3. Антропоекологічне стомлення та напруження

3.1 Загальні характеристики

Соціальне замовлення ( і предмет) екології людини - необхідність збереження і розвитку здоров’я людини в умовах тиску зовнішніх факторів. Тому після зміни екологічних умов виникає проміжний стан організму між здоров’ям і хворобою – антропоекологічне напруження, яке належить досліджувати на трьох рівнях: біологічному, організмовому і популяційному. В сучасності значна частина хвороб – це похідна від зростаючої екологічної напруги. За висновками ВООЗ до 80% всіх хвороб на Землі викликається брудною водою і відсутністю належних гігієнічних умов.

Через те, що екологія людини покликана розробляти науково – обгрунтовані нормативи СЖЗ з урахуванням прогнозів та аналізу стану антропоекологічного напруження, аналіз останнього виявляється принципово важливим для екології людини. Існують переконливі докази впливу екологічних чинників на стан здоров’я людей з позицій вже утворившихся поломок, тобто захворювань. Доцільно доповнювати картину даними про антропоекологічне напруження.

Стомленням здорової людини – вважається зворотний стан організму з виснаженням тих або інших гомеостатичних систем. У процесі стомлення відбувається спрямована компенсація, своєрідний перерозподіл можливостей резервних функцій. Аналогічні явища спостерігаються, наприклад, у взаємній компенсації функцій дихальної і серцево – судинної системи.

Напруження - мобілізація регуляторних та гомеостатичних механізмів, що забезпечують певні види діяльності коли в залежності від обсягів навантаження, ступеню підготовки організму, його функціонально – структурних та енергетичних ресурсів зменшується можливість продовжувати роботу на заданому рівні, настає стомлення, як наслідок роботи організму, яка більше не забезпечується наявними резервами і відновлювальними процесами.

Але предметом вивчення екології людини являється життєдіяльність людських популяцій під час їхньої взаємодії з навколишнім середовищем. На цьому структурному рівні поняття ступеню здоров’я, напруження, стомлення і патології набувають іншого змісту ніж для індивіда. Вони відображують ефект максимуму зовнішньої роботи або соціально – економічний ефект, вимірюваний одиницями зростання суспільного виробництва, а це вимагає використання біологічних і психофізіологічних ресурсів популяції. Тут мова йде не про взаємодію в системі окрема людина + машина (ергономіка), а популяції, ТПК, СЖЗ. Безумовно, зростає стомлення кожного члена популяції, але сукупність визначає новий феномен – стомлення і напруження популяції, а такі процеси досліджені дуже мало.

Стомлення популяції – це складний процес, що саморозвивається, коли вихід з ладу окремої ланки знижує надійність в цілому – зменшується соціально - психобіологічний запас тому, що розвивається ланцюгова реакція. Некомпенсоване напруження, починаючись, набуває рис епідеміологічного процесу. При цьому:

• стомлення популяції та його наслідки можуть компенсуватись і згасати у часі;

• стомлення виникло і нагромаджується у ряді поколінь, призводить до наростання у вигляді патології, хоча першопричина стомлення популяції зникає.

У людських популяціях явище стомлення відповідає складній соціально – біологічній програмі, яка залежить від спадкових факторів і дії на них соціальних факторів (комплекс факторів соціальної спадщини). Такий антропоекологічний підхід до природи феномена патології в людських популяціях може фундаментально змінити ефективність лікувально – профілактичних заходів.

Як і багато інших процесів життєдіяльності, напруження популяції розвивається циклічно, що обумовлено природними ритмами. Структура ритмів детермінованих природними процесами далеко не завжди збалансована з ритмами виробничої і соціальної діяльності. Співвідношення природної і соціально – технологічної циклічності визначає часову організацію процесів напруження, а тому і можливі шляхи підвищення ефективності соціально - трудової діяльності та репродуктивних механізмів у популяції:

• на цикли і відповідно на напруження в популяції буде впливати міграція потоку населення;

• просторово - часова динаміка напруження може змінюватись також і ациклічно внаслідок одноразових природних, або вимушених соціально - технологічних змін (аварії, епідемії, стихійні лиха). Виникають особливі стреси в популяції, які підсилюють

напруження і це буде впливати на віддалені результати психофізичних наслідків.

Можливо визначити наступні типи антропоекологічного напруження в популяції: соціально – психологічне, міграційне, виробниче (специфіка праці), соціально – побутове (гіподинамія, неправильне харчування та інше), медикаментозне та медикаментозно – імунологічне, генетичне та репродуктивне, особливі форми напруження. Сукупність усіх визначених форм у їх взаємодії на фоні біосоціальних циклічних явищ і визначає процес напруження популяції. Потік популяції зазнає навантажень під дією зовнішніх чинників, для демпфірування яких створюється комплекс організаційних та технічних засобів, що в сукупності утворюють СЖЗ популяції.

Мал. 3.1.1. Схема популяційного потоку (природного

та механічного руху населення певної території).

Таким чином, діагностика стомлення людини на індивідуальному рівні може проводитись шляхом оцінювання суб’єктивного стану, вимірювання фізіологічних, психічних та психофізіологічних функцій, відбору біохімічних. цитологічних та інших проб, проведенням спеціалізованих функціональних навантажень, спостережень і досліджень в процесах праці та відпочинку, аналізу характеру і частоти виробничих помилок, психосоціальних показників поведінки, захворюваності, фізичного розвитку, загострення хронічних хвороб, наближених і віддалених наслідків екстремальної дії чинників середовища.

Однак, навіть суцільне обстеження населення даного регіону по наведеній шкалі не дає інформації про специфіку та зростання стомлення

у популяції. Стомлення популяції не являється простою сумою стомлень усіх індивідів.

На цьому рівні необхідно застосовувати системний підхід і потрібні спеціальні процедури вимірювання, які включають такі параметри:

• кількісні та якісні зміни популяції на «вході» та «виході» за певний проміжок часу;

• медико – демографічні показники: патологія вагітності, здоров’я та якість потомства, вихід на інвалідність з різних причин;

• медико – біологічні показники: адаптивні резерви геному популяції, генетична патологія, рівень захворюваності, потреба у медичному обслуговуванні та медикаментах, рекреаційні особливості населення;

• соціальні показники – професійна орієнтація молоді, різноманітні види конфліктності, травматизму, прогули, девіантні відхилення у поведінці;

• соціально – економічні: співвідношення працюючих у сфері матеріального виробництва та у сфері обслуговування, міграційна рухливість населення, суспільні витрати на послуги та інше.

Сполучання всіх таких даних може стати основою для діагностики стомлення популяції та організації заходів його донозологічної і нозологічної профілактики.

Екологічне напруження – щонайважливіше явище, однак, діагностика антропоекологічного напруження та стомлення популяцій у сучасності носить надто приблизний характер. Відсутня навіть база даних, які відносяться до всіх можливих аспектів екологічного напруження.