5.2. Стабільність біосфери.

У глобальному масштабі здійснюється низка круговоротів:

1. біологічний круговорот речовин ;

2. круговорот води (джерело енергії – Сонце);

3. атмосферна циркуляція , яка викликає сезонні, ритмічні зміни умов (джерело енергії – Сонце);

4. геологічний круговорот.

Усі названі планетарні зміни на Землі тісно переплетені між собою і утворюють глобальний круговорот речовин, який перерозподіляє енергію, що надходить від Сонця.

Біосфера – щонайбільша та якнайскладніша екосистема, працююча у стаціонарному режимі, що базується на тонкій регуляції всіх її складових частин та процесів. Стабільність біосфери грунтується на великій різноманітності живих організмів, окремі групи яких виконують різні функції у підтриманні загального потоку речовини і розподіленні енергії, на переплетенні біогенних та абіогенних процесів, на узгодженості циклів і урівноваженості ємності окремих резервуарів.

У біосфері діють складні системи зворотних зв’язків. Життю на Землі притаманна самостабілізація умов свого існування, що дає йому можливості нескінченного розвитку. Однак стабільність біосфери має межі і порушення її регуляторних можливостей може спричинити тяжкі наслідки.

Один з екологічних принципів проголошує, що розмір популяцій – це наслідок динамічної рівноваги між їх біотичним потенціалом та опором середовища. У екосистемі людини необхідно взяти до уваги, що людська популяція підпорядкована тим же законам, що і будь – яка інша популяція. Якщо опір середовища зменшується (живлення, хвороби, несприятливі умови), то відбувається вибух чисельності. Людина зменшила опір середовища, крім того діючі на нас самих врівноважуючи фактори людиною доведені до стану дисбалансу в масштабах усієї природи.

Відомо, що опір середовища зменшується із зниженням щільності популяцій, але стосовно людини такий зворотній зв’язок не працює: за допомогою техніки і сільського господарства людина здатна експлуатувати природні ресурси до їх цілковитого виснаження, що приводить до зникнення видів і цілих екосистем. У такому сенсі людина подібна до інтродукованого виду, що не зустрічає природних ворогів.

Тому стан людини у біосфері двоїстий:

• вона біологічний вид і тісно з фізичними чинниками середовища через живлення, дихання, обмін речовин. Людському організму притаманні певні пристосувальні можливості, які набувались під час біологічної еволюції;

• у людини, як розумної істоти, з’являється новий спосіб взаємодії з природою через створювану нею культуру – у цьому соціальний аспект виду Homo.

Масштаби впливу визначаються переважно небіологічними потребами людини і найчастіше господарська діяльність проводиться усупереч глобальним закономірностям дії процесів. В наш час антропогенні процеси – це домінуюча сила, яка спотворює біосферний гомеостаз.

Наведемо тільки деякі види людської діяльності, що спричиняють деградацію біосфери:

• цілковите знищення екосистем задля задоволення власних потреб, наприклад, суцільне вирубування лісів з метою сільскогосподарської діяльності та будівництва житла;

• меліоративні роботи, які спричиняють висушування одних і затоплення інших територій;

• забруднення повітря і води, що знищують водні і наземні екосистеми;

• умисна або випадкова інтродукція видів;

• хижацьке вирубування лісів з метою отримання дров і ділової деревини;

• скидання великої кількості біогенів у водоймища;

• умисне винищення хижаків;

• використання пестицидів з непередбачуваними побічними ефектами;

• надмірно інтенсивне «збирання урожаю» в екосистемах для отримання вигоди або із спортивною метою.

Усе це приводить до зниження продуктивності та сталості біосфери, втрати біологічної різноманітності як основи гомеостазу у біосфері.

Екосистема людини, в той же час дуже проста. Біля 80% усіх вироблених харчових ресурсів спирається на споживання усього п’яти видів рослин: пшениці, рису, кукурудзи, сої, цукрової тростини. Усі вони, як і інші важливі культури вирощуються як монокультури (один вид на великій однорідній території), це вигідно економічно, але не екологічно тому, що збіднює біосферу та збільшує її нестабільність. Наявні культурні види, для збереження їх життєздатності, необхідно постійно схрещувати з дикорослими видами, окрім того, для збереження високих урожаїв, застосовувати мільйони тон отрутохімікатів, знищувати бур’яни та шкідників. Усе це може бути успішним тільки за умови збереження різноманітності природних екосистем Землі.