5.3.2. Біосфера в умовах антропогенних збурень

Людина, завдяки НТР, різко збільшила власну конкурентоздатність , а це сприяє її господарницькій експансії у нові, ще не освоєні області біосфери, у тому числі і за рахунок зростання народонаселення. Так отримаємо результат - лавиноподібний процес з потужним позитивним зворотнім зв’язком: НТР ↔ чисельність населення на Землі.

А це демографічний вибух. Народонаселення збільшується за параболічним, а не за логарифмічним законом, екстраполяція показує безкінечно велику чисельність людей, що неможливо, тому зміни характеру збільшення можуть бути дуже різкими, тобто існує загроза демографічної катастрофи.

Людина усунула діючі обмеження росту своєї популяції завдяки тому, що опанувала нові джерела ресурсів у нових екологічних нішах, якщо і далі вона буде так витісняти мешканців з їх екологічних ніш, то знищить дику природу остаточно. Генофонд дикої природи унікальний тим, що в ньому закладені на генетичному рівні властивості, які дають життю можливість підтримати себе під час геологічних і космічних катаклізмів.

ККД біосфери приблизно 1%, людина за рахунок енергії з викопного палива приблизно в 7 разів перевищила цю межу, розімкнула природний круговорот і вивела біосферу із стаціонарного стану (за рахунок вилучення природного екосередовища у мікробів).

Ми живемо в умовах руйнування біосфери, а процес відбувається лавиноподібно, тому можливо його завершення (повне руйнування) протягом кількох десятиріч. Стабільність біосфери повністю і у всіх відношеннях контролюється біотою. Стаціонарного рівноважного стану біосфери не існує, якщо видалити частину механізму, то інша частина, яка залишиться, припинить функціонування.

Надупорядкованість життя – нерівноважний стаціонарний стан, якій на відміну від рівноважного стану, майже вирішальним чином залежить від механізмів взаємодії у системі. Принцип Ле-Шательє - один із загальних законів природи проголошує, що все у світі чинить опір насильству дією компенсаційних механізмів з метою усування причини.

Тому спостерігається велика кількість аномалій у стосунках людини з природою, яка має великий потенціал можливостей для того, щоб проблему загальної екологічної катастрофи перетворити у екологічну катастрофу для виду Homo sapiens і він стане сліпою гілкою еволюції.

5.4. Екологія людини. Філософський погляд на проблеми і цілі.

Головна соціальна проблема екології – діяльність людства, що орієнтована на виробництво постійно зростаючих обсягів товарів та послуг, а це протирічить виявленій екологічній межі споживання ресурсів.

Екологічне мислення – це рівень знань, культури, виховання, при якому кожна людина у своїй професійній діяльності має на меті створення та організацію найкращих умов психоемоційного природного і суспільного середовища для подальшого розвитку людини, збереження і покращення її здоров’я. Мова іде про розуміння закономірностей взаємодії людей з навколишнім середовищем, про динаміку довкілля і народонаселення, збереження здоров’я, удосконалення фізичних та психічних здібностей Homo sapiens, тому екологію людини слід визнати найважливішою галуззю екологічної науки. Повсякчасно пізнаючи природу і перетворюючи її, людини одночасно змінює і саму себе. У попередні епохи пізнання і освоєння природи не були настільки революційними. щоб відбиватись на природі самої людини. Проблема збереження здоров’я людей упиралась в основному в усування екзогенних чинників захворювань і смерті – епідемії, голод та інше.

У подальшому розвитку відбулось активне вторгнення людини в природу (техносфера, ноосфера, космогенез), коли перетворення останньої починають набувати настільки значного характеру, що вони починають торкатись безпосередньо самої людини, яка сама являє собою якнайскладніше явище природи. Як відзначав В. І. Вернадський, починають діяти особливі закони, в яких дуже складним чином переплітаються закони живої і неживої природи, закони суспільства і людського мислення. Встановлення характеру таких законів дуже складна проблема і можливо методологія її вирішення лежить саме у взаємозв’язку соціального і біологічного. Тому слід виділити спеціальну проблему збереження і розвитку здоров’я людей, яка в сучасності набуває особливих рис. У різноманітних дослідженнях доведено, що соціально – економічні чинники значною мірою впливають на здоров’я людини. В кінцевому наслідку здоров’я – економічна категорія, від якої залежить ефективність виробництва, за умови, що найвища продуктивність праці досягнута без виснаження людського організму.

Ноосфера – це єдина система «людина-виробництво-природа», яка розвивається на основі таких суспільних законів, що відповідають сучасним і перспективним інтересам людства. Ноосфера має такий шлях розвитку, який управляється людським розумом. що гарантує процес розвитку самого людства.

Учення про ноосферу, насамперед, відображує шляхи використання людством зростаючих виробничих сил в інтересах самого ж людства, раціонального природокористування, збереження і покращення здоров’я населення.

Таким чином, інтереси людства розглядаються як цілеутворюючій елемент концепції Вернадського, головне місце тут посідають проблеми екології людини, наукового напряму, що синтезує «ефект» та «мету» процесу перетворення біосфери у ноосферу.

Низка протиріч теоретичного, організаційного, матеріального характеру вимагає розв’язання, що стикається із великими труднощами. Об’єктивність таких труднощів полягає, в першу чергу у тому, що випереджаючі потреби людей примушують вирішувати питання використання природних ресурсів без урахування віддалених екологічних наслідків.

Екологія людини – новий міждисциплінарний напрямок вивчення закономірностей взаємодії людей із факторами довкілля, про розвиток народонаселення, про збереження і покрашення здоров’я людини, удосконалення фізичних і психічних можливостей людини. Сутність екології людини полягає у вивченні процесів неминучої прогресуючої антропогенної зміни природного середовища. Тут домінують соціально спрямовані принципи. Одночасно глобальні проблеми екології людини відображають функцію взаємозв’язаних планетарних систем, яка не може бути досліджена без урахування перетворення великих територій Землі, необхідності створення промислових та аграрних комплексів. В наслідку регіональної антропогенної діяльності відбувається втручання у природні процеси без обгрунтованих довготермінових екологічних прогнозів.

Знання закономірностей з галузі екології людини необхідні для довготермінового планування освоєння природних ресурсів в цілому у державі, створення загальнодержавних програм перетворення природи, охорони і розвитку здоров’я населення. Необхідно сполучати теоретичні і прикладні аспекти в структурі планування екології людини:

• для кожного промислово – господарського району необхідно створити перелік пріоритетних напрямів соціального і господарського освоєння і перетворення;

• визначені потреби регіону у трудових ресурсах;

• можливі позитивні і негативні впливи промислових і соціально – побутових комплексів на довкілля;

• ступінь можливих впливів на населення;

• розробка довготермінових прогнозів стану здоров’я населення, розрахунок випереджаючих природоохоронних і відновлювальних заходів, що гарантують насамперед розвиток і збереження певної людської популяції , як у сучасності , так і в майбутньому.

Співставлення і підсумововування наведеного переліку проблем освоєння регіонів з точки зору стану природного середовища і здоров’я людини дасть можливість встановити більш широку структуру взаємозв’язку соціально - економічних регіонів у єдиній екологічній системі. А це, у свою чергу, створює передумови для глобальних висновків та розрахунків.