3.3 Соціально – психологічні форми антропоекологічного

стомлення і напруження.

Людська популяція занурена у специфічне середовище суспільних відносин, трудової діяльності у виробничій і невиробничій сферах, культурне та мовне середовище, систему ідеологічних, моральних, етичних, національних цінностей. Тому можлива ситуація соціально - психологічного напруження, діагностичними ознаками якого будуть такі показники: обсяги споживання алкоголю, тютюнових виробів, психотропних препаратів та наркотиків на одну людину, кількість нетверезих, автошляхових пригод, позбавлення водійських прав, загальна кількість правопорушень і злочинів. Однак побудова системи об’єктивних індикаторів соціально – психологічного напруження – це окрема складна проблема.

При дії несприятливих екологічних чинників мірою змін, що відбуваються у людському організмі, нерідко стає психічний стан людини. Оцінювання межі психічних можливостей індивіду визначається за фактом повернення чи неповернення психофізіологічних функцій у початковий стан. Такий принцип може стати основою для визначення психофізіологічних можливостей популяції і визначення критеріїв станів психічного напруження і стомлення на ріні популяції. Стан напруження неминуче супроводжує будь яку складну діяльність, що виконується на рівні близькому до межі можливостей індивіду і характеризується підвищеним функціонуванням організму, позитивним мобілізуючим ефектом.

Описаний і виділений «синдром психоемоційного напруження» , який засвідчує мобілізацію психофізіологічних ресурсів організму в період адаптації до екстремальних умов (на прикладі півночі Росії). Обстеження проводили з використанням комплексу психологічних методик, які дозволяють кількісно оцінювати такі риси особистості, як:

• невротизм;

• екстраверсія – інтроверсія (метод Aйзенка);

• рівень тривожності (метод Тейлора);

• фрустраційна толерантність (метод Розенцвейга);

• визначення профілю особистості (тест ММРІ).

Екстраверсію визначають як механізм психічної діяльності коли найбільшого значення набувають об’єктивні проблеми та події. Для інтровертів найбільше значення мають внутрішні психічні процеси і власна особистість.

Айзенк визначав невротизм як «сукупність психічних особливостей, що характеризують особистість у нормі та патології», маючи на думці

поняття, близьке до емоційної лабільності, неврівноваженості, тривожності. Чим нижчий індекс невротизму, тим особистість більше врівноважена і менше неспокійна.

Тест ММРІ включає значну кількість різноманітних шкал, сполучення яких дає можливість оцінювати якості особистості. Співвідносять шкали депресії, манії, психопатії, істерії, шизоїдності, що дозволяє виявити тенденцію до підвищеної тривожності, пов’язаної з неадекватною реакцією на навколишнє середовище і нездатністю раціонально розв’язати виникаючий стан фрустрації (засмучення і безнадія).

Окрім названих ознак психоемоційного напруження, визначають ознаки соціального напруження: розлучення, відхилення у поведінці, алкоголізм, зниження продуктивності праці та інше. Кінцева група ознак стомлення і напруження: тривалість синдрому, його повторюваність у подібних обставинах, патологічний варіант динаміки з розвитком потягу до алкоголю, психотропних речовин, наркотиків для купирування явища соціально - психологічного напруження.

Дослідження з антропоекологічного напруження такої форми визначають програму «зняття» соціально - психологічного та психоемоційного напруження і стомлення. Одночасно визначається програма рекреаційних заходів для управління психоемоційним здоров’ям популяції шляхом оптимізації поєднання медичних і немедичних заходів у СЖЗ.