].