Водні маршрути.
Подорожі по воді завжди є потенційно небезпечними. Це пов’язане з контактом людини з водною стихією, проходженням природних перешкод, кількість і технічна складність яких є основою для розрядного класифікування маршрутів.
Безаварійному проходженню маршруту сприяють оптимальні тактичні вирішення і правильне використання тактичних прийомів з дотриманням правил безпеки.
Недопустимо долати серйозні перешкоди (пороги, шивери) в стані фізичної чи, що небезпечніше, психічної втоми, при несприятливих умовах (холод, сніг, дощ). Якщо в таких умовах необхідно рухатися, наприклад, при тривалому похолоданні на маршруті, тривалому багатоденному дощі, потрібно на складних ділянках річки скоротити абсолютний час руху за рахунок збільшення кількості стоянок, причому робити зупинки тривалішими, з великим вогнищем, щоб кожен міг просушити одяг і зігрітися. При плаванні в дощ слід вдягати непромокальні куртки. Крім того, необхідний більш обережний підхід до подолання перешкод. Так, якщо складний поріг в гарну погоду можна пройти чи обнести, то в дощову чи холодну погоду його краще обійти.
Не можна допускати переохолодження, так як переохолоджена людина повільно і слабо реагує на небезпеку, що може призвести до аварії. При сильному переохолодженні настає байдужість до навколишньої обстановки, а це вже небезпека загибелі.
Основні тактичні причини аварій на водних маршрутах:
втрата орієнтування під час руху і потрапляння в небезпечне місце;
неправильні оцінки обстановки на річці при розвідці і вибір лінії руху;
втрата орієнтування під час проходження небезпечної ділянки і відхилення від наміченої лінії руху;
проходження небезпечної ділянки вкінці дня при значній втомі групи, особливо в несприятливих умовах (холод, сніг, дощ, зустрічне сонце;
тривалий рух без відпочинку на ділянках середньої складності, але з великою швидкістю течії.
На водних маршрутах найхарактерніші травми рук – мозолі, садна, зриви шкіри, тріщини, розтягнення зв’язок променезап’ястних суглобів, іноді потертості сідниць і спини, розтяжіння спинних м’язів. Іноді – радикуліт, ангіна, опіки внаслідок надмірної сонячної радіації.
Великою бідою може обернутися пірнання на мілководді чи в незнайомій місцевості. В цих випадках, а також при утопленні після перевертання байдарки (плота, катамарана, надувного човна) нерідкісні травми шийного відділу хребта. При контакті з холодною водою і подразненні гортані настає раптова зупинка дихання і серця.
Одним з різновидів подорожей по воді є подорожування під вітрилами на розбірних і крейсерських яхтах, що дозволяють проходити маршрути в озерах, водосховищах, прибережних морських районах, чи у відкритому морі. Останні регламентуються правилами дальніх морських подорожей чи положенням про крейсерські гонки. Найхарактерніші травми і захворювання, що виникають в цьому виді подорожей, такі ж, як і при водних походах по річках. Винятком є тільки морська хвороба, яка може розвиватися у деяких членів екіпажу під час качки. Профілактика її полягає в постійному занятті якоюсь справою під час качки і недопусканням до морських плавань осіб з порушеннями функції вестибулярного апарату.